Розділ 2
ПЕРЕДУМОВИ ІНДУСТРІАЛІЗАЦІЇ ДОНЕЦЬКОГО БАСЕЙНУ
(60-80-і рр. ХІХ ст.)
2.1. Вивчення надр Донбасу
Друга половина ХIХ ст. - період активного промислового розвитку й водночас геологічного дослідження Донецького басейну. У 60-х роках послідовне наукове вивчення Донецького кряжа, розпочате Євграфом Петровичем Ковалевським (1790-1867), було продовжене одним з видатних геологів середини ХІХ ст., генерал-лейтенантом корпуса гірничих інженерів, академіком Григорієм Петровичем Гельмерсеном (1803-1885).
На засіданні фізико-математичного відділення Російської академії наук 14 листопада 1862 р. Г.П.Гельмерсен виступив з доповіддю "Сучасний стан геології в Росії" [185]. Він докладно зупинився на геологічних роботах, що провадилися в Російській імперії в ХІХ ст., в основному на вивченні геологічної будови Європейської Росії, і указав на дуже малий обсяг геологічних робіт. Учений запропонував заходи, необхідні для геологічних досліджень у державі: 1) збільшення кількості осіб, які професійно займаються геологією, в основному за рахунок випускників Гірничого інституту та університетів; 2) організація державної геологічної установи з розміщенням у Москві чи Петербурзі; 3) базою для центральної геологічної установи Росії може слугувати геологічний музей Гірничого інституту за умови розширення приміщення та збільшення штатів, а також відповідного фінансування.
У 1863 р. міністр фінансів М.Х.Рейтерн доручив Г.П.Гельмерсену провести дослідження Донецького басейну, а також частини Херсонської губернії і лівого берега Дніпра. Організувавши геологічну експедицію з метою обстеження вугільних родовищ Луганського гірничого округу, Гельмерсен наполіг на детальному вивченні донецьких кам'яновугільних родовищ, а також на хімічному дослідженні якості донецького вугілля. Поряд з геологічними питаннями він займався вишуканням засобів найбільш раціональної розробки родовищ кам'яного вугілля і його транспортування.
Улітку 1863 р. Г.П.Гельмерсен у супроводі поручика О.О.Носова об'їздив Донецький басейн; почавши з Луганського заводу, вони поперебували на Лисичанській копальні, на Петровському заводі, на Грушевському антрацитовому родовищі, у Міуському гірничому окрузі, на південній окраїні басейну, а також у Бахмуті, Маріуполі, Бердянську, Таганрозі, Мелітополі й Катеринославі.
Перебуваючи в Бахмуті, Г.П.Гельмерсен інформував гірничий департамент про деякі отримані ним результати геологічних досліджень. Так, на думку Григорія Петровича, поширення кам'яновугільних відкладів не обмежується розмірами площі, де вони оголені; вони виходять також на денну поверхню на північний захід від головної площі кам'яновугільної формації за спрямуванням від Бахмута до Полтави в Ізюмському повіті Харківської губернії, і від Бахмута до Павлограда, наприклад, поблизу с. Новоекономічного, де відкриті родовища кам'яного вугілля. Потужність наносів тут незначна, і кам'яновугільні відклади можна зустріти на глибині 30-60 м. У випадку, якщо не вдасться відкрити нові родовища в західній частині басейну, Гельмерсен пропонує використовувати значні родовища вугілля в маєтку поміщика Раєвського (Софіївка), князя Лівена (Олександрівка), Несторовій, Рутченка та інших, котрі були б у змозі задовольняти усі потреби південного Дніпровського краю, а також забезпечувати мінеральним паливом Одесу, Миколаїв. На той час цю думку поділяло багато вчених і громадських діячів Наддніпрянської України.
На початку 1864 р. комісія при Міністерстві фінансів звернула увагу на стан кам'яновугільної промисловості Донецького кряжа й були визначені заходи для її підняття. Учений комітет корпусу гірничих інженерів 25 лютого 1864 р. прийняв рішення про відрядження партій для геогностичних досліджень у Донецькому кряжі [257, 12-22]. Г.П.Гельмерсен запропонував провести інструментальну зйомку у Павлоградському й Бахмутському повітах Катеринославської губернії. На його думку, цю зйомку слід доручити капітану Анемподисту Олексійовичу Носову (1-му) і поручику Олександру Олексійовичу Носову (2-му), які мали великий досвід у подібних роботах. Ще в 1861 р. поміщики Катеринославської губернії Булацелі, власники с. Штеровка й навколишніх сіл, запросили гірничого інженера О.О.Носова для огляду їх дачі з метою розробки кам'яного вугілля, що тут знаходився (пізніше Успенський рудник). Оглянувши це родовище, Олександр Олексійович опублікував у 1864 р. працю "Геогностическое описание земли гг. Булацель и разведка открытых в ней пластов угля" [375, 233-251].
Учений комітет визнав важливість геологічної зйомки Донецького кряжа й досліджень західного продовження кам'яновугільних відкладів з метою відкриття родовищ вугілля. 19 квітня 1864 р. брати Носови були призначені для складання докладної геогностичної карти західної частини Донецького басейну. Спостереження за роботою знімальних партій було доручено Г.П.Гельмерсену [184, 616-619].
Починаючи інструментальну зйомку Донецького басейну, інженери Носови чітко сформулювали поставлені перед ними завдання: "... показати всі місця, де знаходиться на Півдні Росії кам'яновугільна формація і де можна відкрити в неї кам'яне вугілля або залізні руди" [360, 129]. 1885 р., у процесі геологічних досліджень, інженери Носови обстежили 19 родовищ залізних руд кам'яновугільного, пермського й крейдяного віку, а також кам'яного вугілля [359, 512-514]. У результаті досліджень Ізюмського повіту Харківської губернії А.О.Носов дійшов висновку, що Петровське родовище найпівнічніше, тому шукати північніше його вугілля, придатне для видобутку, даремно. О.О.Носов збирав матеріали по діючих рудниках: Лисичанському, Успенському й Городищенському. Його цікавили відомості про будову вугільних шарів, їх потужність, залягання, видобуток вугілля за роками, фауна й флора, хімічні аналізи проб тощо. Результати цієї роботи були опубліковані у вигляді окремого дослідження [358, 1-46]. Одночасно Носов 2-й досліджував залізні, мідні й срібляно-свинцеві руди як у західній частині Донбасу, так і на території Війська Донсько
- Київ+380960830922