РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Експериментальні дослідження проведені протягом 2003–2006 років у
Білоцерківському державному аграрному університеті. Для кожного досліду
формували контрольні та дослідні групи-аналоги інкубаційних яєць перепела
японського (Coturnix сoturnix japonica), що були однакові за усіма ознаками
(вага, термін зберігання, вік та умови утримання птиці, тощо).
У першій серії дослідів ми ставили на меті встановити залежність інтенсивності
сомітоутворення від температури інкубації, оскільки нас цікавило певне
пригнічення сомітогенезу. Другим завданням було визначити інтенсивність
світлового потоку різної довжини хвилі, яка володіє регуляторною дією на ранній
ембріональний розвиток перепела при різних температурних режимах. Враховуючи
те, що температура інкубації суттєво впливає на ембріональний розвиток птиці
[136] ми провели ряд досліджень щодо чутливості сомітогенезу ембріону до
температури інкубації. З цією метою довільно було обрано 5 температурних
режимів – 35,0 °С; 36,5 °С; 38,5 °С; 41,2 °С та 43,0 °С. Для досліду було
сформовано 5 груп-аналогів (nі=10) інкубаційного яйця перепела японського.
У дослідах з встановлення дії монохроматичного некогерентного електромагнітного
випромінювання на сомітогенез опромінення перепелиних ембріонів в інкубаційному
яйці проводили за допомогою світлодіодів L7113PDC/H (лmax=630 нм), L7143PDC/H
(лmax=470 нм), L7143VGC/H (лmax=520 нм) при часі опромінення 60 с в цілковитій
темряві триразово, через 2, 17 та 32 год після початку інкубації. Інтенсивність
падаючого випромінювання, яку змінювали варіюючи площину світлової плями після
розфокусування лінзою, для електромагнітного випромінювання червоного діапазону
становила 0,01; 0,1; 1 та 20 мВт/см2. Інтенсивність електромагнітного
випромінювання синього та зеленого діапазонів – 0,1 мВт/см2 та 1 мВт/см2 були
обрані у зв’язку з тим, що дані інтенсивності електромагнітного випромінювання
виявились найбільш ефективними у дослідах з електромагнітним випромінюванням
червоного діапазону. Вимірювання інтенсивності падаючого на поверхню
інкубаційних яєць світла проводили за допомогою приладу «Измеритель лучевых
потоков» (Україна). Контрольні групи-аналоги ембріонів не опромінювали.
Рис. 2.1. Схема експериментальних досліджень
У досліді з монохроматичним електромагнітним випромінюванням червоного
діапазону при вивченні впливу світла різної інтенсивності на ранній
ембріональний розвиток яйця інкубували при оптимальній температурі для
перепелиного ембріону – 38,5 °С, а також зниженій – 36,5 °С та підвищеній –
41,2 °С. У дослідах з електромагнітним випромінюванням синього та зеленого
діапазонів були використані два температурних режими – оптимальна та знижена
температура інкубації. Інкубацію 25 груп-аналогів (nі=10) здійснювали у
лабораторному інкубаторі ИЛУ Ф–03 з дотриманням стандартних вимог [150].
Для оцінки впливу опромінення на ранній ембріональний розвиток перепела
використовували морфометричний метод підрахунку диференційованих пар сомітів,
що сформувались на 38-му годину інкубації. Даний показник вважається
об’єктивним для оцінки інтенсивності раннього ембріонального розвитку птиці
[116, 136, 160, 261]. З метою отримання препаратів ембріонів яйця на 38-му
годину інкубації виймали з інкубатора та охолоджували під проточною водою 15
хв. Препарати ембріонів готували за методикою зняття бластодиска з
використанням паперових кілець [116]. Після розрізу шкаралупи вміст яйця
переносили на годинникове скельце, видаляли білкову оболонку, на жовток
накладали кільце із фільтрувального паперу шириною 5–7 мм таким чином, щоб
бластодиск опинився у центрі отвору кільця.
Обрізавши по колу жовткову оболонку, її разом із кільцем знімали пінцетом та
відмивали у дистильованій воді. Кільце з ембріоном переносили на предметне
скельце та підраховували кількість пар сомітів при збільшенні мікроскопа х80.
Препарати ембріонів фотографували при збільшенні х24.
У другій серії дослідів вивчали вплив монохроматичного електромагнітного
випромінювання червоного та синього діапазонів інтенсивністю 0,1 мВт/см2 та 1
мВт/см2 на ріст ембріонів перепела, а також функціональний стан енергетичної
системи мітохондрій та анаеробний гліколіз. Для виконання досліду було
сформовано 5 груп-аналогів інкубаційних яєць (nі=28).
Інтенсивність росту ембріонів оцінювали за масою перепелиних ембріонів, яки
вилучали на 5-ту, 10-ту, 15-ту добу інкубації та звільняли від позазародкових
оболонок. Зважування проводили на електронних вагах фірми RadWag (Польща).
Фізіологічні показники ембріонів оцінювали за рівнем перекисного окиснення
ліпідів, активністю ферментів енергетичної системи (цитохром-с-оксидаза та
сукцинатдегідрогеназа), рівнем АТФ, активністю ферменту анаеробного гліколізу –
лактатдегідрогенази. Отриманий молодняк оцінювали за динамікою живої маси на
першу добу, 3 та 6 тиждень життя, а також за показниками еритроцитопоезу. З
цією метою формували групи-аналоги птиці, по 30 голів у кожній. Умови утримання
та годівля для усіх груп була аналогічною.
Для оцінки ранніх ефектів опромінення ембріонів на 5 добу розвитку для
дослідження брали гомогенати тканин ембріону, що пов’язано з тим, що у вказаний
період розвитку відбір зразків тканин печінки практично неможливий. Печінку для
біохімічного аналізу відбирали на 10 та 15 добу ембріонального періоду
розвитку, а також у добових перепелів. З метою отримання гомогенатів тканин
ембріони після охолодження звільняли від оболонок, декапітували, заморожували
та гомогенізували у ступці з 0,25 М розчином сахарози (розведення 1:10). Для
визначенн
- Київ+380960830922