РОЗДІЛ 2
ФІЗИКО-ГЕОГРАФІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА РЕГІОНУ
Згідно фізико-географічного районування регіон досліджень знаходиться на території Північно-Придніпровської височинної області Лісостепової зони [129].
Межі регіону досліджень співпадають з Північним лівобережним геоботанічним округом липово-дубових лісів та остепнених лук Української лісостепової підпровінції дубових лісів, остепнених лук та лучних степів, Лісостепової підобласті, Східноєвропейської лісостепової провінції Голарктичного домініону і розташованого у північно-східній частині Лівобережного Лісостепу України. На півночі регіон межує з Українським Поліссям, на заході з Лівобережнодніпровським, на півдні - Полтавським, на сході - Сумським геоботанічним округом, який входить до Середньоруської лісостепової підпровінції [75]. Загальна його площа становить близько 5930 км2, протяжність з заходу на схід складає 180 км, а з півночі на південь 70 км. У територіально-адміністративному відношенні він займає західну лісостепову частину Чернігівської та східну лісостепову частину Сумської області [9, 10].
Згідно флористичного історико-географічного районування степової та лісостепової України регіон досліджень знаходиться в Лівобережно-Придніпровському районі [80].
Співвідношення меж фізико-географічного, геоботанічного та адміністративного районування регіону показано на рис. 2.1. У відповідності з геоморфологічним районуванням, територія регіону знаходиться на Східно-Європейській полігенній рівнині Придніпровської області пластово акумулятивних низовинних рівнин Придніпровської та Полтавської терасних рівнин [155]. Придніпровська терасна рівнина утворена лівобережними терасами Дніпра та понизь його приток [244]. ЇЇ поверхня ступінчасто знижується до Дніпра, утворюючи тераси [77]. Полтавська терасна
Рис. 2.1 Розташування регіону досліджень у схемі фізико-географічного, геоботанічного та адміністративного районування
Умовні позначення до рис. 2.1:
- населені пункти;
- межі фізико-географічного районування;
1 - Північно-Придніпровська терасова низовинна область Лівобережно-Дніпровського краю;
2 - Північно-Полтавська височинна область Лівобережно-Дніпровського краю;
- межа Лісостепу та Полісся;
- межі геоботанічного округу;
І - Північний лівобережний округ липово-дубових лісів, лук, галофітної та болотної рослинності;
- межі адміністративних областей;
Ч - Чернігівська область;
С - Сумська область;
Р - Росія.
рівнина має загальний нахил поверхні з північного заходу на південний захід [243]. Більшу частину заходу регіону займає акумулятивна рівнина шостої моренової надзаплавної тераси з великою кількістю мікрозападин [10]. Річки Удай, Сейм, Остер, Ромен мають заплави та високі тераси. Характерними для цієї території є заплавний, піщано-горбистий, лесовий плоско-горбистий прирічковий, вододільний слабохвилястий лесовий та надзаплавно-терасовий рівнинно-блюдцевий лесовой типи місцевості [162, 170]. Найбільша площа виходів корінного плато знаходиться на південний схід від с. Парафіївка та м. Конотоп (південна частина Бахмацького та північно-західна Ічнянського районів). Плато є типовим Лісостепом. Від м. Бобровиці до м. Конотоп простяглася давня тераса Дніпра, зі слабо розчленованою поверхнею. У західній частині Бахмацького району її рівнинний рельєф порушується наявністю степових блюдець та боліт, які можна зустріти в зниженнях та лощинах [68].
Рельєф східної частини регіону, яка на півночі межує з західними відрогами Середньоросійської височини, формувався під впливом льодовика і водно-льодовикових потоків [67]. Типовими тут є реліктові форми рельєфу у вигляді густої сітки прохідних долин [39]. Більша частина його знаходиться на алювіальній рівнині четвертої-шостої надзаплавної (середньої-нижньоантропогенової) тераси та на лесових рівнинах підвищених розчленованих льодовикових і прильодовикових областей [9].
Територія сходу регіону має розвинену річкову мережу. Це такі річки як Сейм, Сула, Терн, Ромен, Вир, Гуска [9]. Плато міжрічкових вододілів помірно розчленоване яружно-балковою мережею, а також неширокими долинами малих річок. Балки добре вироблені, глибокі (10-40 м), широкі (150-250 м), розгалужені. Схили їх спадисті, стрімкі, хвилясті, дно широке, заболочене. Впливу ерозії піддаються майже всі схили південних експозицій, де одночасно з площинним змивом проходять процеси утворення промоїн та ярів. Долини річок характеризуються добре розвиненими терасами. Заплавна тераса, яка є першою, досягає ширини 2-5 км у великих річок і 0,2-1,5 км у малих. Заплави рівнинні, місцями заболочені, мають численні стариці. Борові тераси з уступом висотою 3-10 м відділяються від заплав. Тераси мають слабо хвилясту поверхню, яка ускладнена улоговинами, гривами, замкнутими зниженнями, невеликими озерами. Дрібнозернисті давньоалювіальні піски борових терас перевіяні у верхній частині. Борові тераси добре вираженим уступом переходять у давніші лесові тераси [67].
За геоморфологічними умовами західну частину регіону слід поділити на підвищену східну, що розташована на Дніпровському Лівобережному плато, і на низинну західну частину, яка знаходиться на третій терасі р. Дніпро і зветься Середньодніпрянською низовиною. Ця низовина простягається від Києва і майже до Бахмача [49].
У ландшафтному відношенні регіон досліджень має лучностеповий тип ландшафту бессарабського варіанту з Ніжинським та Миргородським його видами. Ніжинський вид ландшафту представлений недостатньо дренованими терасовими рівнинами з блюдцевим мікрорельєфом та наявністю чорноземно-лучних солонцюватих ґрунтів. Миргородський вид ландшафтів представлений добре дренованими рівнинами з типовими середньосуглинистими чорноземами [50].