РОЗДІЛ 2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВЛАСНОГО МАТЕРІАЛУ ТА МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Загальна характеристика власного матеріалу
Виконання роботи складалося з експериментальної та клінічної частини.
2.1.1. Експериментальне дослідження
При виконанні експериментального дослідження для моделювання в експерименті хвороби Пейроні використано 55 щурів-самців лінії Вістар. Детальна характеристика тварин та моделей захворювань викладена у відповідних розділах.
2.1.2. Клінічне дослідження чоловіків хворих на хворобу Пейроні
В основу виконання клінічної частини покладені особисті спостереження 815 хворих на ХП, які лікувалися у відділенні сексопатології та андрології Інституту урології АМН України.
Клінічне обстеження включало оцінку скарг, анамнез, огляд, клініко-лабораторне, інструментальне та спеціальне дослідження. Для зручності нами була розроблена анкета для обстеження кожного хворого.
Діагностика ХП базується на даних сумлінно зібраного анамнезу. При зборі анамнезу виявляють наявність факторів ризику виникнення ФІСЧ, причини її виникнення, динаміку розвитку хвороби, ступінь викривлення статевого члена, його вкорочення, наявність бляшки, дані про супутні хвороби, стан статевої функції, а також дані, які характеризують розвиток сексуальності у препубертатному та пубертатному віці, перші прояви сексуальності, динаміку статевого життя до шлюбу та у шлюбі. При виявленні скарг особлива увага приділяється фізичним проявам ХП: наявності викривлення статевого члена під час ерекції та його болісності, динаміці розвитку хвороби. Також звертають увагу на характер ерекційних порушень: зниження чи "переривчатість" адекватних ерекцій, збереження спонтанних ерекцій, стійкість адекватних та спонтанних ерекцій. Вивчають стан лібідо, збереженість оргастичного відчуття, тривалість статевого акту. У ході бесіди оцінюють психоемоційний стан кожного хворого, встановлюють необхідний для подальшого обстеження та лікування контакт.
Відомості, які одержують у бесіді з чоловіком, особливо, що стосується статевої функції, звичайно, бувають суб'єктивними. Тому з метою їх корекції проводять бесіду з його сексуальною партнеркою. Чоловіки досить часто представляють недостовірну інформацію про суть їх статевих розладів і тільки бесіда з дружиною дозволяє встановити дійсну причину.
При зборі анамнезу увага приділяється також наступним питанням:
1. Наявність контрактури Дюпюітрена, ревматичних хвороб у пацієнта, у родичів.
2. Наявність гормональних захворювань.
3. Наявність проявів венозної недостатності хворого та у прямих його родичів (варикоцеле, геморой, варикози різних локалізацій тощо).
4. Виявлення типу статевої конституції векторним методом Г.С.Васильченка ?16?.
5. Наявність надмірної статевої активності (ексцеси тощо).
6. Виявлення факторів, що безпосередньо передували проявам ХП.
Збираючи анамнез, необхідно встановити наявність перенесених раніше захворювань, у першу чергу: контрактура Дюпюітрена, варикозне розширення вен нижніх кінцівок, геморой, варикоцеле, інтоксикації, травми. Необхідно розпитати про характер професії, можливі шкідливі фактори, про побутові умови.
Хворим необхідно запропонувати заповнити шкалу СФЧ (Г.С.Васильченко, 1990), спеціально розроблений питальник [16], анкету статевого розвитку, Мінесотський багатофазний особистісний питальник [244,269].
2.1.3. Статистичні дослідження розповсюдженості
Статистичні дослідження розповсюдженості ХП проводилися на базі Київського міського бюро судово-медичної експертизи трупів шляхом статистичного підрахунку обстеження чоловічих трупів (до однієї доби після смерті) віком від 15 років та старших з наявністю ХП та без неї.
2.1.4. Об'єктивне обстеження
При об'єктивному обстеженні пацієнтів звертали увагу на наявність клінічних симптомів ХП: наявність бляшки, як клінічного маркера ХП, її консистенцію та величину.
При клінічному обстеженні пацієнтів звертали увагу на тип статури, характер оволосіння, вимірювали трохантерний індекс, виявляли наявність зовнішніх ознак андрогенної недостатності (атонічність калитки, тістуватість яєчок, вяла консистенція передміхурової залози, позитивний симптом "серпа" тощо).
2.1.5. Загально-лабораторне обстеження
В обов'язковий об'єм лабораторного комплексу обстеження входило загальне (гемоглобін, еритроцити, лейкоцити, швидкість осідання еритроцитів, тромбоцити, глюкоза крові, лейкоцитарна формула). Також проводилося біохімічне дослідження крові з визначенням таких показників: білки сироватки крові та їх фракції; холестерин; ?-ліпопротеїни; білірубін; ферменти; електроліти; амінокислоти. Дослідження було проведене за загальноприйнятими методиками.
Для обстежененя системи гемостазу у хворих на ХП використовували методи, що дозвололили комплексно оцінити стан тромбоцитарної, коагуляційної та антикоагулянтної ланок системи гемостазу [6,8]. Нами були використані наступні методики: визначення кількості тромбоцитів; час кровотечі; гемолізат-кальцієвий агрегаційний тест; гемолізат-агрегаційний тест за Л.З. Баркаганом із співавт. (1982) [8]; час звертання крові; час рекальцифікації плазми; коаліновий час плазми; тромбіновий час; концентрація фібриногену; етаноловий тест; протамін-сульфатний тест; визначення антитромбінової активності крові за індексом інактивації тромбіну в аутокоагуляційному тесті за Л.З. Баркаганом із співавт. (1982) [8]; визначення ХІІа-залежного фібринолізу; визначення гематокриту.
Взяття крові проводять вранці натщесерце із поверхневої вени передпліччя у дві поліпропіленові пробірки, в одну із яких додається 3,8% розчин цитрату натрію, а в другу - 3,8% розчин цитрату натрію та 0,1М розчин ?-амінокапронової кислоти.
При гематокриті 40-45% співвідношення об'ємів крові та розчинів-стабілізаторів повинно бути, як 9:1. Одержану кров змішують зі стабілізаторами, поміщають в алюмінієвий контейнер з льодом при t°=0°С і проводять дослідження не пізніше 1 години з моменту забору крові. Із пробірки з кро
- Київ+380960830922