РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
До обстеження було залучено 293 дитини періоду новонародженості, вік яких на момент початку спостереження коливався від 3 годин до 10 діб життя. 20 з них склали контрольну групу здорових малюків. 273 новонароджених знаходилися на лікуванні в умовах реанімаційоного відділення з приводу важкої перинатальної патології ЦНС гіпоксично-ішемічного (250) або гіпоксично-травматичного (23) генезу і мали клініко-інструментальні ознаки гіпоксичного ушкодження серця. З обстеження були вилучені хворі, які мали вроджені вади серця та спадково обумовлену патологію.
Таблиця 2.1 - Розподіл хворих за статтю та виходом захворювання
СтатьУсьогоВихід захворюванняЖиві (n-209)Померлі (n -64)n%n%n%Хлопчики16058,612244,73813,9Дівчатка11341,48731,9269,5Усього27310020976,66423,4
Критеріями залучення до обстеження слугувала наявність
* медико-соціальних чинників формування гіпоксії (захворювання матері, скомпрометований акушерсько-гінекологічний анамнез, патологічний перебіг вагітності і / чи пологів);
* клінічних ознак ушкодження серцево-судинної системи (у вигляді блідості шкіри, її мармуровості, загального ціанозу, акроціанозу, периорбітального та периорального ціанозу, артеріальної гіпотонії, послаблення серцевих тонів, порушень серцевого ритму, наявності симптомів недостатності кровообігу);
* ЕКГ- маркерів ішемії міокарду (ізоелектричні або інвертовані зубці Т в сполученні зі зміщенням інтервалу ST від ізолінії більше ніж на 1,5 мм, що реєструвалися одночасно в двох або більш прекардіальних відведеннях, патологічний комплекс QRS - зменшення амплітуди зубців, їх розщеплення).
Відповідно до наявності електрокардіографічних критеріїв тяжкості гіпоксичного ушкодження міокарду обстежені були поділені на 2 групи [193]. В групу хворих із помірним ступенем ввійшли 89 (32,6%) новонароджених, у яких при ЕКГ- дослідженні виявлені ізольовані патологічні зміни зубця Т у вигляді його ізоелектричності або інверсії, що виявлялися одночасно в двох або більш прекардіальних відведеннях. Групу з вираженим ступенем гіпоксичного ушкодження міокарду склали 184 (67,4%) пацієнта, при ЕКГ-дослідженні яких патологічні зміни зубця Т сполучалися зі зміщенням сегмента ST від ізо-електричної лінії, або появою патологічних змін комплексу QRS і сегменту ST-Т у двох та більше прекардіальних відведеннях.
Верифікація діагнозу перинатального ушкодження ЦНС проводилась з урахуванням чинників формування гіпоксії, неврологічного обстеження дітей у зіставленні з даними нейросонографічного дослідження відповідно до МКБ-Х.
2.1. Методи дослідження
Вивчення медико-соціальних чинників формування гіпоксичного ушкодження серця новонароджених проводилося за спеціально розробленою авторською анкетою, що включала з'ясування місця проживання, родинного стану, віку матері і батька, освітнього рівня обох батьків, їхньої фахової приналежності, факту наявності роботи, професійних шкідливостей, пагубних звичок, числа й кінцевого виходу вагітностей та пологів, які передували народженню дитини, акушерсько - гінекологічного та соматичного анамнезу, характеру перебігу останньої вагітності та пологів.
2.1.1. Біохімічні методики.
Для діагностики ліпоперекисної патології проводили визначення перекисної резистентності еритроцитів, первинних (в тому числі дієнових та трієнових кон'югат, арахідонової кислоти в фосфоліпідах та нейтральних жирах, за методом Asakava J., Matsushita S.,1980), проміжних (гідроперекисів за методом Романової Л.А., Стальної І.Д., 1977), вторинних (малоновий діальдегід за методом Стальної І.Д., Гарішвілі Т.Г., 1992) продуктів перекисного окислення ліпідів в еритроцитах [91]. Обстеження проводили двічі: на початку лікування та після його закінчення.
З метою виявлення біохімічних маркерів ішемічного ушкодження міокарду визначали рівень кардіоспецифічного ізоферменту МВ-креатинфосфокінази (МВ-КФК) в гепаринізованій плазмі крові. Дослідження проводили в дебюті захворювання, а також після його закінчення. Відповідно до сучасних уявлень [52,91,129] у енергетичному забезпеченні функції міофібрил та сарко-плазматичного ретикулуму серцевого м'язу головне місце відводиться креатинкіназному механізму. Він значною мірою забезпечує як швидкість і характер внутрішньоклітинного переносу енергії, так і її утилізацію субклітинними структурами. Важлива роль в цьому складному, багатоступеневому процесі належить ферменту креатинфосфокіназі, яка здійснює зворотню реакцію переносу фосфатної групи з АТФ на креатин. Біля 50% ізоферменту зосереджено в цитоплазмі КМ, приблизно третина його пов'язана з мітохондріями. Загальна креатинфосфокіназа складається з трьох ізоферментів: м'язового (ММ), мозкового (ВВ) і гібридного (МВ). У міокарді виявляється два ізофермента - ММ (біля 60-75 % загальної активності КФК) і МВ (25 - 40% загальної ензиматичної активності).
Для визначення активності МВ-фракції КФК застосовувався кінетичний метод із використанням тест - набору фірми "Human" (Німеччина), мікроаналізатора "Cobas Mira S" (Австрія) .
Загальна характеристика методу: антитіла до М - субодиниці КФК, що входять до складу одного з реагентів, інактивують її. В результаті цього при дослідженні визначається тільки активність, обумовлена присутністю В - субодиниці. Оскільки рівень ізоферменту ВВ-КФК вкрай малий, залишкова активність, яка вимірюється даним методом, відповідає половині активності МВ - ізоферменту. Таким чином, помноження отриманого рівня активності на 2 дає значення активності МВ - КФК.
Принцип методу:
креатинкіназа
Креатинфосфат + АДФ ------------->