Розділ 2
Основні виміри семантичного простору
концепту ДІМ в англійській мові
Дім є складним, але цілісним феноменом для людей, які в ньому живуть, його
створюють, про нього думають, мріють, говорять, складають вірші тощо.
Багатоаспектність феномену дому привела до того, що дім є об’єктом вивчення
філософії [ФЭС; 53], етнографії [УМІЕД, с. 8-32; ЕУ, с. 197-226], культурології
[254; 255, с. 70, 135, 348; ССК, с. 195; ССКУ, с. 227] та інших дисциплін,
кожна з яких формує своє робоче поняття “дім” для наукового опису певного
аспекту дому.
Різні аспекти дому знаходять відображення у мовній семантиці – у значенні
відповідних лексичних одиниць та текстів. Поєднання лінгвістичного аналізу та
результатів досліджень, здійснених в межах названих вище дисциплін, дозволяє
виділити осі семантичного простору концепту ДІМ.
У ході аналізу мовної репрезентації концепту ДІМ в сучасній англійській мові та
вивчення релевантних джерел із нелінгвістичних дисциплін [244, с. 375 та інші],
ми виокремили вісім осей, які задають семантичний простір концепту ДІМ: вісь
“матеріальне – духовне”, вісь “реальне – ідеальне”, вісь “конкретне –
узагальнене”, вісь “свої – чужі”, вісь “всередині – ззовні”, вісь “природне –
створене людиною”, вісь “минуле – теперішнє”, вісь “культурно-універсальне –
національно-специфічне” (див. рис. 2.1). Перейдемо до їх аналізу.
Рис. 2.1. Сукупність осей, які задають семантичний простір концепту ДІМ
2.1. Вісь “матеріальне – духовне”
Різні аспекти людського життя, матеріальне і духовне, тісно пов’язані.
Матеріальне життя завжди впливає на мисленнєву діяльність людини й народу [47,
с. 64].
Поєднуючи в собі матеріальне й духовне, дім втілює специфіку людського буття,
що знаходить відображення у змісті концепту ДІМ та семантиці лексичних одиниць,
які його вербалізують.
За даними тлумачних словників, до семантичної структури слова home входять, з
одного боку, семи, що фіксують уявлення про фізичну матеріальну
структуру-споруду (“The physical structure within which one lives, such as a
house or apartment” [AH]), з іншого боку, – семи, котрі втілюють знання про
особливу атмосферу дому, де людина почувається затишно та щасливо, тобто про
духовний аспект дому (“An environment offering security and happiness” [AH]).
У наведених дефініціях слова physical structure, house та apartment, які мають
предметну семантику, вербалізують схемні (статичні) уявлення про дім як певне
матеріальне / фізичне приміщення. Основне функціональне призначення дому є
житло, тобто уявлення про дім як матеріальну споруду пов’язані зі сценарними
(динамічними) уявленнями про життя людей в домі. При цьому в дефініції лексеми
home в тлумачних словниках не специфіковано тип споруди та особливості
проживання, з чого робимо висновок, що слово home як одиниця мовної системи
фіксує найзагальніші уявлення мовців про дім, котрі межують з категоріальними
уявленнями, тобто, уявленнями найвищого ступеня узагальнення.
Аналогічно уявлення про духовний аспект дому структуруються як узагальнена
схема “атмосфера безпеки і щастя” (An environment offering security and
happiness). Ця схема потенційно здатна розгорнутися в сценарій, тобто в
сукупність дій, які здійснюють люди, живучи в домі та почуваючись щасливо й
безпечно. Відсутність дієслів в аналізованій дефініції й вживання іменників, що
сприяють опредметненому та статичному представленню знань, свідчить про те, що
уявлення про духовний аспект дому є менш чіткими та наочними порівняно з
матеріальними уявленнями. Це цілком закономірно, адже духовне важче піддається
концептуалізації, ніж матеріальне.
Духовний аспект дому може наділятися символічною значущістю для людини.
Наприклад, дім в російській фольклорній і літературній традиції відображений як
притулок для душі [109, с. 317].
Як бачимо, до складу концепту ДІМ входять як знання та уявлення про матеріальне
існування дому, так і про його духовне, сакральне та символічне значення.
Тобто, обидва основні складники концепту ДІМ – “будинок / споруда” і “сім’я”
містять як знання про матеріальне, так і про духовне.
Дім передбачає існування матеріальної споруди, безпосередніми практичними
(прагматичними) функціями якої є захист людей від негоди та небезпеки, а також
створення простору для життя, тобто наявність помешкання.
З найдавніших часів відбувалася сакралізація житла, що завжди мала важливе
значення для людини [29, с. 3-7]. Для давніх народів дім був храмом [266, с.
177]. Дім втілював собою космос взагалі, виступав як сполучна ланка між
всесвітнім і людським [53, с. 7; 244, с. 375]. Дім (хата) виступав як модель
космосу у свідомості праслав’ян [ССКУ, с. 227]. Яскравим проявом сакральності
дому було існування у багатьох народів світу божеств, духів дому [ССКУ, с.
227]. Відповідно, сакральний аспект дому мав першорядне значення, свідченням
чого є те, що слово дім вживалось на позначення початку [262, с. 173],
священного місця, де відбувалися ритуальні дії, а з часом почало вживатися на
позначення існування родинних зв’язків.
Для американців дім – це, перш за все, матеріальна споруда, яка, своєю
матеріальністю, фізичною реальністю репрезентує фінансове благополуччя й
стабільність власників дому. Пересічний американець вважає, що кожна сім’я має
володіти будинком з подвір’ям. Відсоток американців, які мають власні будинки
або квартири, є найвищим серед західних націй [231, с. 111]. Дім
концептуалізується як власність, яка має певну цінність у грошовому вимірі, що
знаходить відображення у семантиці лексеми home: “a house, apartment, etc. when
it is considered as property which you can buy or sell” [CALD]. Відповідно,
існує стійкий вира
- Київ+380960830922