РОЗДІЛ 2.
НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ ПОВЕДІНКИ МОВЦЯ–ОБМАННИКА ЯК КОМПОНЕНТ ЙОГО ДИСКУРСИВНОЇ ГРИ
Невербальний спосіб передачі інформації довго вважали допоміжним у комунікації
посилання; статус головного каналу обміну інформацією був закріплений за
вербальним способом, але останнім часом ця його роль зазнала перегляду.
Психолінгвісти звернули увагу на те, що невербальний мовний компонент
надзвичайно багатий, а до його базових характеристик належить універсальність
[29, c. 88]. Проте слід зазначити, що емоційні стани, виразниками яких є
універсальні, соціально й національно незумовлені невербальні засоби,
концептуалізуються в межах поняттєвої мережі конкретної мови [19, c. 505–507].
Англосаксонська жестова традиція надає перевагу дії, діяльнісному самовираженню
перед словом [64, c. 177].
Невербальні сигнали розгортаються в мовленнєвій комунікації сучасної людини
раніше за власне вербальну частину висловлення. Наприклад, обличчя мовця,
здебільшого звернене до співбесідника і доступне його сприйняттю, становить
значний інтерес для дослідників як канал невербальної комунікації. За ним
визнають потенціал інформативності щодо особистісних якостей людини, а також
щодо її характеристик, важливих для встановлення і підтримання міжособистісної
та суспільно значущої комунікації [74; 183; 206; 203; 192; 185; 171]. Риси
обличчя, зокрема його форма, впливають на рішення щодо прийняття на роботу,
підтримку кандидата під час голосування, на вибір лідера за різних соціальних
умов (у мирний і воєнний час) тощо [186, c. 26]. Вираз обличчя у відповідь на
емоційний стимул у межах соціальної інтеракції залучається до вірогідної /
неправдивої комунікації або здійснює функцію регулювання власних емоцій мовця
[156]. Дослідження виявили, що позитивні емоції, передані через невербальний
засіб виразу обличчя, надається до точнішої ідентифікації порівняно з
нейтральними, які, у свою чергу, розпізнаються краще за негативні емоції
комуніканта [195, c. 920]. Звідси випливає, що невербальний компонент – не
допоміжний, а обов’язковий для спілкування [29, c. 88]. Тому у вивченні
емоційного аспекту дискурсу обманника з огляду на мотиви, рушії комунікативної
поведінки й чинники, що зумовлюють вибір певних засобів експлікації, не можна
оминути невербальні засоби спілкування.
2.1. Екстеріоризація емоцій невербальними засобами комунікації
Обман у різних формах відомий усім живим істотам як спосіб пристосування до
середовища [57, c. 31]. Людина стикається з обманом до двохсот разів на день,
приблизно що п’ять хвилин [168]. Г. Ю. Крейдлін говорить про універсальність
принципу пріоритету кінетичної поведінки над мовленнєвою в сенсі встановлення
істинності / фальшивості відповідної поведінки [69, c. 4]. Нині у сфері
комп’ютерних технологій провадяться дослідження емоційного компоненту мовлення
[177], створюються комп’ютерні програми розпізнавання емоційних станів людини,
що ґрунтуються на зв’язку між певними емоціями і ймовірністю обману як
комунікативного акту [170]. Розвиток автоматизованого розпізнавання емоцій
актуалізує низку проблем, що стосуються сфер охорони громадського порядку, прав
людини, зокрема права на приватність, боротьби з тероризмом, політики та
інших.
Унаочнює тісну взаємодію емоційного стану мовця і невербального компонента його
дискурсу англосаксонська модель особистості, яку запропонувала А. Вежбицька. Ця
модель узагальнює особливості експлікації емоцій, варіант А:
(а) іноді, коли людина дещо відчуває;
(b) ця людина через це щось робить якимись частинами тіла;
(с) -------------------------------------------------------------------------;
(d) інші люди можуть це бачити;
(e) через це інші люди можуть знати, що ця людина дещо відчуває [19, c.
543–544].
Варіант В цієї моделі відрізняється пунктом (b): "дещо відбувається з якимись
частинами тіла цієї людини через це" [19, c. 544]. Таким чином рухи певних
частин тіла, що в англосаксонській формулі представлені безвідносно до самої
людини, візуалізують емоційний стан мовця, напр.: It used to squeeze my heart
when I waited for Matt to come out of school, and saw him come out alone, head
up, and knew he’d had a bad day. Then Joe would burst out of the door in a
puppy scuffle of little boys. ‘Had a good day?’ I’d asked Matt, casually, while
Joe yelled his goodbyes. ‘Yeah, it was fine.’ And then a sudden, bitter punch
at Joe behind my back (Dunmore, YBEB, c. 191). Мати, зустрічаючи синів після
школи, розуміє, що в одного з них був невдалий день, хоча на словах хлопець це
заперечує (Yeah, it was fine). Поганий настрій Мета, його пригніченість
імплікує невербальний компонент його дискурсу (saw him come out alone, head up,
and knew he’d had a bad day; a sudden, bitter punch at Joe behind my back), і
це враження підсилюється на тлі жвавої вербальної (Joe yelled his goodbyes) і
невербальної братової дискурсивної поведінки (Joe would burst out of the door
in a puppy scuffle of little boys).
Попри універсальність вербального шару комунікації, повне витіснення ним
невербальних засобів навряд чи можливе. В емоціогенних комунікативних
ситуаціях, що потенційно передбачають оцінювання, саме невербальні засоби
відіграють ключову роль [152, c. 110]. "Будь-який зміст тексту потенційно
емоціогенний, адже завжди знайдеться реципієнт, для якого цей зміст виявиться
особистісно значущим. У цьому розумінні емоціогенний ефект може виникнути й
незалежно від специфіки мовних засобів, якими передається зміст, бо ж у даному
разі він залежить тільки від змісту й особистості мовця" [81, c. 185]. Отже,
кожна комунікативна ситуація обману має емоціогенний потенціал, у процесі
реалізації якого її дис
- Київ+380960830922