З М І С Т
Вступ .
Розділ 1. Історіографія та джерела дослідження
Розділ 2. Створення та розбудова
українських студентських організацій
Розділ 3. Культурно-просвітня діяльність
українського організованого студентства.
Розділ 4. Громадсько-політична діяльність
українських студентських організацій
Висновки
Список використаних джерел і літератури.
ПОКАЗЧИК СКОРОЧЕНЬ
ВМВ - Відділ Міжнародних Відносин
ГУНМ - Група Української Націоналістичної Молоді
ДОПС - Ділове Об'єднання Поступового Студентства
ЄСДФ - Європейський Студентський Допомоговий Фонд
ЗУНР - Західно-Українська Народна Республіка
ЛУН - Ліга Українських Націоналістів
ОУН - Організація Українських Націоналістів
СВУС - Союз Відродження Українського Студентства
СУНО - Союз Українських Націоналістичних Організацій
СУСЕП - Союз Українських Студентів-Емігрантів у Польщі
СУСОНД - Союз Українських Студентських Організацій Німеччини та Данцігу
ССХФ - Світова Студентська Християнська Федерація
СУС - Союз Українських Студентів
ТПО - Товариство Прихильників Освіти
УАГ - Українська Академічна Громада
УВО -Українська Військова Організація
УВПІ - Український Високий Педагогічний Інститут
УВУ - Український Вільний Університет
УГА - Українська Галицька Армія
УГА Українська Господарська Академія
УГВФ - Український Громадський Видавничий Фонд
УГК - Український Громадський Комітет
УНІ - Український Науковий Інститут
УНР - Українська Народна Республіка
УСРР - Українська Соціалістична Радянська Республіка
УСС - Українська Студентська Спілка
ЦеДУС - Центральна Допомога Українському Студентству
ЦеСУС - Центральний Союз Українського Студентства
ЦУСОН - Центральна Українська Студентська Організація в Німеччині
ЧУК - Чесько-Український Комітет допомоги українським і білоруським студентам
ЧСР - Чехословацька Республіка
CIE - Confederation International des Etudiants (Міжнародна Cтудентська Конфедерація)
YMCA - Young Men's Christian Association - Християнський
Союз Молодих мужчин
WSCF - World's Student Christians Federation. - Світова Федерація
Християнського студентства
ВСТУП
Сучасна незалежна Україна постала в результаті довготривалої боротьби багатьох поколінь українців за власну державу. Важливу роль у відтворенні державницьких ідей та втілення їх в життя відіграли наші співвітчизники, які в силу різних причин, тимчасово проживали поза межами Батьківщини.
Дослідники виділяють чотири великі хвилі в історії української еміграції. Перша - розпочалася в другій половині ХІХ століття і тривала до початку Першої світової війни, друга - охоплювала період між світовими війнами, третя - пов'язана із закінченням Другої світової війни, четверта - бере початок із -х років і триває до сьогодення. Найбільш масштабною була друга хвиля еміграції за чисельністю та широтою представництва в ній громадян з різних куточків українських земель.
У часи Української революції - років було здобуто і втрачено національну державність. Після поразки національно-визвольних змагань за кордоном, розпорошившись по багатьох країнах Європи, опинилися десятки тисяч найактивніших учасників революційних подій - визначних українських політиків, державних та громадських діячів, військових, науковців, які визначально впливали на національно-культурний та політичний розвиток українського народу. Вони й стали потужною політичною складовою другої хвилі української еміграції.
Процес української політичної еміграції розпочався в травні місяці року, коли розрізнені частини Української Галицької Армії (УГА) перейшли через Карпати на територію Чехословаччини. Вони, як окрема бригада, були інтерновані в таборі містечка Німецьке Яблонне. Головний потік української військової еміграції з Наддніпрянщини припадає на рік. У листопаді під ударами більшовиків формування армії Української Народної Республіки (УНР) переправилися через річки Збруч та Дністер на територію Польщі й Румунії, де були роззброєні й інтерновані в таборах. На середину -х років табори полонених та інтернованих українців ліквідували, а їх "мешканці", перейшовши на цивільний стан, набули статусу політичних емігрантів.
Перебуваючи в таборах, вояки вступали у вищі навчальні заклади країн інтернування. На час розформування таборів, значна частина українців, які перебували в них, вже була студентами.
Українські студенти належали до категорії "політичних емігрантів". Молодь брала активну участь у громадсько-політичній та культурно-просвітній діяльності української еміграції. Вона спромоглася зберегти себе як політично усвідомлену частину українського етносу. Українське студентство зуміло зорганізуватися, створивши велику кількість студентських громад, товариств та професійних об'єднань. Українці студенти-емігранти встановили тісні контакти з молоддю країн перебування та міжнародними молодіжними організаціями. Це дозволило українцям заручитися їх підтримкою у відстоюванні прав на навчання в європейських вузах, сприяло створенню власних вищих навчальних закладів і налагодженню їх роботи, максимально можливо знівелювати складність умов перебування на еміграції. Українські студенти виступали в Європі репрезентантами ідей українського національного визволення.
Актуальність
- Київ+380960830922