РОЗДІЛ 2
РІВЕНЬ ВИСВІТЛЕННЯ ПРОБЛЕМ СІЛЬСЬКОЇ ШКОЛИ В УКРАЇНСЬКІЙ ПЕДАГОГІЧНІЙ ПРЕСІ В
50 – 80-ТІ РОКИ ХХ СТОЛІТТЯ
2.1. Проблеми навчання та виховання сільських школярів у педагогічній пресі.
На всіх етапах розвитку суспільства зміст освіти змінювався й залежав від рівня
сформованості соціально-економічних відносин; розвитку виробництва, науки,
техніки й культури, освіти та педагогічної теорії, а головне, від завдань, які
ставило суспільство перед школою. Протягом досліджуваного періоду урядом було
зроблено декілька спроб наблизити зміст шкільної освіти до потреб життя та
досягнень науково-технічного прогресу.
В зв’язку з тим, що в Радянській Україні всі загальноосвітні школи, неза-лежно
від місця розташування, працювали за єдиними навчальними програмами, планами та
підручниками, зміст освіти в сільських школах практично не відрізнявся від
міських, за винятком виробничого та трудового навчання. Якість знань сільських
школярів при цьому була значно нижчою. Цей факт визнавався урядом і піднімався
на сторінках педагогічної преси неодноразово. Проте в різні роки особливості
трудового навчання в сільських школах республіки та якість знань випускників
цих шкіл пресою висвітлювалися по-різному.
Публікації свідчать, що отримання середньої освіти в 50-ті роки для сільських
мешканців було питанням неактуальним. З одного боку, за навчання в старших
класах середніх шкіл треба було платити (до 1956 р.) [715, с.3], з іншо-го, в
республіці було лише 78 сільських районів, де працювало 5 і більше серед-ніх
шкіл [139, с.5]. Плани держави охопити навчанням у 8 класі 48% випуск-ників
семирічок [777, с.3] натикалися на небажання сільських дітей продов-жувати
навчання далі: народногосподарський план по контингентах учнів
Дні-пропетровська область недовиконала на 20422 чоловіки; а в Сталінській,
Воро-шиловградській і Одеській областях в 1954/1955 н. р. виявилися зайвими
близь-ко 600 класів-комплектів [103, с.46]. Часописи закликали „не допускати
відсіву дітей із школи до одержання ними семирічної освіти в сільській
місцевості і десятирічної – в обласних центрах і великих промислових містах”
[386, с.19].
Вже в цей період випускники сільських шкіл показували значно гірші знання, ніж
їхні міські ровесники; а на сторінках преси критикували сільських учителів за
лібералізм при виставленні оцінок. Треба відзначити, що в 50-ті роки ці факти
не тільки констатувалися часописами, окремі автори досліджували їх причини та
розглядали шляхи усунення.
Співробітники облвно серед головних чинників, які спричинили незадовільний
рівень навчально-виховного процесу в сільських школах, не без підстав називали:
незабезпеченість сільських шкіл кваліфікованими педагогічними кадрами,
викладання ними декількох предметів; недостатність методичної роботи з
учителями в районах; відсутність внутрішкільного контролю [347, с.70-76].
Особливе занепокоєння авторів публікацій викликав високий відсоток невстигаючих
серед сільських школярів у V та значний відсів у VІІІ класах. Бажання
забезпечити восьмирічний всеобуч підштовхнуло НДІ педагогіки до вивчення
причини різкого зниження успішності, а звідси й значного відсіву, який
спостерігався в VІІІ класах. Співробітники НДІП виділили такі причини:
завищення оцінок у 5-7 класах; навчання в другу зміну - старшокласники до школи
приходять уже стомлені; допомога батькам по господарству, через що учні не
залишаються в інтернаті; значні пропуски занять учнями в період сезонних
польових робіт у колгоспах; нерівномірність розміщення середніх шкіл у
сільській місцевості, в результаті окремі учні добираються до школи за 50 км;
відсутність поступовості в навчанні між семирічками й середньою школою;
перевантаженість і недосконалість навчальних програм 8 класу; непогодженість
міжпредметних зв’язків; причини психологічного характеру (поки звикнуть до
нового); бажання учнів отримати спеціальність, а в школах відсутні класи з
виробничим навчанням; зняття годин мови в старших класах (село має свої
діалектні говори, тому пишуть з помилками) [784, с.57-64].
Багато нарікань було на вивчення різних іноземних мов у семирічних та сусідній
з ними середній школах. До того ж, викладання іноземної мови в середній школі
починалося з 3 класу, а в семирічці – з 5; в сільській початковій школі
іноземна мова зовсім не викладалася [292, с.4]. Серед інших недоліків
називаються незадовільний стан шкільних гуртожитків, відсутність необхідної
кількості приміщень, кабінетів, їдалень, груп продовженого дня, підвозу дітей,
незабезпеченість науково-методичною літературою [442, с.10-17].
Преса поширює передовий досвід роботи кращих областей у боротьбі за високу
якість навчально-виховної роботи: організація всеобучу, створення
шкіл-інтернатів, робота курсів підвищення кваліфікації учителів тощо.
Значний вплив на зміст загальноосвітньої підготовки школярів та рівень їх знань
мало рішення ХІХ з’їзду ВКП(б) „приступити до здійснення політехнічного
навчання в середніх школах і провести заходи, необхідні для переходу до
загального політехнічного навчання” [474, с.17]. В пресі розгорнулося жваве
обговорення шляхів політехнізації школи і визначення змісту політехнічної
освіти [127; 231; 400; 590; 601; 604; 755].
З точки зору авторів часопису політехнічний принцип викладання шкільних
предметів полягав у ознайомленні учнів з основами й загальними особливостями
різних галузей виробництва [127; 141. Приміром, сільським учителям необхідно
було, дотримуючись єдиної навчальної програми, вивчення фізики, математики,
географії, біології та інших предметів пов’язати з проблемами сільського
господарства, враховуючи не
- Київ+380960830922