РОЗДІЛ 2
ПАРТНЕРСТВO МІЖ ШКОЛОЮ ТА УНІВЕРСИТЕТОМ У ПЕДАГОГІЧНІЙ ОСВІТІ США
2.1. Партнерства між закладами освіти різних рівнів -
необхідність у сучасному світі
Процеси глобалізації, інтеграції, створення інформаційних та фінансових мереж є характерними рисами життя сучасного світу. Коаліції, альянси та партнерства створюються у бізнесі, політиці, освіті. Соціальна комунікабельність, вміння співпрацювати в команді вчителів всередині школи та у великому партнерстві між школами та університетами є необхідною характеристикою для вчителя ХХІ століття.
Оскільки школи професійного розвитку створюються як партнерства між загальноосвітніми школами та університетами і функціонують на засадах співпраці та спільної відповідальності, ми розглядаємо ці поняття - "партнерство" (partnership) та "співпраця" (collaboration) - як ключові поняття нашого дослідження. В американській педагогічній літературі з питань ШПР вони використовуються як синоніми, а іноді вживаються в єдиному словосполученні - "партнерство співпраці" (collaboration partnership).
Термін "співпраця" часто вживається відносно будь-якої ситуації, коли люди працюють разом для досягнення спільних цілей. У 1990-ті цей термін став активно вживатися в педагогічній літературі Сполучених Штатів.
Багато теоретиків розглядають співпрацю як процес досягнення спільної для учасників мети. С.Брунер визначає співпрацю "як процес досягнення мети, яка не може бути досягнута учасниками поодинці, принаймні, завдання не може бути вирішене ефективно. Процес співпраці є засобом у досягненні мети, а не кінцевою метою" [70, р. 6]. Співпраця у цій роботі визначена як процес, у якому спільно використовуються ресурси, влада, повноваження, вплив, керівництво, інтереси та люди із кожної організації, в результаті чого утворюється нова організаційна єдність, спрямована на досягнення спільної мети.
С.Каган пропонує наступне визначення партнерства - "це організаційні та міжорганізаційні структури, де ресурси, влада, управління є спільними і де люди об'єднуються для досягнення спільної мети, чого неможливо досягти зусиллями окремих індивідів або окремої організації" [179, р. 3].
Згідно визначення Дж.Вест, освітня співпраця - це процес інтерактивного планування та прийняття рішень, до якого залучаються два чи більше члени, які складають команду. Взаємодія у команді протягом цього процесу характеризується взаємною повагою, довірою та відкритим спілкуванням, досягненням консенсусу у прийнятті рішень, поєднанням ресурсів та досвіду, спільністю для всіх проблеми, на вирішення якої спрямована спільна діяльність" [328, р. 29].
Дослідники Б.Грей та Д.Вуд проаналізували літературу, де розглядалися різні теоретичні підходи до питання співпраці. Вони дійшли висновку, що не існує єдиної універсальної теорії, яка б адекватно розкривала всю багатогранність процесу співпраці. Науковці виокремили спільні елементи різних визначень співпраці: спільність для всіх учасників партнерства проблем, які вирішуються; автономія; інтерактивний процес; спільні правила, норми та структури, діяльність та прийняття рішень.
Автори синтезували ці елементи щоб створити власне визначення. На їх думку, "співпраця відбувається, коли група автономних учасників, які мають спільну проблему, залучається до інтерактивного процесу, керуючись спільними правилами та нормами, створивши спільні структури, з метою діяти та приймати рішення з питань, що стосуються спільних проблем" [144, р. 146].
Дослідники виділяють у процесі співпраці декілька рівнів та визначають аспекти, які дозволяють відрізнити співпрацю від кооперації. Так, В. Сван та Дж.Морган визначають три послідовні рівні співпраці: (а) кооперативна співпраця, (б) сімбіотична співпраця, (в) органічна співпраця [293].
Метою руху ШПР є досягти органічної співпраці між школою та університетом. Дослідження Ф.Кочан підтверджує, що на даний момент школи професійного розвитку в США є на різних рівнях контініуму процесу співпраці [188].
Предметом нашого розгляду є партнерство між загальноосвітніми школами та університетами, які мають програми підготовки вчителів.
Як стверджує М.Фуллан у книзі "Сили змін: Вимірювання глибини освітніх реформ" шкільні системи та університети - дві організації, які навчаються і які працюють над внутрішнім розвитком і над зовнішньою співпрацею з іншими. Автор погоджується із висновком Гудлада (1991): "Кожна програма педагогічної освіти, яка створюється або проводиться без співпраці із навколишніми школами - хибна" [43, с. 203]. М.Фуллан висловлює переконання, що "якщо колись й існував симбіоз, наповнений змістом, то це співпраця університетів та шкільної системи у початковому та подальшому розвиткові освітян" [43, с. 226].
Одним з найяскравіших прикладів партнерської співпраці між закладами освіти різних рівнів є школи професійного розвитку (ШПР). Це є одне з центральних понять нашого дослідження.
Із часу своєї появи у 80-х роках ХХ століття ці заклади стали важливою частиною системи педагогічної освіти Сполучених Штатів. Про те, що за цей період школи професійного розвитку набули статусу усталеного явища, визнаної складової педагогічної освіти Америки, свідчить той факт, що в останньому за часом виданні "Енциклопедії освіти" (2003) вперше було вміщено окрему статтю присвячену цій інновації [201, p. 1930-1933].
Згідно визначення, що подається в "Енциклопедії освіти", "школи професійного розвитку (ШПР) - це інноваційні заклади, створені шляхом партнерства між коледжами освіти університетів та загальноосвітніми школами різних рівнів, від початкової школи (elementary school) до старшої (high school).
Партнери у складі ШПР беруть на себе певні зобов'язання. Вони поділяють спільну відповідальність за навчання дорослих та дітей, скеровують свої ресурси на досягнення спільних цілей та звітують перед професійною спільнотою та громадою про результати своєї роботи" [201, р. 1930].
Педагогічну практику у школах професійного розвитку