РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛЬНО-ПРОСТОРОВА СФЕРА ПОВСЯКДЕННОГО ЖИТТЯ
2.1. Історичні умови формування та правила організації повсякденного життя в
Донбасі в 1945-1953 рр.
Повсякденне життя людей є частиною єдиного історичного процесу. До сфери
повсякденності входять такі аспекти людського існування, як побут (способи
забезпе-чення себе та близьких житлом, їжею, одягом), дозвілля, світогляд тощо.
Зрозуміти їх не можна без знання загального історичного, соціокультурного
контексту тієї епохи, повсякденність якої вивчається дослідником. Політика
держави, економічні та соціаль-ні процеси, наукові відкриття, а також
різноманітні події та явища, що можна назвати подієвою історією, безпосередньо
впливають на буденне життя людей. Тому перш ніж розпочати детальний аналіз
повсякденного життя населення Донбасу в повоєнні роки, треба проаналізувати
конкретно-історичну ситуацію, в якій опинився регіон у середині ХХ ст.
Необхідно приділити увагу найважливішим історичним процесам, що мали міс-це в
Донбасі, а також Європі, Радянському Союзі, Україні, частиною яких є цей край.
Крім того очевидно, що повсякденне життя представників різних епох та культур
значно відрізняється одне від одного, але в той же час має спільні риси. Усі
люди носять одяг, мають житло, відпочивають, святкують, проте форми одягу,
житла, дозвілля, свята в різні епохи та у різних народів відрізняються. І все ж
наявність схожих видів повсякденної діяльності говорить про існування певних
правил організації повсякденності, спільних для всього людства.
В історіографії проблема історичних умов формування та правил організації
пов-сякденного життя в Донбасі окремо не вивчалася. Проте вітчизняними
дослідниками написано чимало праць з історії Донбасу повоєнного періоду, в яких
висвітлюються політичні, економічні, соціальні, культурні процеси в регіоні.
Серед таких робіт заслу-говує на увагу доробок радянських дослідників, зокрема
Н. Ф. Хорошайлова, який до-сліджував проблеми соціально-економічного
відродження Донбасу після Великої Віт-чизняної війни [1], авторів колективної
монографії «История рабочих Донбасса» [2], які у другому томі всебічно
висвітили життя робочих Донецького краю після війни, зокре-ма проблеми,
пов’язані з їх побутом. Серед сучасних праць з історії повоєнного Донба-су
можна виділити науковий доробок А. О. Саржана [3], в якому детально
проаналізо-вані проблеми економічної відбудови Донбасу, голод 1946–1947 рр.,
соціальні пробле-ми, репатріація, політичні питання, пов’язані з посиленням
ідеологічного диктату. Соці-ально-демографічні процеси в Донбасі в 1943 –
1955 рр. аналізуються в дисертаційному дослідженні Н. Ф. Шипік [4]. Голоду
1946–1947 рр., проблемам аграрного сектору при-свячено статті
О. І. Задніпровського [5]. Перелік праць, у яких висвітлюється повоєнна історія
Донбасу, не обмежується перерахованими вище. Є й інші цікаві роботи. Проте в
них не міститься всебічного аналізу повсякденного життя населення регіону.
Немає жодної наукової розвідки, в якій би була зроблена спроба проаналізувати
правила організації повсякденності. Тому метою цього підрозділу дисертації є
аналіз історичних умов формування та правил організації повсякденного життя в
Донбасі в 1945–1953 рр.
Щоб упорядкувати процес аналізу історичних реалій, в яких жило населення
Донбасу, на наш погляд, доцільним буде умовно розділити життєвий світ людей на
дві основні площини. У рамках обраної методології їх можна назвати практичною
та екс-пресивною. Перша включає економічну, соціальну та політичну складові, а
друга – ду-ховне життя, світогляд людей. Обидві ці площини взаємопов’язані та
взаємообумовле-ні. Проте логіка аналізу вимагає розглянути їх по черзі. Почнемо
з практичної площини.
Подією, що змінила долі європейських народів, вплинула на повсякденне життя
всіх європейців незалежно від національності та громадянства, була Друга
світова війна. Її результатом стали серйозні демографічні, політичні,
економічні, соціальні та культурні трансформації. Для всіх європейських народів
ця війна стала межею, що розділила життєвий світ людини на довоєнний та
післявоєнний.
За приблизними даними загальні людські втрати в ході Другої світової війни
склали 55 млн. людей вбитими та 35 млн. пораненими. Найбільших втрат зазнав
євро-пейський континент. Це приблизно 18 млн. загиблих людей (без урахування
втрат єв-ропейської частини Радянського Союзу) [6]. Але втрати СРСР були
найбільшими. За приблизними підрахунками вони склали 27 млн. людей [7]. З них
за неповними статис-тичними даними в Україні загинуло більше 5,5 млн. цивільних
та 2,5 млн. військових. За роки війни населення республіки скоротилося на
14,2 млн. людей [8]. Точно оцінити втрати Донбасу в роки Другої світової війни
нелегко. На час визволення від окупантів (осінь 1943 р.) статистичними органами
в Донбасі було зареєстровано 2480,4 тис. осіб (у Сталінській області 1506 тис.,
у Ворошиловградській – 974,4 тис.), що складає 46,4% від довоєнної чисельності.
У Сталінській області кількість населення зменшилася на 1817,6 тис. (54,7%), у
Ворошиловградській – на 1042,6 тис. (51,7%). Населення міст ре-гіону зазнало
помітнішого зменшення, ніж сільське. Так, у Сталінській області на 1 січ-ня
1944 р. було зареєстровано 1144,6 тис. осіб міського та 556,8 тис. осіб
сільського на-селення, відповідно 47,3% та 81,8% від чисельності населення за
переписом 1939 р. [9]. Достеменно відомо, що під час окупації Донбасу
гітлерівці розстріляли та замучили щонайменше 468 тис. його мешканців, а також
вивезли до Німеччини майже 350 тис. жителів регіону [10]. Для порівняння можна
навести такі цифри. За даними німецького до
- Київ+380960830922