РОЗДІЛ 2
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ОСНОВИ БІОЕТИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ ОСНОВНОЇ ШКОЛИ
2.1. Загальна характеристика моделі біоетичного виховання
учнів основної школи
Одним із найпродуктивніших методів перевірки ефективності етичного виховання є
моделювання. Це “універсальний метод, який застосовується як при дослідженні
тих чи інших педагогічних об’єктів, так і при їх створенні” [98, с. 173].
Аналіз літературних джерел [77; 98; 111] підтверджує доцільність використання
моделей у педагогіці і одночасно показує складність моделювання як цілісного
процесу. У широкому значенні “модель” (від лат. modulus – мірило, зразок,
норма) – це образ, зображення, опис, схема об’єкту чи системи об’єктів, який
використовується при певних умовах у якості їх замінника [227, с. 394]. З
педагогічної точки зору, модель – це схема, зображення чи опис будь-якого явища
чи процесу в природі, суспільстві. У нашому дослідженні модель є зразком
ефективного етичного виховання учнів основної школи на засадах біоетики.
Проблема формування етично вихованої особистості на засадах біоетики
розглядається нами в контексті здійснення навчально-виховного процесу в
сучасній школі в цілому. Тому всі закономірності навчально-виховного процесу
притаманні і процесу біоетичного виховання, який крім того має і певні
специфічні особливості. На основі аналізу психолого-педагогічної літератури та
результатів констатувального експерименту, ми розробили модель біоетичного
виховання (рис. 2.1), яка є схематичним зображенням запропонованої нами науково
обґрунтованої системи етичного виховання учнів основної школи на засадах
біоетики.
В основу її побудови покладені такі ідеї: біоетична вихованість учня – це мета,
а не засіб виховного процесу; особистість педагога і учня – суб’єкти
педагогічної взаємодії між якими існує тісна взаємодія на всіх етапах виховної
роботи; сформовані якості особистості – показники результативності виховного
процесу. Модель дозволяє охарактеризувати процес біоетичного виховання загалом
та його складові зокрема, глибше розкрити його сутність. Зупинимось детальніше
на характеристиці складових запропонованої моделі.
Рис. 2.1. Модель системи біоетичного виховання учнів основної школи
Біоетичне виховання як системне утворення, знаходиться в ієрархічній залежності
стосовно виховного процесу загалом. Тому мета навчання, виховання і розвитку
особистості є визначальною щодо біоетичного виховання, яке має і свою специфіку
аналогічно прояву ознак понять, які знаходяться в родо-видовій залежності.
Проведений аналіз наукової літератури [5; 14; 26; 43; 98; 135; 183; 186]
засвідчив, що розвиток дитини і формування її особистості є цілісним процесом,
велика роль у якому належить активності самої дитини і середовищу, в якому вона
знаходиться. Учень може значною мірою сприяти формуванню власної особистості,
якщо перед ним будуть поставлені відповідні цілі і він буде домагатися їх
виконання, розвиваючи якості, необхідні для її досягнення.
Загальній виховній меті про всебічний гармонійний розвиток особистості
підпорядковується і мета біоетичного виховання. Вона ґрунтується на сучасному
тлумаченні наукової картини світу та запитах суспільства і спрямована на
підготовку свідомих громадян; виробленні активної життєвої позиції у
розв’язанні біоетичних проблем; розвитку позитивних рис та якостей особистості;
ослабленні і викоріненні негативних стереотипів поведінки. Специфіка біоетичної
освіти полягає в тому, що її доцільно реалізувати на принципі “випереджуючого
відображення”, що сприяє постійному прогнозуванню у свідомості дитини можливих
наслідків втручання у живу природу.
Біоетичне виховання передбачає вирішення таких завдань:
формування системи знань, ціннісних орієнтацій, поглядів і переконань, що
забезпечують формування відповідального ставлення школярів до живої природи на
основі принципів моралі;
виховання в учнів потреби свідомо дотримуватись етичних норм і правил поведінки
у ставленні до живих істот;
формування навичок діяльності, що проявляються у власній поведінці та
пропаганді біоетичних знань для усунення споживацького ставлення до живих
організмів.
Методологічними засадами конструювання процесу біоетичного виховання є ідеї
системології, синергетики, екопсихології та біоцентризму. Особливістю
системного підходу є те, що об’єкти живої природи розглядаються як цілісні
системи, які складається із взаємопов’язаних елементів і передбачають
застосування адекватних засобів їх вивчення. Живі організми як відкриті
біологічні системи обмінюються з навколишнім середовищем речовиною, енергією та
інформацією. Між компонентами цих систем існують певні зв’язки й відносини.
Вищі системи структурно містять в собі системи нижчого порядку як свої
складові. Нагромадження негативної енергії може привести до руйнування систем
вищого порядку (біосфери), в межах якої ці зміни відбуваються.
Тлумачення цього положення в теорії навчання означає доцільність вивчення живої
природи з урахуванням ієрархічного принципу її побудови. В живих системах існує
ієрархічний контроль, який здійснюється через прямі (зверху вниз) і зворотні
(знизу вверх) зв’язки [9]. Це дає змогу логічно обґрунтувати розкриття зв’язків
між системами різних рівнів і, таким чином, сприяти формуванню в учнів цілісної
біологічної картини світу; допомагає простежити появу в кожній системі нових
властивостей, які не є сумою якостей елементів, що їх складають та показати, як
проявляються закономірності життя на кожному рівні ієрархії зокрема та у
природі в цілому [204, с.22].
Синергетичний підхід, який покладений в основу конструювання моделі ґрунтується
на положенні про неаддитивність (невідповідність) цілого сумі ск
- Київ+380960830922