РОЗДІЛ 2
ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ РОЛЬОВОЇ ПОВЕДІНКИ
РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ПІДЛІТКІВ У МАЛІЙ ГРУПІ
Основним завданням дисертаційного дослідження на експериментальному етапі є
вивчення психологічних особливостей рольової поведінки розумово відсталих
підлітків залежно від соціального статусу школяра у малій групі (класі). У
другому розділі обґрунтовано та висвітлено методику констатуючого етапу
дослідження, наведено його результати.
2.1. Обгрунтування методики констатуючого етапу дослідження.
Методика дослідження
Інтенсивність соціально-економічних змін у нашій державі загострила проблему
адаптації підростаючого покоління до сучасних умов життєдіяльності.
Розв’язувати зазначену проблему важливо в контексті більш загальної проблеми
соціалізації дитини, що є умовою становлення її особистості. Соціалізація
особи, тобто засвоєння нею суспільного досвіду, відбувається щонайперше в
процесі виконання соціальних ролей.
Підвищення ефективності соціалізації розумово відсталої дитини на основі
засвоєння нею соціальних ролей передбачає вивчення особливостей її рольової
поведінки з метою подальшого формування в умовах школи, зокрема у малій групі
(класі). На вивчення особливостей рольової поведінки підлітків у класі і
спрямовувалось наше дослідження.
Конкретними завданнями констатуючого етапу дослідження були:
вивчення психологічних особливостей виконання розумово відсталими учнями
соціальних ролей, а саме:
конвенційної ролі школяра;
конвенційних ролей, пов’язаних з офіційним статусом підлітка у класі;
міжособистісних ролей (на основі неофіційного статусу школяра у класі);
встановлення характеру зв’язку між виконанням конвенційних і міжособистісних
ролей.
При розв’язанні поставлених завдань ми виходили з таких теоретичних засад.
Становлення особистості відбувається в процесі соціалізації індивіда –
засвоєння ним соціального досвіду, перетворення соціального досвіду у власні
цінності, залучення до власної поведінки норм, які прийняті у суспільстві чи
групі. Процес соціалізації, особливо на етапі адаптації, відбувається завдяки
засвоєнню дитиною соціальних ролей. Тобто засвоєння соціальних ролей є
складовою соціалізації, умовою органічного входження людини в суспільство.
Соціальна роль – це відповідний прийнятим нормам спосіб поведінки людей залежно
від їх статусу чи позиції в суспільстві або групі, в системі міжособистісних
стосунків. Отже, соціальна роль визначається соціальним статусом – конкретним
місцем, яке займає індивід у суспільстві, групі та яка окреслює певні його
права і обов’язки. Соціальна роль визначається також позицією особистості.
Позиція – це інтелектуально-емоційний відгук особистості на об’єктивні фактори
свого становища в групі, „це стійка система відносин підлітка, яка виявляється
у відповідній поведінці та вчинках” [72, с.114, 131].
Соціальна роль має свою структуру, яка складається із зразка ролі, моделі ролі
і рольової поведінки [81].
Під зразком ролі ми розуміємо об’єктивні вимоги і сконцентровані очікування
суспільства щодо поведінки індивідів. Це стандарт, якого дитина дотримується
спочатку через наслідування, потім шляхом свідомого засвоєння. Модель ролі
визначається суб’єктивним ставленням особистості до ролі. Вона зумовлена
життєвим досвідом та стає внутрішнім регулятором поведінки. Під рольовою
поведінкою, або виконанням ролей, ми розуміємо практичну реалізацію зразка і
моделі ролі.
Розуміння ролі як поведінки, необхідної для виконання відповідної соціальної
функції, характеризує роль перш за все в соціально-психологічному плані. При
виконанні ролей саме на соціально-психологічному рівні особистість виступає і
об’єктом, і суб’єктом активності [80].
Найважливішими соціальними ролями, виконання яких значною мірою позначається на
соціалізації розумово відсталого підлітка, є конвенційні ролі, пов’язані з його
офіційним статусом у класі. Конвенційні ролі – це стандартизовані ролі, які
передбачають певний шаблон поведінки в конкретній груповій ситуації. Основна
роль розумово відсталого підлітка у цьому плані – роль школяра. Окрім ролі
школяра, як свідчать результати вивчення педагогічного досвіду роботи
допоміжної школи, до конвенційних ролей відносяться ролі, пов’язані з
обов’язками у класі, старости або командира, санітара, бібліотекаря,
природознавця, чергового тощо. Ми виходимо з того, що виконання школярами
конвенційних ролей може бути успішним чи неуспішним, відповідно до еталона
виконання соціальних ролей.
Виконання конвенційних ролей тісно пов’язане і з виконанням дитиною
міжособистісних (чи неформальних) ролей, зумовлених її неофіційним (або
неформальним) статусом. Тобто позиція дитини, що є внутрішнім регулятором
поведінки, залежить від тих взаємостосунків, які існують у групі, від симпатій
і антипатій між учнями [84]. До міжособистісних ролей відносяться такі, як
„лідер” (найбільш привабливий член для групи), „зірка” (популярний),
„відкинутий” (має вузьке коло спілкування), „ізольований” (характеризується
відсутністю спілкування, пасивністю), „знехтуваний” (з ним не хочуть
спілкуватися) [83, 153].
Одним із показників вивчення рольової поведінки нами розглядався характер
прийняття дитиною конвенційної ролі. Так, виконання дитиною ролей, як зауважує
В.Г.Крисько, може бути ритуальним, особистісно-прийнятим і нульовим [84].
Ритуальне виконання ролі – це дотримання конкретних правил, які символічно
виражають реальні соціальні відносини і статус людини у групі. Тобто рольова
поведінка здійснюється формально, без внутрішньої зацікавленості, але з повагою
і тактовним ставленням до товаришів, в
- Київ+380960830922