РОЗДІЛ 2. ПРИНЦИПИ ІСТОРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В МЕТОДОЛОГІЇ І.ФРАНКА
2.1. Формування історичних поглядів І. Франка
Формування історичних поглядів І. Франка органічно пов’язані із його
біографією. Вона є дзеркалом формування і становлення І. Фрака як мислителя. У
той же час, І. Франко як історик виявляється завдяки створенню ним основних
принципів власного розуміння історії.
Перед висвітленням чинників які вплинули на формування історичних поглядів
І.Я.Франка, на нашу думку, варто дати стислий біографічний нарис щодо життя і
творчості вченого. Для більшої достовірності і незаангажованості скористаємось
автобіографією написаною у Відні 18 травня 1893 р. Народився Іван Франко 27
серпня 1856 р. в Нагуєвичах Дрогобицького повіту в Східній Галичині. Батько
Яків Франко – славився на всі навколишні села як коваль. І.Франко був сином від
другого шлюбу батька з Марією Кульчицькою із сусіднього села Ясениця Сільна, що
була від чоловіка на 33 роки молодша. Хрестив Івана Франка один із перших
українських письменників і граматистів Галичини, греко-католицький священик
Йосип Левицький. Батько І.Франка помер навесні 1865 р., на дев’ятому році життя
поета. Протягом двох років І.Франко відвідував сільську школу в Ясениці
Сільній, потім протягом трьох років – василіанську нормальну школу в Дрогобичі,
після чого – Дрогобицьку реальну гімназію з осені 1867 по 1875 р. яку закінчив
з відмінними оцінками.
Літературну творчість Іван Франко почав рано будучи учнем в Дрогобицькій
гімназії. Першим друкованим твором І.Франка був сонет “Народні пісні” (у
пізніших передруках – “Народна пісня”). Твір з’явився 1 червня 1874 року у
львівському студентському журналі “Друг”. Автор підписався псевдонімом
“Джеджалик”.
В 1875 р. І.Франко записався дійсним слухачем на філософський факультет
Львівського університету, де вивчав класичну філологію у професорів
Венцлевського і Цвіклінського, українську мову та літературу у професора
Огоновського, педагогіку у професора Черкавського, психологію і антропологію у
д-ра Охоровича, а також курс національної економіі у професора Білінського.
Одночасно І.Франко брав участь у роботі редакції літературного журнала “Друг”,
що видавався студентським товариством “Академический кружок”, і разом з іншими
членами цієї редакції влітку 1877 р. був вплутаний у політичний процес, який
перервав його навчання. Після восьмимісячного слідчого арешту, незважаючи на
цілковиту відсутність викривальних матеріалів, І.Франка обвинуватили в таємній
змові, в основному на підставі направленого йому листа від М. Драгоманова, в
якому той запропонував І.Франку наукову поїздку до Північної Угорщини, і
засудили на шість тижнів арешту. Цей вирок позбавив І.Франка державної
стипендії, яку він отримував перед тим протягом двох років. А проте він
продовжував далі свої університетські студії, одночасно заробляючи на прожиток
різними літературними і публіцистичними працями українською і польською
мовами.
Заарештовували Івана Франка тричі. Друге ув’язнення – від 4 березня до 3 червня
1880 року було відбуте ним у коломийській тюрмі. З Коломиї 6 червня поета
повели у супроводі жандарма до рідних Нагуєвичів, під поліцейський нагляд. Цей
етап він згадував, як один із найтяжчих епізодів у його житті. Третій раз
І.Франко сидів у тюрмі від 16 серпня до 27 жовтня 1889 року.
Крім перерви в університетському навчанні, ув’язнення було для Франка фатальне
й іншими наслідками. Воно, зокрема, унеможливило одруження поета з дочкою
священика Ольгою Рошкевич – його найбільшим у житті коханням. В 1883 р.
І.Франко одержав замовлення від поміщика Володислава Федоровича у “Вікні”
написати біографію його батька, що був від 1848 р. депутатом райхстагу. Для
того він дослідив багатий родинний архів пана Федоровича і працював у Львові,
де і став співробітником українського часопису “Діло”. Поряд з цим він працював
над вивченням історії Галичини, а також галицько-українського національного і
літературного розвитку. З цією метою І.Франко назбирав чимало старих і нових
матеріалів, листівок, газет, рукописів і кореспонденцій. В 1885 і 1886 роках
І.Франко відвідав Російську імперію, і зокрема Київ, де в травні одружився з
вихованкою Харківського інституту шляхетних дівчат, випускницею Київських вищих
жіночих курсів Ольгою Хоружинською. В 1886 р. став редактором літературного
журналу “Зоря”, в якому з 1883 р. опублікував багато своїх праць. В 1887 р.
став постійним співробітником польської газети “Kurjer Lwowski”. В 1889 р.
І.Франко був вплутаний третій раз у політичний процес і після десятитижневого
ув’язнення знову звільнений, бо слідство не могло пред’явити йому найменшого
звинувачення у будь-якому правопорушенні.
Сьогодні не вдається повністю осягнути масштаб літературної, редакторської,
політичної діяльності Франка. Оригінальні й перекладні твори найрізноманітніших
жанрів, редагування чи співредагування збірників “Дзвін", “Молот” (1878),
журналів “Громадський друг” (1878), “Світ” (1881-1882), “Зоря” (1886), “Народ”,
“Хлібороб” (1890-1895), “Житє і Слово” (видавець - О.Хоружинська-Франко; 1894 -
1897), “Літературно-Науковий Вістник” (1898-1906), десятирічне співробітництво
у польській газеті “Kurjer Lwowski” (за Франком – “найми у сусідів”;
1887-1897), активне дописування до часописів Києва, Відня, Кракова, Праги,
Петербурга, подвижницька праця у “Науковому Товаристві імені Шевченка” – усього
не перелічити.
У 23-річному віці І.Франко видає своєрідну міні-антологію “Думи і пісні
найзнатнійших європейських поетів” (1879), куди увійшли його поетичні переклади
з Й.-В.Ґете, Г.Гейне, Ф.Фрейліґрата, Г.Гервега, Т.Мура, П.-Б.Шеллі,
М.Лермонтова. Готуюч
- Київ+380960830922