РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДНИЦЬКО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ МУЗИКИ В ПОЗАНАВЧАЛЬНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ
2.1. Модель формування професійної культури майбутнього вчителя музики засобами проектної діяльності
В першому розділі ми розглянули професійну культуру майбутнього вчителя музики як складне інтеґроване динамічне утворення, яке є системною якістю особистості майбутнього фахівця й складається зі структурних та функціональних компонентів. Вони мають діагностичні характеристики, за якими розроблені критерії, показники та рівні їх сформованості у майбутніх учителів, що є підставою для розробки моделі формування професійної культури студента-музиканта в позанавчальній діяльності.
В сучасній науково-педагогічній літературі модель розглядається як представлена в смислах і практично реалізована система поглядів, яка адекватно відображає предмет дослідження і здатна заміняти його так, що вивчення моделі дозволяє отримати нову інформацію про нього [222; 66]. Питанням моделювання педагогічних процесів, дослідженню можливостей моделювання як методу аналізу й синтезу педагогічних систем присвячені наукові праці С. Архангельського [16], Ю. Бабанського [22], В. Безпалька [39], Н. Кузьміної [151] та ін., в яких акцентується важливість використання методу моделювання в педагогіці та обґрунтовуються загальні підходи до моделювання. Аналізуючи процес формування якостей особистості, дослідники відзначають, що їх моделям притаманна деяка умовність і тенденція до змін. Тому в процесі моделювання певної педагогічної системи виникає необхідність пошуку компромісу між повнотою і простотою моделі [196]. В нашому дослідженні використання методу моделювання пояснюється важливістю застосування його засобів для цілісної побудови таких складних педагогічних процесів, яким є формування професійної культури майбутнього вчителя музики та вирішення завдань педагогічного проектування.
Забезпечення навчально-виховного процесу стає ефективним інструментом управління підготовкою кадрів і постійного його вдосконалення, якщо воно є системним і охоплює всі ланки даного процесу. Педагогічна система - це впорядкована численність взаємопов'язаних компонентів: мета підготовки спеціаліста, суб'єкт навчально-виховного процесу, зміст навчання і виховання, дидактичні процеси як способи здійснення поставлених завдань, викладачі або технічні засоби навчання, що опосередковують педагогічну діяльність, організаційні форми педагогічної діяльності [39, 195]. Як організована структура, педагогічна система постійно знаходиться під впливом соціальної системи, вимоги якої локалізуються, як правило, на одному з елементів, що і є системоутвірним.
У попередньому розділі ми визначили, що освіта в контексті культури - це проектування людиною своєї життєдіяльності, де знання, уявлення і поняття про світ повинні набути форми проекту, тобто витвору людського розуму, суб'єктно-об'єктних відносин, ціннісних орієнтацій. Це дозволяє нам зробити припущення, що створення цілісної системи формування професійної культури майбутнього вчителя музики в позанавчальній діяльності відповідає стратегії педагогічного проектування. Перспективність даного напрямку в умовах сучасного педагогічного вищого навчального закладу пов'язана з необхідністю усвідомлення динаміки культурно-освітніх процесів, варіативністю вибору. Враховуючи вимоги до проектування педагогічних систем, розроблених В. Беспальком, Н. Криловою, В. Сєріковим, В. Слободчиковим [39, 144, 255, 266], ми використовуємо принцип інтеґрації тенденцій розвитку освіти та культури як провідний. Значення даного принципу визначається тим, що "якщо суб'єкт інноваційної діяльності видозмінює конкретну освітню систему за допомогою так чи інакше вибудованих дій, то він одночасно проектує на освіту культурні уявлення й цінності" [144, 34].
В. Слободчиков [266] розглядає проектування як механізм розвитку освіти - вищу форму інноваційної діяльності, процес створення нових форм спільності педагогів та учнів, нового змісту та технологій освіти, Дж. Джонс [94] визначає його як процес, що дає початок змінам у штучному середовищі, а І. Чечель [299] - як прототип будь-якого об'єкта чи виду діяльності. М. Мамардашвілі [178] наголошує, що проектування робить науку культурою, тому що в ньому відбувається перенесення суб'єктивної реальності в об'єктивну, наука конструює себе як система кодування, відтворення й трансляції певних знань, досвіду, яким наданий людський вимір. Таким чином, педагогічне проектування є одним із різновидів реалізації суб'єктності, оскільки дозволяє особистості проектувати свій розвиток, бути не тільки виконавцем певного виду діяльності, але й її творцем, тобто бути суб'єктом цієї діяльності. Це свідчить про те, що основні теоретичні уявлення про сутність педагогічного проектування відповідають сучасним реаліям нашого суспільства і є досить перспективними в плані їх практичного втілення.
Предметом проектування є створення нових умов розвитку освіти в цілому, переходу її з одного стану в інший [265; 16]. При цьому мета проекту однозначно не може визначити майбутній вигляд об'єкту проектування, а тільки задає загальний напрямок процесу, що природно розвивається. Єдність в постановці мети і виборі засобів її досягнення виявляється в змісті проекту, в якому автор пропонує систему цінностей, особистісних уявлень про світ і місце людини в ньому. Авторські проекти стають, за висловом С. Гессена, "практикою філософії" самого проектувальника.
Проблема проектування в професійній педагогічній діяльності настільки важлива, що В. Гінецинський запропонував трактувати предмет педагогіки як проектування, впровадження й аналіз функцій педагогічних систем [75], В. Горб розглядає освітню програму ВНЗ як проект, основною метою якого є підготовка спеціаліста, здатного адаптуватися до динамічних соціальних і професійних умов діяльності, готового до реалізації основних професійних функцій та здатного конструктивно впливати на харак