РОЗДІЛ 2
ФОРМУВАННЯ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ПОГЛЯДІВ О.НАЗАРУКА
2.1. Громадсько-політична діяльність як фактор формування світогляду вченого
Вивчення теоретичної спадщини та практичної діяльності будь-якої видатної особи неможливе без аналізу середовища, в якому вона жила і творила. Варто спинитися на особливостях суспільно-політичних та ідейно-теоретичних умов формування політичної особистості О.Назарука у першій третині XX століть. Передусім, це стосується тих подій і процесів, безпосереднім учасником чи очевидцем яких він був або аналізував їх у своїх наукових працях і на основі яких розробив власну концепцію необхідності і неминучості відновлення української державності.
Осип Назарук народився 31 серпня 1883 р. в Бучачі на Тернопільщині у незаможній ремісничій родині. Про дитячі роки та родину детально дізнаємося із автобіографії Осипа Назарука [2, арк. 195]. Його дід Данило, а пізніше - батько Тадей Назаруки були майстрами кушнірської справи. Мати Осипа - Анастасія, з дому Чекановська. Її родина у свій час була заможною, "маєтки якої займали майже цілі вулиці, гарні гаї та поля в Бучачі" [2, арк. 196]. Про матір в О.Назарука залишилися найсвітліші згадки, як про жінку дуже лагідну і добру. Вона виховувала дітей (О.Назарук згадував ще про двох сестер) в дусі високої національної свідомості, патріотизму, толерантного ставлення до інших національностей, зокрема до євреїв, які становили більшість населення Бучача. Ця толерантність полегшувала пізніше його взаємини з політиками різних ідейних напрямків і національностей [2, арк. 195].
Освіту Осип здобував в Бучацькій народній школі та гімназії. За участь в учнівських протестах проти антиукраїнської позиції дирекції та деяких учителів у 1900 році його виключили з гімназії без права навчатися в середніх школах Галичини. Восьмий клас хлопцеві вдалося закінчити в Золочівській гімназії [208, с. 493].
Формування світогляду та становлення О.Назарука відбувалося в нелегких, суперечливих історичних умовах розвитку Галичини в складі Австро-Угорщини і, зокрема, в умовах полонізаційної політики крайової влади, антиукраїнської позиції вчителів, чисельної переваги поляків серед учнів та студентів. Дискримінаційна політика щодо української молоді породжувала протести в її середовищі. Осип теж був серед тих, хто активно намагався захистити права українців, брав участь у діяльності юнацьких відділень радикальної партії - драгоманівських гуртках. Один із таких гуртків таємно діяв і в Золочівській гімназії. Саме активна громадська позиція О. Назарука щодо захисту прав українських гімназистів та студентів стала на заваді завершенню освіти. Випускні екзамени він складав у Львові 1901 р. Перебування в центрі тодішнього галицького культурно-освітнього й політичного життя пожвавило його громадсько-політичну діяльність.
У 1902 р. О.Назарук вступив на юридичний факультет Віденського університету. Під час навчання проявилися лідерські здібності молодого Назарука. [208, с. 493]. Перші політичні кроки О.Назарука пов'язані з участю в студентському русі західних українців початку ХХ століття. Ставши одним із лідерів "Молодої України", "Академічної громади" та "Січі" (м.Відень), на численних студентських вічах, з'їздах, нарадах він обстоював ідею заснування окремого українського університету у Львові, домагався створення паралельних кафедр з українською мовою викладання в існуючому Львівському університеті, боровся за рівноправність української мови в університетському управлінні. Його політичні переконання вибудовувалися на працях Михайла Драгоманова, Івана Франка, Михайла Павлика, Карла Маркса і Фрідріха Енгельса. Захоплення соціалістичними ідеями привело О.Назарука до вступу у Русько-Українську радикальну партію (РУПР), яка утворилась 4-5 жовтня 1890 р. у Львові і була першою політичною організацією галицьких українців, що відповідала європейським партійним зразкам. Сьогодні дискусійним є питання коли саме О.Назарук став членом РУПР. Б.Кравців і С.Ріпецький стверджують, що галичанин перебував у РУРП з 1905 р. Л.Бурачок доводить його участь у роботі партії, принаймні, з 1904 р. [74, с. 39]. Вибір політика на користь радикальної партії можна пояснити підтримкою останньою вимог українських молодіжних організацій. Близькою О.Назарукові виявилася її програма, в основу якої було покладено ідею поєднання національно-визвольної боротьби з соціальною. Зокрема, у вирішенні національного питання партія вимагала утворення окремої української політичної автономії з українських частин Галичини та Буковини [181, с. 44]. О.Назарук став співредактором друкованого органу РУРП "Громадський Голос", де розкрився його журналістсько-публіцистичний талант. Хочемо наголосити, що значний вплив на формування світогляду політика-початківця мав І.Франко. Власне доказом цього стала брошура "Про Івана Франка", в якій О.Назарук популяризував життєпис Каменяра для молодих селян - членів Радикальної партії [158, с. 3]. Осип Назарук вважав І.Франка найбільшим талантом галицької землі, який "серед тяжкої біди, поневірки і нужди здобув собі величезне знаннє і славу таку велику, як ніхто з галицьких українців" [158, с. 4]. Сповідуючи радикальні погляди, він активно включався у виборчий процес, пропаганду програми й тактики РУРП.
На формування політичних ідей О.Назарука безпосередньо впливала та ситуація, в якій опинилася Україна. Зокрема, Перша світова війна принесла йому, як, зрештою, і більшій частина української громадськості надію на відновлення Української держави. Національно-патріотичні сили шукали реальних шляхів досягнення кінцевої мети. Провідною у той час була концепція, згідно з якою Галичина з її розвиненим національним рухом мала стати центром визвольних змагань українців і об'єднати всі українські землі. О.Назарук належав до тих, хто обстоював ідею "галицького П'ємонту" [126].
Намагання вченого вплинути на державотворчі процеси зумовило його звернення до політичної діяльності. За громадсько-політичну активність О.Назарук ув'язнений австрійськими властя
- Київ+380960830922