РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Контингент обстежених та досліджуваний матеріал
З метою реалізації поставлених у роботі завдань нами в період 1991-2001 років було обстежано 1063 дитини. З них 369 становили новонароджені, обстежені при проведенні мікробіологічного моніторингу в акушерських стаціонарах м. Києва (пологові будинки № 3, 5, 7), 694 новонароджених з високим перинатальним ризиком, які знаходилися на другому етапі виходжування та у відділеннях реанімації та інтенсивної терапії дитячої клінічної лікарні ОХМАТДИТ. Загальну характеристику обсягу досліджень наведено в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Об'єкти та об'єми бактеріологічних досліджень
Об'єкти обстеженьКількість обстеженьКількість бактеріологічних дослідженьпробипервинні висівиНовонароджені, які перебували в акушерських стаціонарах3697963980Новонароджені з високим перинатальним ризиком69411166596Предмети довкілля акушерських і неонатологічних стаціонарів205420545932Хворі на опортуністичні інфекції8328562770Всього:3949482219278 Матеріалом для досліджень слугували меконій або фекалії, сеча, шлунковий аспірат, змиви із слизових оболонок носу і зіву, змиви із шкіри або пупкової ранки новонароджених. Новонароджені з високим перинатальним ризиком обстежувалися в день надходження в неонатологічний стаціонар, на 7-8 і далі кожні 7 діб подальшого перебування в стаціонарі.
Матеріалом для бактеріологічного дослідження об'єктів довкілля акушер-ських та неонатологічного стаціонарів були змиви з предметів, призначених для ін-тенсивної терапії та догляду за новонародженими, руки медичного персоналу, моло-ко для догодовування, питні розчини, відкриті лікарські форми, стерильні комплек-ти для породіль та новонароджених, тверді поверхні меблів тощо. Усього досліджено 2045 проб.
Крім того, бактеріологічно досліджено гній, мокротіння, сеча, виділення з вагіни та цервікального каналу, змиви з зіву, від 832 негоспіталізованих дорослих пацієнтів з різними формами гнійно-запальних інфекцій.
2.2. Методи дослідження біологічного матеріалу
Забір матеріалу від новонароджених і від хворих на опортуністичні інфекції, а також встановлення кількісного вмісту УПМ в дослідженому матеріалі проводили загальноприйнятими методами [464].
Виділення УПМ з кишкових випорожнень проводили згідно до Методичних рекомендацій "Микробиологическая диагностика дисбактериозов" [465]. Матеріал, доставлений в лабораторію не пізніше 1-2 годин після забору, після гомогенізації і приготування десятикратних розведень у фізіологічному розчині (рН 7,2-7,4) висівали кількісно на середовища Ендо, Левіна, Плоскірева, вісмут-сульфітний агар для виділення ентеробактерій, на жовтково-сольовий (ЖСА) для виділення стафілококів, на середовище Сабуро - для виділення грибів. Для отримання чистої культури ентеркоків використовували агаризоване середовище для виділення ентерококів - ентерококагар виробництва Державного наукового центру прикладної мікробіології, Росія. Для вивчення гемолітичної активності бактерій вико-ристовували агар із 5 % вмістом еритроцитів барана. Наявність в дослідженому матеріалі біфідобактерій вивчали на середовищі Блаурока, а лактобактерій - на середовищі МРС (виробництво Державного НДІ прикладної мікробіології, Росія).
Після інкубації протягом доби у термостаті при 37°C з поверхні селективних середовищ для виділення ентеробактерій відбирали характерні за тинкторіальними та біохімічними властивостями колонії. З чистих культур виділених мікроорганізмів готували препарати, які фарбували за Грамом. Грамнегативні палички, які мали характерну для ентеробактерій морфологію, ідентифікували до виду за їх ферментативною активністю загально прийнятими методами [464].
При обліку росту культури на середовищі ЖСА враховували пігментацію колоній та наявність лецитиназної активності. Для видової ідентифікації стафіло-коків визначали наявність плазмокоагулази, робили посів глибинним способом у пробірки з манітом та у пробірки з лужною фосфатазою. Бактерії, що викликали коагуляцію плазми, вважали за S.aureus. Для диференціації S.saprophyticus від S.epidermidis культури засівали на середовище з манітом, тому що S.saprophyticus розщеплює маніт з виділенням газу. Позитивну реакцію з лужною фосфатазою дають S.aureus та S.epidermidis, а S.saprophyticus - негативну. В деяких випадках для остаточної ідентифікації ентеробактерій та стафілококів до виду використовували пластини для біохімічної індентифікації (ПБДЕ та ПБДС, виробництва НВО "Диагностические системы", Росія).
Ідентифікацію неферментуючих бактерій родів Pseudomonas і Acinetobacter проводили загальноприйнятими методами, а також за допомогою тест-системи для ідентифікації API 20 NE фірми BioMerieux, Франція.
Ідентифікацію ентерококів проводили за їх здатністю рости в присутності телуріту калію та ферментувати сорбіт, сахарозу, рамнозу. Культури ентерококів, які росли в присутності 1% телуріту калію та ферментували сорбіт відносили до E.faecalis. Ті, що не росли на середовищі із телуритом калію, не ферментували сорбіт і рамнозу, але ферментували сахарозу відносили до E.faecium.
При врахуванні результатів висіву на середовищі Сабуро спостерігали ріст колоній двох типів: білих гладких прозорих м'якої консистенції та сірих сухих круглих непрозорих плоских з зернистістю в центрі. Отримавши ріст культури на середовищі Сабуро, прозглядали колонії під малим збільшенням мікроскопу для виявлення псевдоміцелію. Крім того, з колоній готували мазки, фарбували за Грамом та розглядали під мікроскопом. Наявність в препараті крупних круглих або овальних грампозитивних клітин, розташованих поодиноко, в скупченнях чи ланцюжками, деякі з яких брунькуються, свідчила про належність їх до роду Candida.
Кількість біфідо- та лактобактерій визначали за розведенням матеріала. Для визначення наявності в матеріалі біфідобактерій з глибини середовища Блаурока після 72 годин культивування при 37 °С готували препарати та фарбували їх за Грамом. До
- Київ+380960830922