РОЗДІЛ 2
КОНЦЕПЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА
В УМОВАХ КРИЗИ
2.1. Синергетичний підхід до стратегії розвитку підприємства в умовах кризи
У науковій літературі часто зустрічаються такі терміни, як «розвиток системи»
та «еволюція системи».
Проаналізуємо, що мають на увазі вчені під цими термінами.
Спочатку зупинимося на терміні «розвиток». С. І. Ожегов під розвитком розуміє
«процес закономірної зміни, переходу з одного стану в інший, більш досконалий,
перехід від старого якісного стану до нового, від простого до складного, від
нижчого до вищого» [136, с. 643]. Є. М. Коротков розглядає розвиток як
«сукупність змін, що ведуть до появи нової якості і зміцнення життєвості
системи, її здатність чинити опір руйнівним силам зовнішнього середовища» [96,
с. 296]. На думку Ю.С. Маслеченкова, «розвиток – перехід від одного якісного
стану до іншого» [120, с. 419]. В. А. Забродський і М. О. Кизим вважають, що
«розвиток економіко-виробничих систем – це процес переходу економіко-виробничої
системи у новий, більш якісний, стан за рахунок нагромадження кількісного
потенціалу, зміни й ускладнення структури і складу, в результаті чого
підвищується її здатність чинити опір руйнівному впливу зовнішнього середовища
та ефективність функціонування» [64, с. 6].
Щодо терміна «еволюція» в науковій літературі також існують різні думки. Так,
С. І. Ожегов дає таке визначення: «Еволюція – 1) процес поступової кількісної
зміни, що готує якісні зміни; 2) взагалі розвиток» [136, с. 906]. На думку А.
І. Люкшинова, «еволюція – процес зміни, розвитку» [111, с. 45].
Слід зазначити, що спосіб визначення еволюції через категорію розвитку є досить
розповсюдженим у науковій літературі. Так, через категорію розвитку визначають
еволюцію Н. В. Тимофєєв-Ресовський, Н. І. Воронцов, А. Я. Яблоков, К. М.
Завадський та ін. [8, с. 19]. Нерідко ці автори категорії «розвиток» та
«еволюція» розуміють як синоніми.
Іноді еволюцію визначають і через інші категорії, наприклад, «регрес»,
«прогрес», «становлення», або ж через відповідне відношення біологічного явища
[101, с. 296].
Деякі автори, такі як, Ф. Айала, Е. Піанка, Дж. Хакслі, визначають еволюцію як
зміну в часі [101, с. 21].
На наш погляд, термін «еволюція» вужче, ніж «розвиток» і характеризує
траєкторію життєвого шляху системи у часі. Термін «розвиток» містить у собі
процес кількісно-якісних змін у системі, ускладнення структури і складу, в
результаті чого підвищується її опірність дестабілізуючому впливу зовнішнього
середовища й ефективність функціонування.
Метою даного дослідження є побудова концепції стратегічного розвитку
підприємства. Але, перш ніж розглядати дану проблему, необхідно визначити
сутність поняття «стратегічний розвиток».
Спочатку необхідно уточнити сутність поняття «стратегія».
У науковій літературі спостерігається різноманіття трактувань даного поняття.
Так, А. І. Люкшинов під стратегією розуміє «набір правил для прийняття рішень,
якими організація керується у своїй діяльності» [111, с. 10]. С. О. Попов дає
таке визначення: «Стратегія якісно визначається, узагальнюючи модель
довгострокових дій організації, що їй необхідно здійснити для досягнення
поставленої мети через розподіл і координацію своїх ресурсів» [149, с. 263].
Таким чином, виходячи з поданих вище визначень, під стратегічним розвитком слід
розуміти обрану модель довгострокових дій підприємства, яку необхідно
реалізувати для досягнення поставлених перед ним цілей.
Аналіз наукової літератури показує, що існують три основних концептуальних
підходи до опису еволюційного процесу розвитку систем: 1) фізичний; 2)
біологічний; 3) хімічний.
В основі фізичного підходу до опису еволюційних процесів розвитку систем лежить
механістична наукова картина світу на базі експериментально-математичного
природознавства. При даному підході система розглядається як складна
механічна.
Характерні риси механічної карти світу такі:
Час вважається оборотним. Усі стани механічного руху тіл стосовно години
виявляються в принципі однаковими. Простір і час розглядаються поза зв'язком і
безвідносно до властивостей системи, що рухається. Простір у ній виступає у
вигляді своєрідного вмістища для тіл, що рухаються, а час ніяк не враховує
реальні зміни, що відбуваються з ними, і тому виступає просто як параметр, знак
якого можна змінювати на зворотний. Інакше кажучи, у механіці розглядаються
лише оборотні процеси, що значно спрощує дійсність.
Усі механічні процеси підпорядковуються принципу суворого або жорсткого
детермінізму, суть якого полягає у визнанні можливостей точного й однозначного
визначення стану механічної системи її попереднім станом.
Для механічного опису процесів достатньо задати лише початкові координати і
швидкість тіла, що рухається. Тоді за допомогою системи диференціальних
рівнянь, що описують рух, можна однозначно визначити положення тіла в будь-який
момент, як у минулому, так і в сьогоденні. Тому фактор часу по суті не відіграє
ніякої ролі у механіці.
Згідно з принципом детермінізму випадковість цілком виключається з природи. Усе
в світі суворо детерміновано (або визначено) попередніми станами, подіями і
явищами.
Даний підхід і сьогодні лежить в основі більшості економічних теорій, яких
дотримується значна частина учених-економістів, включаючи фахівців з
стратегічного розвитку підприємств.
В основі біологічного підходу до опису еволюційних процесів розвитку систем
лежить концепція Ч. Дарвіна [33, с. 20]. Сотні книг присвячені викладу еволюції
у рамках дарвінізму. Сьогодні це основна еволюційна концепція.
Суть еволюційної теорії Ч. Дарвіна – уявлення про природний відбір за допомогою
конкуренції і виживання найбіл
- Київ+380960830922