Ви є тут

Медико-санітарні наслідки Великої Вітчизняної війни для населення України та їх ліквідація у період відбудови (1943-1950 рр.)

Автор: 
Перехрест Ірина В\'ячеславівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2007
Артикул:
3407U003885
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
НАСЛІДКИ ВІЙНИ ТА ОКУПАЦІЇ В
МЕДИКО-САНІТАРНІЙ СФЕРІ
2.1. Демографічні наслідки війни та окупації.
З перших годин Великої Вітчизняної війни територія України опинилася в зоні
військових подій та впродовж кількох років була окупована нацистськими
загарбниками. Війна принесла незчисленну кількість смертей, страждань, сліз не
лише від ворожої зброї та куль, а й від характерних атрибутів, які завжди
супроводжують війни, зокрема: епідемій, голодувань, знущань. Розв’язавши
загарбницьку війну, нацисти вели її не лише проти діючої армії СРСР, а й проти
беззахисного мирного населення, позбавивши його засобів для нормального
існування. Військові операції обох воюючих сторін, злочини німецьких окупантів
та їх сателітів завдали величезних збитків. На час визволення території України
від загарбників міста і села республіки перебували в стані неймовірного
спустошення, занепаду та зубожіння.
Величезні втрати України були результатом багатьох руйнівних явищ і наслідків
війни. Беззаперечно, головна вина за втрати, завдані українському народові,
економіці, соціальній та культурній сферам республіки, лежить на нацистській
Німеччині як країні, що здійснила агресію і вчинила небачені в історії людства
злочини, руйнування і пограбування.
Унаслідок бойових дій, господарювання загарбників, розкрадання та вивезення
ними до Німеччини промислового устаткування, запасів сировини, матеріалів,
готової продукції та напівфабрикатів, знищення всього того, що неможливо було
вивезти під час відступу в рамках здійснюваної радянською стороною у перший
період війни та німецькою на її завершальному етапі тактики "випаленої землі",
Україна майже повністю залишилася без таких галузей промисловості, як
енергетична, металургійна, вугільна, хімічна, транспортна, суднобудівна,
літакобудівна, машинобудівна тощо. Було виведено з ладу й перетворено на руїни
16 150 промислових підприємств, на яких у передвоєнні роки працювало близько
2,3 млн осіб [169,166].
Знищення або приведення до непридатного стану основних фондів промисловості
призвело до того, що у 1943 році на відбудованих заводах України було вироблено
всього 0,0062 відсотка довоєнного виробництва чавуну, 0,13 відсотка сталі,
0,0015 відсотка прокату чорних металів; видобуток вугілля становив 3 відсотки.
На час визволення території України загальна потужність електростанцій, що
уціліли, становила всього 11 тис. кіловат або 0,4 відсотки довоєнної потужності
[149,158]. Величезної шкоди було завдано й тим галузям промисловості УРСР, які
безпосередньо забезпечували життєво необхідні потреби населення. Були
зруйновані 30 трикотажно-текстильних, понад 100 прядильно-джутових, велику
кількість підприємств шкіряно-взуттєвої, харчової промисловості тощо
[169,167].
Величезних збитків було завдано сільському господарству України. За роки війни
й окупації майже повністю була знищена його матеріально-технічна база та цілі
галузі. У 1943 р. валова продукція сільського господарства становила лише 16
відсотків довоєнного рівня [424,155].
Спричинений війною та злочинною аграрною політикою окупантів занепад
продуктивних сил українського села призвів до надзвичайно низького рівня
забезпечення населення продуктами харчування, голоду й загибелі сотень тисяч
українців, був однією з головних причин тяжких наслідків у медико-санітарній
сфері.
Відомо, що під санітарними наслідками війни розуміються передусім збитки,
заподіяні війною чисельності, статевому та віковому складу населення. Велика
Вітчизняна війна та окупація внесли значні корективи в демографічний склад
населення України. Звичайне для мирного часу співвідношення у його складі було
спотворене об'єктивними реаліями військового часу. Війна та окупація не лише
призупинили нормальний приріст населення України, а й різко, катастрофічно
скоротили його кількість. За період від 1 січня 1941 р. до 1 січня 1945 р.
населення республіки зменшилося з 41 млн до 27,4 млн осіб [15, 566].
Демографічні зміни такого характеру відбулися внаслідок цілого ряду факторів,
зокрема: мобілізації значної частини населення чоловічої статі до лав збройних
сил та їх масової загибелі; масового знищення окупантами значної кількості
цивільного населення та військовополонених; евакуації у тилові регіони СРСР на
початку війни; депортації працездатного населення на примусові роботи до
Німеччини; високої смертності під час окупації від виснаження та хвороб;
значного зменшення народжуваності та ін. Тож для відтворення причин
демографічної трагедії українського народу розглянемо всі вищеназвані фактори
окремо.
Демографічні зміни на Україні були частково зумовлені мобілізацією та
безповоротними втратами військового персоналу. Кожна війна, безвідносно до її
масштабів, характеру та виду, веде до мобілізації значної частини населення до
діючої армії, а закінчується, як правило, поетапною демобілізацією. Названі
фактори впливають на весь уклад життя народу, його розміщення, відтворення,
смертність. Саме від розмірів мобілізації населення в період війни в прямій
залежності знаходяться всі без винятку елементи руху населення, його соціальна
мобільність, міграційні процеси. Значні масштаби мобілізації, насамперед
чоловіків, призводять до суттєвих змін в усій статево-віковій структурі
населення, зменшення шлюбності та народжуваності, що завдає непоправних збитків
відтворенню населення воюючих країн.
З перших днів війни значна частина населення України, зокрема найбільш
працездатна – чоловіки, по мобілізації пішла в армію. Відомі українські
дослідники І.Т.Муковський та О.Є.Лисенко, узагальнюючи встановлені ними за
архівними джера