РОЗДІЛ 2 ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ПРИРОДА ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ШКОДУ, ЗАПОДІЯНУ ДЖЕРЕЛОМ ПІДВИЩЕНОЇ НЕБЕЗПЕКИ
2.1. Правова природа деліктного ризикового зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки.
Формування комплексу правових норм, які обумовлюються компенсаційною функцією цивільно-правової відповідальності в умовах зросту економіки є однією із головних задач, які стоять перед законодавцем. Сутність відповідальності за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки може бути з'ясована при проведенні дослідження природи та змісту цієї правової санкції, а саме ст. 1187 ЦК України. Питання природи цивільно-правової відповідальності та особливостей застосування відповідальності незалежно від вини, зокрема, щодо шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки є дискусійним. Юридична кваліфікація досліджуваного делікту і в сучасний період стоїть гостро. Особливість цієї проблематики обумовлена формуванням традицій застосування норм Цивільного кодексу України та введенням страхування ризику цивільно-правової відповідальності, тому визначення ознак останньої набуває практичного значення.
Дослідження поставлених у роботі завдань, аналіз генезису наукової думки щодо досліджуваної проблематики засновані на загальних досягненнях юридичної науки, зокрема на результатах праць відомих вітчизняних та зарубіжних цивілістів, романістів, а також фахівців інших галузей правової науки. Зокрема, істотний вплив на результати, висвітлені в даному розділі роботи мали наукові дослідження М.М. Агаркова, С.С. Алексєєва, Б.С. Антимонова, Ю.Г. Басіна, М.І. Брагинського, С.М. Братуся, В. Варкалло, Б. Віндшайда, В.В. Вітрянського, Є. Годеме, В.П. Грибанова, Г. Дернбурга, О.В. Дзери, А.С. Довгерта, Р. Єринга, О.С. Іоффе, Х. Кьотца, О.О. Красавчикова, Н.С. Кузнєцової, Л.А. Лунца, В.В. Луця, Р.А. Майданика, М.С. Малеїна, М.М. Марченко, Г.К. Матвєєва, В.П. Мозоліна, Л.Ж. Морандьєра, С.А. Муромцева, І.Б. Новицького, В.А. Ойгензіхта, Ю.А. Павлодського, І.С. Перетерського, В.А. Плотнікова, І.О. Покровського, Б.І. Пугинського, В.А. Рахмиловича, Р. Саватьє, А.О. Собчака, Є.О. Суханова, В.О. Тархова, К.А. Флейшиц, Є.О. Харитонова, В.М. Хвостова, К. Цвайгерта, Я.М. Шевченко, Г.Ф. Шершеневича, Т.М. Яблочкова, К.К. Яічкова й інших учених.
Зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, належать до тих правових інститутів цивільного права, щодо яких можна стверджувати, що сам засіб їх формалізації в нормах права визначає дискусійність питання про сутність цього правового явища, його юридичної природи [58, с. 24].
У цьому зв'язку вітчизняні цивілісти слушно звертають увагу на те, що сучасне зобов'язальне право містить значну кількість традиційних і незвичайних (аномальних) видів зобов'язань [11, с. 190], до яких безумовно можна віднести зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Таку думку поділяють також інші автори. Так, німецький компаративіст К. Цвайгерт вважає, що німецький законодавець вбачає в принципі вини суть деліктного права й тому вважає сувору відповідальність аномальним правовим явищем, винятком [177, с. 436]. Визнання аномального характеру таких зобов'язань ґрунтується на етимологічному розумінні терміну аномалія (грец. anomalia - відхилення) [153, с. 85] як відхилення від норми, від загальної закономірності [115, с. 33].
З юридичної точки зору, аномальність (незвичність) змісту та юридичної природи зобов'язання з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, певним чином, визначається ризиковим характером останнього. В свою чергу, правова конструкція ризику пов'язана з дослідженням юридичних категорій вини, непереборної сили, випадку, волі, презумпції тощо. Отже, інститут зобов'язань з відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, має ризиковий характер та обумовлену цим природу аномального правового явища.
Ризик у деліктних зобов'язаннях. Саме тому, у пошуках правильного шляху, що повинен привести до наукового пояснення особливостей цивільно-правової деліктної відповідальності слід звернутися до цивільно-правової конструкції ризику.
Етимологічне визначення ризику пов'язують з іспанськими або португальськими словами, відповідно до яких воно означає "стрімка (рос. отвесная) скеля" [150, с. 118]. Мореплавці цим словом визначали небезпеку, яка погрожувала їх кораблям [119, с. 5].
В умовах сучасних правовідносин, юридичне визначення ризику (risk, риск) - імовірності настання події, пов'язаної з можливими фінансовими втратами чи іншими негативними наслідками для діяльності підприємства (компанії) [9, с. 181] або особи, набуває істотного значення. Так, юридичний ризик, певним чином, суміжний з прийняттям рішення в умовах нестачі та/або відсутності інформації та невизначеності; з небезпекою набуття негативних наслідків; крім того, з вибором поміж найефективнішими, але менш надійними, та менш ефективними, однак, найнадійнішими методами вирішення завдань.
В результаті, термін "ризик" асоціюється, загалом, з ймовірністю настання негативних наслідків, отак, завжди наповнюється негативним значенням. Втім, ризик має і позитивне значення. Ризик притаманний будь-якому суспільству та його рівень неоднаковий. Фактор ризику відповідно пропорційний ступеню інтелектуального та технічного розвитку суспільства.
Для науки цивільного права категорія ризику поняття не нове. Воно має своєрідну історію, основні етапи якої збігаються з хронологією боротьби двох первнів, двох принципів відповідальності. В дореволюційній цивілістичній думці, аж до 30-х років ХХ століття панівною була тенденція, відповідно до якої, відповідальність будувалася за первнем заподіяння (рос. причинения) та використовувалася конструкція ризику. Принцип вини не мав вагомого та поширеного застосування. Проте, на початку 30-х років, ризик визнали поняттям буржуазним, чужорідним радянському цивільному праву [
- Київ+380960830922