Ви є тут

Громадсько-політична діяльність Олеся Гончара.

Автор: 
Сироїд Інна Валентинівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2009
Артикул:
0409U000782
129 грн
Додати в кошик

Вміст

ЗМІСТ
ВСТУП.
РОЗДІЛ 1. Історіографія та джерельна база дослідження
РОЗДІЛ 2. Формування та еволюція світогляду Олеся Гончара.
РОЗДІЛ 3. Громадсько-політична діяльність Олеся Гончара в умовах лібералізації та наростання кризи суспільного життя
РОЗДІЛ 4. Участь Олеся Гончара в суспільно-політичному житті у роки "перебудови" та національно-державного відродження України.
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Становлення незалежної Української держави, формування політичної ідеології та відродження національної свідомості вимагає нового погляду і переосмислення історії боротьби українського народу за власну державність. Одним із підходів у її дослідженні є перенесення ваги із загальних схем до особистісного виміру історії - персоналій. Адже діяльність політиків, громадських та культурних діячів, науковців на ниві державотворення дозволяє на конкретному прикладі деталізувати суспільно-політичні процеси в Україні, показати роль особистості у контексті історичних подій.
В національно-культурному відродженні України провідна роль належить представникам творчої інтелігенції. Вони виступають джерелом духовності, спрямовують не лише культурний, але й політичний рух суспільства. І хоча дослідники по-різному визначають роль і місце інтелігенції в суспільно-політичних процесах, однак не підлягає сумніву думка про те, що саме ця категорія людей завжди була ідейним натхненником, рушієм державницьких планів свого народу. Творча інтелігенція, як духовна частина еліти, має можливість реально впливати на розвиток державотворчих процесів в Україні через безпосередню та опосередковану участь у владних структурах, партіях і рухах. Не менш важливою є роль творчої інтелігенції у створенні та реалізації консолідуючої ідеї суспільства, генеруванні індивідуальних та колективних цінностей, у формуванні взаємовідносин суспільства з владою.
В умовах панування тоталітарного радянського режиму творча інтелігенція була тим середовищем, з якого виходили ідеї, що досить часто не збігалися з офіційно визнаними суспільно-політичними доктринами. Однак можливостей пропагувати ці ідеї не було. Традиційна радянська політика щодо творчої інтелігенції передбачала нещадну розправу з тими, хто не бажав йти на компроміс з політичною системою, і відносно ліберальне ставлення до тих, хто цей компроміс сприймав. Результатом такого розвитку стосунків між державою та інтелігенцією стало виникнення інакомислення, з одного боку, й одержавлення творчої еліти - з іншого. Метою останнього було будь-якими методами поставити цю верству суспільства на службу тоталітарній системі. За таких обставин багатьом національно свідомим діячам культури і мистецтва доводилось працювати у внутрішній боротьбі із собою, за що вже в часи незалежної України їх часто звинувачували у "подвійній моралі".
Серед представників творчої інтелігенції найактивнішими учасниками суспільно-політичних процесів виступають письменники. Їх творчі пошуки завжди пов'язані з особистою участю у громадському житті. В національно-культурному житті України у другій половині ХХ століття особлива роль належить видатному письменнику й громадсько-політичному діячу Олесю Терентійовичу Гончару. У свідомості широких читацьких мас тривалий час складалося враження, що О.Гончар купається у славі, пожинає лаври, адже його заслуги високо оцінені - він лауреат найпрестижніших премій, академік, депутат Верховних Рад УРСР і СРСР, член Центрального Комітету КПУ, багато років підряд очолював Спілку письменників України та Республіканський Комітет захисту миру. Однак він ніколи не почувався у системі влади своїм, сяйво слави ніколи його не засліплювало. Та й партійне керівництво республіки відчувало власну позицію митця. Тому на прикладі О.Гончара яскраво простежується трагізм долі письменника-патріота, громадського лідера й культурного діяча в умовах тоталітарного режиму.
Олесь Гончар, починаючи з -х років, займав активну громадську позицію, своєю діяльністю, не лише творчою, а й політичною, намагався сприяти національно-культурному й духовному розвитку українського народу. Однак ця проблема не знайшла відображення в наявних на сьогодні наукових працях про письменника. У них детально висвітлено життєвий та творчий шлях, літературно-мистецьку та публіцистично-редакторську працю О.Гончара. Громадсько-політична діяльність митця довгий час залишалася поза увагою дослідників. В умовах, коли врахування особистісного фактору в історії набуває дедалі більшої ваги, відтворення громадсько-політичної діяльності Олеся Гончара набуває важливого значення для розуміння його внеску у розбудову української державності.
Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до науково-дослідної теми історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка "Історія української державності нової та новітньої доби" (державний реєстраційний номер БФ-).
Об'єктом дослідження є особистість Олеся Гончара і його громадсько-політична діяльність в контексті суспільного розвитку України у другій половині ХХ століття.
Предметом дослідження є зміст, основні напрямки і форми громадсько-політичної діяльності О.Гончара.
Мета та наукові завдання дисертаційного дослідження визначені з урахуванням сучасного стану наукової розробки даної проблеми. Метою є комплексний аналіз громадсько-політичної діяльності О.Гончара, з'ясування його участі у суспільно-політичних процесах в Україні у другій половині ХХ століття.
Досягнення окресленої мети передбачає розв'язання таких дослідницьких завдань:
- проаналізувати сучасний стан наукової розробки теми, визначити рівень її джерельного забезпечення;
- дослідити процес формування світогляду, ідейно-політичних переконань і громадянської позиції О.Гончара;
- простежити основні етапи еволюції поглядів О.Гончара на суспільно-політичні процеси в СРСР;
- розглянути політичну діяльність О.Гончара в умовах лібералізації та наростання кризи суспільного життя;
- з'ясувати ставлення письменника до руху шістдесятників;
- висвітлити основні аспекти громадської діяльності О.Гончара на посаді голови Спілки письменників України;
- показати участь О.Гончара в суспільно-політичному житті у роки "перебудови" та національно-державного відродження України;
- з'ясувати значення громадсько-політичної діяльності О.Гончара для духовного та культурного розвитку України.
Хронологічні межі зумовлені специфікою дослідження персоналії і визначаються роками життя О.Гончара - - роки.
Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові принципи історизму, об'єктивізму, системного підходу, що є однією з головних умов науковості будь-якого дослідження. Специфіка досліджуваної проблеми зумовила використання відповідних методів: метод добору й систематизації матеріалу реалізується через опрацювання архівних матеріалів та опублікованих документів, реєстр публіцистичних праць О.Гончара; метод проблемно-хронологічного викладу інформації дозволяє зосередитись на основних аспектах громадсько-політичної діяльності О.Гончара в рамках певних хронологічних відрізків часу; метод аналізу історичного контексту дає можливість з'ясувати суспільно-політичну атмосферу, у якій формувалася громадянська свідомість О.Гончара, вказати на основні мотиви громадсько-політичної діяльності письменника; метод узагальнення фактичного матеріалу використовується для підбиття підсумків і отримання результатів дослідження. Дисертаційне дослідження також опирається на біографічний, структурно-логічний, порівняльно-історичний, аналітично-систематичний методи. Також автором використано джерелознавчі методи (класифікація джерел, формування їх комплексів, атрибуція, внутрішня і зовнішня критика, порівняльний аналіз, контент-аналіз текстів), методи інших дисциплін, зокрема психологічного аналізу особистості.
Наукова новизна дослідження полягає у постановці та розробці актуальної проблеми, яка не отримала багатостороннього, всебічного та об'єктивного висвітлення в історичній науці. У дисертації вперше комплексно досліджено основні напрямки громадської та політичної діяльності О.Гончара у контексті суспільно-політичних процесів в Україні в другій половині ХХ століття. Його громадсько-політичну діяльність розглянуто як цілісний комплекс заходів, спрямованих на духовне та національно-державне відродження України, формування громадянського, демократичного суспільства.
Поряд з уточненням накопичених в історіографії проблеми даних, у дисертації наведено низку нових фактів і концептуальних положень, що суттєво поглиблюють знання про О.Гончара та історичну епоху, в якій він жив і творив. Автор уперше прослідкувала еволюцію поглядів О.Гончара на суспільно-політичні процеси в СРСР, дослідила основні напрями політичної діяльності письменника на посаді депутата Верховної Ради УРСР та СРСР і члена ЦК КПУ, проаналізувала внесок митця у становлення та розвиток руху "шістдесятників", з'ясувала його роль у збереженні та відродженні української мови, історико-архітектурних пам'яток.
В дисертації вперше до наукового обігу введено нові джерела, в основному архівні, в тому числі з родинного архіву О.Гончара, що розкривають суспільні погляди та громадсько-політичну діяльність письменника, його участь у суспільних процесах, інституціях.
Практичне значення дисертації полягає у можливості використання її основних положень, висновків, фактичного матеріалу при дослідженні дотичних до теми проблем, підготовці узагальнюючих праць, підручників та посібників з історії національного розвитку та культурного будівництва в Україні у другій половині ХХ століття, вивченні впливу громадської думки на суспільно-політичні процеси. Результати дослідження можуть бути покладені в основу при розробці навчальних курсів з вітчизняної історії, українознавства, літературознавства, складанні біографічних та бібліографічних довідкових видань. Висновки дисертації становитимуть інтерес у контексті практичної участі сучасної української інтелігенції в суспільно-політичних процесах в Україні. Робота має сприяти подальшому осмисленню життя й діяльності О.Гончара.
Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження обговорювалися на засіданнях кафедри новітньої історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка; оприлюднені у виступах на IV Всеукраїнській науково-практичній конференції "Богданівські читання" (м. Черкаси, ), Всеукраїнській науковій конференції ".Шляхом твоїх ґолґот і слав, народе мій!": пам'яті репресованих письменників" (м. Київ, ), VI Міжнародній науково-практичній конференції молодих учених "Шевченківська весна" (м. Київ, ), Міжнародній науковій конференції студентів, аспірантів та молодих учених "Дні науки історичного факультету", присвяченій -річчю Гетьманату Павла Скоропадського (м. Київ, ), Міжнародній науковій конференції "Сучасна україністика: наукові парадигми мови, історії, філософії" (м. Харків, ), Міжнародній науково-практичній конференції "Постновітні реалії: виклики для України" (м. Київ, ).
РОЗДІЛ
Історіографія та джерельна база дослідження
Олеся Гончара знають передусім як письменника і публіциста, автора "Прапороносців", "Собору" та інших не менш відомих творів. Його громадсько-політична діяльність й досі залишається поза увагою як науковців, так і широкого загалу. І хоча після смерті письменника минуло більше десяти років, однак палітра думок щодо з'ясування місця та значення цього митця в українській історії є різноманітною та неоднозначною.
В радянській історіографії спеціальних праць, присвячених громадсько-політичній діяльності О.Гончара, не було. Але цей аспект простежувався в літературно-критичних статтях та монографіях про письменника, життєвий та творчий шлях якого ніколи не був обділений увагою дослідників. Оскільки творчості О.Гончара завжди було притаманне громадсько-політичне звучання, то й літературна критика виходила із такого сприйняття ним дійсності. Ще в довоєнний час про нього, починаючи з рецензії Л.Смілянського в "Літературній газеті" від жовтня року, писали в пресі, відзначали його молодий яскравий талант1. Дещо іншу оцінку творчості О.Гончара дав В.Степняк у своїй статті "Літературний брак" в газеті "Комуніст" ("Радянська Україна") - органі ЦК і Київського обкому ВКП(б)2. Він розкритикував невелику новелу молодого письменника "Пальма", надруковану в журналі "Радянська література