РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ ТА ЛІКУВАННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Під нашим спостереженням знаходились дві групи хворих. Основну з них склали 180 ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1986-1987 р.р. віком 30-50 років, цілеспрямовано відібраних серед тих, котрі прибули на курорт Трускавець для лікування від уролоґічних захворювань. За даними документів, сумарна ефективна доза опромінення складала від 10 до 25 сҐр, що є найбільш характерною для даного континґенту [27,61,343,344].
Критерієм відбору була наявність, окрім притаманної всім енцефалопатії, яка супроводжувалася 1-2 супутніми захворюваннями (холецистит, коліт), одностороннього уратного уролітіазу, вперше діагностованого після 1986 р. і верифікованого методом ультрасоноґрафії. В розробку включені лише ті хворі, у котрих конкременти діаметром до 6 мм локалізувалися в чашечках або мисках, суттєво не порушуючи пасажу сечі, що підтверджувалося відсутністю змін розмірів чашечко-мискової системи після введення фуросеміду [278].
З метою кількісної оцінки (квантифікації) клінічних проявів захворювань була використана шкала Harrington E.C. [265], за якою відсутність ознаки оцінюється в 0 балів, дуже слабка вираженість - 0,1; слабка вираженість - 0,285; середня - 0,5; більше середньої, але не сильна - 0,715; сильна вираженість - 0,9 і дуже сильна вираженість ознаки - 1 балом. Такий статистичний підхід, очевидно, значно інформативніший і коректніший від традиційного, за яким вираженість ознаки оцінюється "шкільними" балами, не кажучи вже за клінічну оцінку в формі частості симптомів.
Згідно з концепцією школи Ромоданова А.П. [411], клінічними проявами післярадіаційної енцефалопатії є дратівливість, порушення сну, підвищена втомлюваність, загальна слабкість, метеочутливість, метеолабільність, лабільність емоційної сфери та настрою, зниження пам'яті і потенції. Комплексна оцінка перелічених симптомів дала підстави констатувати у переважної більшості (61,5%) обстежених ліквідаторів слабку вираженість післярадіаційної енцефалопатії, у 23,9% - середню, ще у 13,3% - дуже слабку і лише у 1,5% - більше середньої, але не сильну вираженість. Пересічний індекс енцефалопатії за шкалою Harrington E.C. (індекс Н) склав 0,315. Це узгоджується із порівняно низькою сумарною ефективною дозою опромінення обстеженого контингенту (10-25 сГр).
Больовий синдром, який включав болі в поперековій і епігастральній ділянках, як спонтанну, так і при пальпації, виявлено у 98,3% ліквідаторів, проте у переважної більшості (54,0%) він був виражений дуже слабко, ще у 30,0% - слабко, натомість середня і більша від середньої вираженість відзначена лише у 6,6% і 7,6% обстежених відповідно. Пересічний індекс больового синдрому складає 0,228.
Дизуричні прояви констатовано у 95,7% хворих, в тому числі дуже слабко виражені - у 41,3%, слабко виражені - у 45,9%, середньо виражені - у 8,6%, що дало середню величину дизуричного індексу 0,215.
Диспепсичний синдром (нудота, блювання, відрижка, печія, здуття) мав місце у 93,7% ліквідаторів, проте був дуже слабко виражений у 59,3% і слабко виражений - ще у 34,4%, так що величина пересічного індексу - лише 0,157.
Інші типові синдроми хронічної урологічної патології - анемічний і гіпертензивний - проаналізовані шляхом іншого статистичного підходу - гістограмного аналізу. Грунтуючись на положенні [328], що середніми вважаються показники в межах 93?107% середньої величини здорових осіб (звужена норма), вищими від середніх - в межах 108-120%, нижчими від середніх - в межах 80-92% (діапазон 80?120% середньої величини відповідає розширеній нормі), ми побудували гістограми показників еритрону і артеріального тиску.
Вміст еритроцитів в межах звуженої норми (4,23?4,87 Т/л) виявлено лише у 5,8% ліквідаторів, натомість у переважної їх більшості (79,7%) він констатований нижчим від середнього, складаючи 3,64?4,22 Т/л. Разом з тим, знижені показники мали місце лише у 14,5% хворих.
Середній рівень гемоглобіну (138?158 г/л) виявлено у 13,0% осіб, нижчий від середнього (118?137 г/л) - у 78,3%, знижений - у 8,7% хворих. Величина гематокриту в межах звуженої норми (40,8?47,0%) констатована у 40,9% обстежених, у 24,2% вона знайдена вищою від середньої (47,1?52,7%), а ще у 24,2 - підвищеною, натомість нижчою від середньої (35,1?40,7%) і зниженою - лише у 9,1% і 1,5% відповідно. Середній об'єм еритроцита в межах звуженої норми (79?91 мкм3) не виявлено в жодному випадку, у верхній зоні норми (92?102 мкм3) - лише у 4,5% ліквідаторів, натомість у 95,5% обстежених він констатований збільшеним (макроцитоз), в тому числі у 31,8% - понад 130 мкм3 (мегалоцитоз). Середня концентрація гемоглобіну в еритроциті виявилася зниженою (<27,2%) у 50% осіб, ще у 45,5% - в нижній зоні норми (27,2?31,5%), і лише у 4,5% - цілком нормальною. Відповідно середній вміст в еритроциті гемоглобіну в середній зоні норми (26,5?30,5 пг) виявлений лише у 2,9% ліквідаторів, тоді як у її верхній зоні (30,6?34,2 пг) - у 92,8%, а ще у 4,3% хворих він констатований підвищеним. Ще один показник еритрону - вміст ретикулоцитів - у переважної більшості ліквідаторів (69,1%) виявлений зниженим (<0,55%), ще у 16,2% - нижчим від середнього (0,55?0,64%).
Отже, для обстеженого контингенту ліквідаторів характерна схильність до гіперхромної макроцитарної гіпорегенераторної анемії. Вона не може вважатися одним із проявів ниркової патології, позаяк добре відомо [409], що анемія, яка виявляється у половини хворих на хронічний пієлонефрит без порушення функції нирок, має нормохромний характер і супроводжується ретикулоцитозом. Більше підстав є для гіпотези про зв'язок виявлених змін еритрону із порушенням однієї із функцій нейтрофілів - синтезу і секреції білка, який зв'язує вітамін В12 [68].
З огляду на зумовленість артеріального тиску віком виявляти гіпертензію слід після обчислення належних величин за формулами [123]:
АТс = 109 + 0,4 * Вік
АТд = 67 + 0,3 * Вік
Величини АТс, що перевищують належні більше, ніж на 20%, в
- Київ+380960830922