Розділ 2. Формування та розвиток арабської суспільно-політичної та юридичної
лексики
2.1. Періодизація історії суспільно-політичної та юридичної лексики арабської
мови
При лексико-семантичній структуризації СПЮЛ сучасної АЛМ з метою глибшого
розуміння лінгвістичних процесів, які викликали формування її термінологічних
одиниць, зокрема, іншомовних запозичень, неодмінно виникає потреба в аналізі
цих лексичних груп у плані діахронії шляхом їхнього лінгвістичного опису на
різних етапах формування на тлі тих екстралінгвістичних чинників, що спричинили
зміни у доcліджуваному лексичному масиві. Аналіз цього термінологічного поля в
історичному ракурсі зумовлює потребу хронологічної систематизації його
складових, тобто ідентифікації тих її елементів (лексичних одиниць), уживання
яких переважало у той чи інший історичний період.
Ми виокремили такі періоди формування та розвитку арабської СПЮЛ: 1) СПЮЛ у
Корані; 2) формування СПЮЛ у класичний період (VII-XII ст.); 3) становлення
СПЮЛ у посткласичний період (XIII-XVIII ст.); 4) розвиток СПЮЛ у новий період
(XIX – сер. XX ст.).
Періодизація СПЮЛ ґрунтується на низці екстралінгвістичних факторів, які не
могли не мати впливу на її розвиток – становлення державного управління в
арабо-мусульманському світі, зміни форм державного ладу та структури органів
влади, що спричинили появу нових одиниць державно-політичного та правового
устрою та скасування старих владних інститутів, що у свою чергу зумовило
кількісні та якісні (семантичні) зміни у її складі (виникнення нових лексем
зсуви у їх семантичному полі при номінації нових, раніше відсутніх понять
державного управління, а також перехід деяких мовних одиниць до розряду
архаїзмів при скасуванні певних державотворчих і правових понять) та змін в
етнічному складі державного апарату, який призвів до зростання масиву
запозиченої лексики.
Таким чином, дослідження СПЮЛ у плані діахронії полягає у проведенні її
описового аналізу на основних етапах становлення арабського
суспільно-політичного лексикону з метою встановлення шляхів та способів його
формування.
2.2. Суспільно-політична та юридична лексика у Корані
Дослідження СПЮЛ, уживання якої засвідчене у Корані – першій писемній пам’ятці
АЛМ, має на меті визначення базової термінології державного будівництва
арабо-мусульманського світу, основним джерелом якої традиційно вважається
Коран.
З приводу перекладу досліджуваних коранічних аятів, зазначимо, що досі
відсутній повний українcькомовний переклад Корану, і тому за відсутності
перекладу деяких розгляданих аятів, ми спиралися на російськомовний переклад І.
Ю. Крачковського [39; 40; 41; 42; 43; 44; 45; 46].
Аналіз коранічної семантики лексики, яка у посткоранічний період була широко
вживана у суспільно-політичній сфері, зокрема у сфері юриспруденції, дає
можливість виокремити в ній такі тематичні групи:
1) лексеми з загальною семантикою “влада, панування”.
До цієї групи належитьУбШЗд sult?вn (з арамейської мови љilt?фnв “влада” від
љelat? “він керував” (пор. у давньоєвр. љilt?фn “влада” від љвlat? “володіти”,
“панувати”)) [ИРС, c. 609; 20, c. 13]. У семантичному полі цієї лексичної
одиниці виокремлено дві базові групи:
a) “влада”, “міць”, “панування”:
у XV:42,
Ед ЪИЗПн бнУ бЯ Ъбнег УбШд ЕбЗ гд ЗКИЪЯ гд ЗбЫЗжнд
“Воїстину, раби Мої – у тебе немає над ними влади окрім тих з них, хто заблудив
та слідував за тобою” [39, c. 218];
б) “доказ”,
у X:68,
Ед ЪдПЯг гд УбШд ИеРЗ
“Немає у вас на це жодної влади!” [39, c. 181].
І. Ю. Крачковський трактує значення цієї лексеми як “влада”. Однак таке
тлумачення суперечить загальній семантиці словаУбШЗд sult?вn у контексті
вказаних аятів – “доказ”, “аргумент”, яка була встановлена авторами класичних
тлумачень Корану (докладніше див.: [89, c. 146]);
2) лексичні одиниці зі значенням “людина як намісник (спадкоємець) Аллаха на
землі”.
До згаданої семантичної групи належитьОбнЭЙ halоfa (мн.ОбЗЖЭ halв’if таОбЭЗБ
hulafв’) (від halafa “успадковувати”).
У VI:165,
жеж ЗбРн МЪбЯг ОбЗЖЭ ЗбГСЦ
“Він – Той, Хто поставив вас спадкоємцямі на землі” [45, c. 160];
3) слова зі значенням “зразок для наслідування (для людей)”. До цієї групи
належитьЕгЗг imвm (мн.ГЖгЙ a’imma) (відГг аmma “стояти попереду”, “очолювати
когось/щось”, “керувати чимось”). Його первинна семантика – “зразок”, “зразок
для наслідування”, “вождь” (персоніфікація поняття “зразок”, “приклад”) [32, c.
97; 40, c. 126]. Звідси відіменне дієслово i’tamma “слідувати (за кимось)”,
“дотримуватися (чогось)” [147].
Ця лексична одиниця переважно вживана у значенні “зразок для наслідування” (для
людей),
у II:124,
ЮЗб Едн МЗЪбЯ ббдЗУ ЕгЗгЗ
“Він сказав: “Я зроблю з тебе для людей імама”” [40, c. 126].
Однак у XXXVI:12,
ж Яб ФнБ ГНХндЗе Эн ЕгЗг гИнд
“Та всяку річ ми рахували в ясному оригіналі” [39, c. 360]
зазначена лексема має значення “Скрижалі Хранимі”. У коментарях до перекладу
Корану І. Ю. Крачковський відзначає, що, на думку Ф. Буля, ця лексема була
запозичена з комерційної мови, як гросбух [39, c. 596];
4) лексеми зі загальним значенням “помічник”, “захисник”, “заступник”. До цього
тематичного блоку належать:
а)жТнС wazоr (віджТС wizr “тягар” абожТС wazar “притулок”).
Це слово має значення ‘помічник (імперсоніфіковане поняття)’,
у XXV:35,
жбЮП БЗКндЗ гжУм ЗбЯКЗИ ж МЪбдЗ гЪе ГОЗе еСжд жТнСЗ
“Ми даровали Мусі книгу та зробили разом з ним його брага Гаруна візиром” [39,
c. 298].
У “Коментарі” Ібн Касіра згадано, що у контексті цитованого аяту це слово має
значення ‘пророк, який надає підтримку та допомогу’ (дИн гжЗТС ж гДнП ж дЗХС
nabiyy muwвzir wa mu’ayyid wa nвs?ir) [182];
б) жЗб wвlin має с