Система проблемних завдань з фізичної географії у навчанні учнів основної школи.

РОЗДІЛ 2
СИСТЕМА ПРОБЛЕМНИХ ЗАВДАНЬ З ФІЗИЧНОЇ ГЕОГРАФІЇ У НАВЧАННІ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
2.1. Методичні засади побудови системи проблемних завдань з фізичної географії
Процес формування географічних знань потребує певної послідовності логічного мислення, яку забезпечує система проблемних завдань, кожне з яких поступово ускладнюється і тим самим веде до зростаючого напруження розумових сил й пізнавальної активності школяра. Необхідно "привчати кожного учня до такого застосування своїх знань, умінь і навичок на практиці, яке вимагає виявлення більшої самостійності, ініціативи, наполегливості, більших зусиль для переборення труднощів" (А.М.Алексюк) [4].
Д. Б. Ельконін, В. А. Крутецький та ін. стверджують, що у цьому процесі необхідна організація особливого виду діяльності - не тільки дій учня з матеріалом, але й прийняття ним пізнавальних завдань.
У педагогіці під "пізнавальними завданнями" розуміють такі завдання, які забезпечують набуття учнями нових знань про об'єкт, спосіб діяльності
(О. Я. Савченко [198]; П. І. Підкасистий [179]; Н. І. Грюцева [46]). Для пізнавальних завдань характерним є те, що "учень, маючи всі необхідні дані, не може, однак, отримати рішення безпосередньо з них. Для цього необхідно перетворити ці дані та самостійно виконати з ними ряд практичних і розумових операцій у потрібній послідовності" [121, с. 5-37].
Отже, пізнавальне завдання, це таке завдання, яке потребує для свого розв'язання різних методів пошукової діяльності, завдяки яким досягається результат, що розкриває провідні стержневі лінії теми і забезпечує оптимальне просування вперед у межах її змісту. Особливостями пізнавальних завдань є широкий діапазон застосування їх на різному навчальному матеріалі; чітке регулювання змістово-процесуальної складності у межах уроку, теми; методична різноманітність форм пред'явлення; можливість використання на всіх етапах засвоєння; зумовленість виконання завдання його типом; спрямованість на зміни в учневі [30, с.101].
Ми погоджуємося з тими авторами, які вважають проблемні завдання за варіант пізнавальних (Т. В. Напольнова [154, с.16]; В. О. Онищук [162, с.100] ; І. Я. Лернер [122, с.98]; Д. В. Вількеєв [32]). З точки зору мети нашого дослідження, пізнавальні завдання є проблемними за умови створення вчителем на їх основі проблемних ситуацій у навчально-виховному процесі.
На основі аналізу праць М.І.Махмутова [145], О.М.Матюшкіна [141], А.М.Алексюка [5], Г.А. Понурової [184] та інших науковців ми дійшли до висновку, щоб пізнавальне завдання носило проблемний характер, повинні дотримуватись наступні критерії: а) розв'язок створеної проблемної ситуації на основі завдання приводить до здобування учнями нових знань; б) завдання має логічний зв'язок як з раніше засвоєними поняттями та уявленнями, так і з тими, які належать засвоєнню у певній навчальній ситуації; в) можливе групування навчального матеріалу, в тому числі і фактичного, навколо виділених завдань. Нами уточнено такі критерії проблемності завдань: завдання містить інформаційно-пізнавальну суперечність або створює умови для її виникнення; відповідність складності завдання реальним навчальним можливостям школярів; розв'язування завдання ґрунтується на встановленні причинно-наслідкових зв'язків.
У проведеному дослідженні під терміном "проблемні завдання" ми розуміємо сукупність проблемних задач, запитань та завдань і вважаємо, що немає суттєвої різницями між цими поняттями, адже їх змістом є навчальна проблема, вони створюють проблемні ситуації і активізують розумову пізнавальну діяльність, передбачають пошук нових знань, способів дій і т. п. Але поняття проблемного завдання розглядаємо в якості родового щодо проблемної задачі, оскільки "у дидактиці завжди родовим поняттям вважалося завдання, а видовим - задача" [41, с. 14].
Дослідження психологів і дидактів показують, якщо пізнавальні завдання органічно не пов'язані з перебігом навчального процесу й застосовуються від випадку до випадку, то їх розвивальний ефект незначний. Тому ефективність процесу формування географічних знань забезпечує не стільки кожне окреме взяте проблемне завдання, скільки їх система.
Результативність використання пізнавальних і проблемних завдань також значно підвищується за умови організації їх у певну систему, та й сам процес активізації пізнавальної діяльності учнів вимагає систематичності. Це обумовлене тим, що мислення, як цілісна особистісна якість, методологічно потребує систематичного підходу до процесу його розвитку.
Перш за все "потрібна система, визначена і достатньо стійка послідовність постановки задач в тій чи іншій формі. Саме за рахунок цього можна не тільки змінювати напрям розумової діяльності, але й формувати її структури і деякі якості" [191, с. 25].
У теорії і практиці загальноосвітньої школи вже існує певний досвід конструювання й використання системи пізнавальних завдань на різному навчальному матеріалі як засобу формування в учнів теоретичних знань (Н.О.Воскресенська [36]; Н.І. Підгорна [182]; Л. І. Гоженко [41]; В. І. Василів [31]; О. М. Варакута [30]).
Виходячи з цього, ми розробили систему спеціально дібраних проблемних завдань, виконання яких у певній послідовності допоможе сформувати міцні знання учнів VI-VII класів основної школи з курсу фізичної географії (приклади завдань наведені в додатку В). Під поняттям "система проблемних завдань" вважаємо таку їх сукупність, яка об'єднана загальною дидактичною метою, наскрізною змістовною лінією, побудована з урахуванням вікових особливостей учнів і в цілому спрямована на "зону їх найближчого розвитку".
У сучасній дидактиці відомий підхід І. Я. Лернера до побудови системи пізнавальних завдань з шкільного курсу історії [121]. Ідеї І. Я. Лернера знайшли практичне застосування у працях методистів-географів Л. М. Панчешнікової [170], Г. А. Понурової [184], М. С. Топузова та О. М. Топузова
[216]. Розвиваючи думку науковців, як методичні засади побудови системи проблемних завдань