Ви є тут

Обґрунтування методів і моделей ідентифікації та контролю конфігурації проектів систем централізованої заготівлі молока

Автор: 
Михалюк Микола Адамович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
3408U003939
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
особливості Науково-методичних засад ідентифікації та контролю конфігурації
проектів систем централізованої заготівлі молока
2.1. Системний опис проекту централізованої заготівлі молока і задачі його
ідентифікації та контролю
На даний час перед МПП України виникла проблема ефективної заготівлі молока.
Розв’язання цієї проблеми потребує реалізації ряду проектів. Одним із таких
проектів, без якого неможливо домогтися ефективної заготівлі молока, є проект
СЦЗМ. Невід’ємною складовою реалізації такого проекту є управління його
конфігурацією. Під конфігурацією розуміються функціональні та фізичні
показники, встановлені в технічних документах та реалізовані в ній [8,67].
Управління конфігурацією проекту СЦЗМ відбувається впродовж його життєвого
циклу і передбачає, як уже зазначалося, ідентифікацію конфігурації, контроль за
конфігурацією, подання звіту про статус конфігурації та перевірку конфігурації
[67]. На передпроектній фазі життєвого циклу проекту СЦЗМ слід ідентифікувати
базову його конфігурацію. Базова конфігурація проекту СЦЗМ включає в себе
заготівельно-транспортну інфраструктуру (ЗТІ) МПП, яка забезпечує заготівлю та
доставку молока-сировини до МПП з мінімальними витратами ресурсів та коштів.
Структурування віртуальної СЦЗМ передбачає укрупнений поділ його на компоненти
за певними ознаками. До таких ознак належать: 1) призначення компоненти; 2)
черговість взаємодії компонента із молоком-сировиною тощо. Наведені ознаки
можна використати як критерії для структуризації конфігурації проекту СЦЗМ.
Кожен із компонентів вміщає в собі об’єкти конфігурації із своїми фізичними та
функціональними показниками. Об’єкти конфігурації вибираються за наступними
ознаками: 1) заводом виготовлювачем; 2) продуктивністю (вмістимістю); 3)
питомими витратами енергії; 4) ринковою вартістю; 5) надійністю тощо. На жаль,
на даний час відсутні практичні рекомендації щодо можливості використання цих
ознак як критеріїв вибору об’єктів конфігурації. Жодна із зазначених ознак не
дає можливості визначити їх системну ефективність. Системні функціональні
показники об’єктів конфігурації визначають на підставі створення та дослідження
віртуальних систем. Під віртуальною системою розуміється уявна, ще не існуюча в
природі система. Таких систем може бути скінчена множина, яка залежить від
кількості варіантів об’єктів конфігурації. Таким чином, можна схематично
зобразити структурну схему складових конфігурації проекту СЦЗМ (рис. 2.1).
Із наведеної схеми видно, що структура продукту включає компоненти, які містять
об’єкти конфігурації. Між ними існують взаємозв’язки. Визначення ефективності
кожної окремої компоненти та об’єктів конфігурації виконують системно. Для
цього розробляються відповідні науково-методичні засади, які дадуть можливість
розкрити об’єктивні взаємозв’язки між компонентами та об’єктами конфігурації
проекту СЦЗМ.
Визначають системну ефективність об’єктів конфігурації на підставі розроблення
відповідних методів та моделей, які враховують системні взаємозв’язки між
складовими конфігурації проекту СЦЗМ.
Рис. 2.1. Структурна схема складових конфігурації проекту СЦЗМ: К1, К2,…,Кm –
відповідно 1, 2 та m-а компонента продукту проекту; О1к1,О1к2,…,О1кп –
відповідно 1, 2 та п-й об’єкт конфігурації 1-ї компоненти продукту проекту;
О2к1,О2к2,…,О2кп – відповідно 1, 2 та п-й об’єкт конфігурації 2-ї компоненти
продукту проекту; Оmк1,Оmк2,…,Оmкп – відповідно 1, 2 та п-й об’єкт конфігурації
m-ї компоненти продукту проекту.
Отже, системні взаємозв’язки між складовими конфігурації проекту можна записати
таким чином:
, (2.1)
(2.2)
Для розкриття наведених взаємозв’язків слід розв’язати ряд задач. Щоб
сформулювати ці задачі скористаємося методологією системотехніки [53], яка
передбачає такі етапи: 1) виділення задач; 2) опис задач; 3) встановлення
критеріїв; 4) прийняття ідеалізацій; 5) декомпозиція задач; 6) композиція
задач; 7) розв’язок задач. Використання концепції системотехніки дає можливість
системно описати існуючі задачі ідентифікації та контролю конфігурації проекту
СЦЗМ.
Існує ряд задач ідентифікації та контролю конфігурації проекту СЦЗМ.
Декомпозиція цих задач уможливлює обґрунтування їх скінченої множини, а також
відповідних множин методів та моделей для їх вирішення. Розв'язання цих задач
можливе на основі імітаційного моделювання віртуальних СЦЗМ. Моделювання
віртуальних систем здійснюється з метою встановлення залежності показників
об’єктів конфігурації від її зовнішніх впливів , параметрів об’єктів
конфігурації та модельного часу Тm [2]:
(2.3)
де відповідно й показник об’єкта конфігурації, й зовнішній вплив та і-й її
параметр.
Ця залежність є базовою для декомпозиції та композиції задач ідентифікації та
контролю конфігурації проекту СЦЗМ. Зокрема, аналізуються залежності показників
системи від параметрів об’єктів конфігурації за умови, що вхідні впливи є
незмінними (зафіксованими). Також у задачі декомпозиції розглядається
залежність цих же показників від вхідних впливів за умови, що параметри
конфігурації системи є незмінними:
за умови ; (2.4)
за умови . (2.5)
Задача композиції полягає у визначенні раціональної базової конфігурації СЦЗМ:
за умови . (2.6)
Розв’язок зворотної залежності (2.6) відбувається на основі ітераційного
вирішення залежності (2.3), а тому до множини декомпозиційних задач відносяться
задачі, які описують зміст зовнішніх впливів , параметрів об’єктів конфігурації
та їх показників.
Всю множину декомпозиційних задач можна умовно розбити на три рівні їх
вирішення: деталізований; частковий та узагальнений.
Деталізований рівень передбачає вирішення задач щодо ідентифікац