РОЗДІЛ 2
ДЕМОГРАФІЧНИЙ ТА СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК ДОНБАСУ В 1939-1943 РР.
2.1. Населення Донбасу в 1939 р.
У роки першої та другої п’ятирічок було завершено реконструкцію народного
господарства. Як і планувалося, майже вся продукція промисловості вироблялася
на нових або реконструйованих підприємствах країни. Такі результати забезпечили
зростання питомої ваги засобів виробництва в продукції промисловості до 68% у
1937 р., проти 58,4% в кінці першої п’ятирічки. Народне господарство твердо
закріпилося на екстенсивному шляху розвитку, посилилися міжгалузеві
диспропорції, командно-адміністративний механізм господарювання показував
неефективність керування економікою, що ускладнило економічну ситуацію і
засвідчило про дорогу ціну індустріалізації. Проте партійне керівництво
оголосило, що промисловість СРСР, як і Української РСР, успішно і достороково,
до 1 квітня 1937 р., виконала завдання другої п’ятирічки. Тобто, як і першу
п’ятирічку її було виконано за 4 роки і 3 місяці, що не відповідало дійсності,
бо лише кожне четверте – п’яте підприємство виконувало найважливіші показники
планів. За ці роки значно зріс економічний потенціал Донбасу, який залишався
найважливішою паливно-енергетичною базою країни. Проте розвиток важкої
промиловості регіону наприкінці другої п’ятирічки викликав занепоєння
радянського керівництва. Промисловість Донбасу на початку 1937 р. переживала
спад виробництва. Значне відставання у виконанні державного плану припустили
металурги, коксохіміки, хіміки, залізничники, машинобудівники. У критичному
стані знаходилася вугільна промисловість Донбасу. Робота вугільної
промисловості у першому кварталі 1937 р. була визнана незадовільною. Провину за
це було покладено на «ворогів народу» і «шкідників» [410, с. 190]. Проте масові
репресії призвели тільки до погіршення ситуації. У 1937 р. вугілля було
видобуто 128 млн. т, що було менше ніж у попередньму році. З 22-ох вугільних
трестів комбінату «Донбасвугілля» лише один виконував завдання, у зв’язку з чим
країні було недодано 12,7 млн. т вугілля [532, с. 80]. Занепоєння викликала й
ціна вуглевидобутку. Собівартість 1 тони вугілля складала 24,91 крб. при
річному плані 21,95 крб. Державний план 1937 р. був провалений, але в цілому по
басейну видобуток вугілля залишався на рівні поперднього року. Тому 28 квітня
1937 р. було прийнято постанову РНК СРСР та ЦК ВКП(б) «Про роботу вугільної
промисловості Донбасу», у якому було констатовано невиконання планів
вуглевидобутку, зроблено спробу виявити чинники цього, намічено заходи по
виправленню становища. Серед чинників невиконання планів було названо
систематичне звуження фронту робіт, безпорадність керівників різних рангів та
їх відстороненність від керівництва, порушення виробничої дисципліни, правил
безпеки окремими робітниками та ін. Керівників «Донбасвугілля», обкому
зобов’язали негайно ліквідувати практику безкарності за порушення дисципліни,
прогули і в той же час було засуджено огульне обвинувачення господарників,
інженерів і техніків. Запропоновано виправити помилки і звернути увагу
партогранізацій не тільки на виявлення «ворогів», а й забезпечення підтримки
належної господарської діяльності і т.д.
Незважаючи на це, у 1938 р. становище не було виправлено. Добовий
вуглевудобуток зменшувався з кожним місяцем. Хоча безперервно йшло викриття та
ліквідація «шкідників» та «ворогів народу», на шахтах та підприємствах зростали
аварії та простої механізмів. Тільки у січні 1938 р. на шахтах регіону сталося
2,5 тис. аварій, а у квітні – 3089. Одним з чинників цього була
некомпетентність – найбільш кваліфіковані та досвідчені фахівці були
репресовані, що призвело до послаблення інженерно-технічних служб, трудової та
технологічної дисципліни. Нарада секретарів вугільних міськрайпарткомів у
квітні 1938 р. запропонувала заходи з поліпшення виробничого процесу. Серед них
було й поповнити нестачу вугільних робітників за рахунок інших підземних та
поверхневих робітників. Поширено застосування доган та стягнень,
використовувалася праця у вихідні та святкові дні. Це призводило тільки до ще
більшої плинності кадрів. З метою підвищення продуктивності праці і покращенні
її організації РНК СРСР та ЦК ВКП(б) у 1938 р. прийняли рішення про
впровадження циклічності в усіх вугільних районах країни. Цикл праці врубової
машини й визначав циклічність – сукупність операцій по видобутку вугілля та
підготовчим роботам. Проте й норми циклічності не виконувалися. Щоб зменшити
плинність кадрів, порушення виробничої та технологічної дисципліни 28 грудня
1938 р. РНК СРСР, ЦК ВКП(б) та ЦК ВЦРПС прийняли постанову «Про заходи з
упорядкування трудової дисципліни, покращення практики державного соціального
страхування і боротьбі із зловживанями у цій справі». Було відзначено, що
звільнення порушників дисципліни з роботи не є дійовим заходм, бо вони згодом
влаштовуються на інше місце роботи. Тому адміністрацію усіх підприємств разом з
профспілковими органами зобов’язали вести рішучу боротьбу з порушниками
трудової дисципліни та правил внутрішнього розпорядку, з усіма, хто нечесно
ставиться до своїх трудових обов’язків. Для порушників дисципліни передбачалася
низка покарань. А керівники підприємств, які ухиляються від проведення заходів
зі зміцнення трудової дисципліни повинні притягуватися до відповідальності, у
т.ч. до судової відповідальності [29, с. 43]. Постанова вступала в дію з 1
січня 1939 р. Незважаючи на все це Донбас залишався основною
паливно-енергетичною базою країни.
Разом зі змінами в економічному потенціалі регіону відбувалися й
- Київ+380960830922