розділ 2.3). Вибірково хворим призначали загальне
обстеження крові і на вміст в крові цукру. Пацієнтів із соматичними
захворюваннями скеровували на консультацію до лікаря-інтерніста.
Усіх хворих, залежно від проведеного терапевтичного лікування, поділено на
основну групу та групу порівняння (табл. 7.1). Для оцінки ефективності
препарату “Віталонг” основну групу (198 хворих) розділили на дві підгрупи. У
першій підгрупі (87 хворих) “Віталонг” застосовували місцево у вигляді
стоматологічної плівки. У другій підгрупі (111 хворих) препарат “Віталонг”
застосовували як місцево, так і одночасно включали до загального лікування. У
групі порівняння (67 хворих) проводили загальноприйняте лікування з місцевим
використанням відомих антибактеріальних засобів.
Лікування хворих на пародонтит проводили комплексно з врахуванням принципу
максимально індивідуалізованого підходу до кожного хворого. Головні завдання
місцевого лікування пацієнтів основної групи і групи порівняння були в усуненні
патогенних чинників і розхитаності зубів, ліквідації клінічних кишень і
підвищенні резистентності та регенерації тканин пародонту шляхом створення
оптимальних умов для виздоровлення організму з фармакологічною корекцією ходу
природнього процесу. Значну увагу приділяли засобам гігієни і методам їхнього
застосування, проводячи постійний контроль за якістю його виконання. Для
усунення твердих назубних відкладень проводили професійну гігієну, застосовуючи
механічний та ультразвуковий способи видалення каменю [324].
Метод місцевого лікування хворих на пародонтит основної групи складався з
декількох етапів. У стадії загострення патологічного процесу проводили
відкритий спосіб терапії без накладання ясенної пов’язки, що давало можливість
багаторазово впливати на вогнище запалення. У перші відвідування під
термінальним знечуленням видаляли зубні відкладення. Після інтенсивного
зрошування запалених тканин 0,2% розчином хлоргексидину в клінічні кишені та
міжзубні проміжки вносили плівку із вмістом препарату “Віталонг”, лікарська
форма якого зберігалась у патологічному вогнищі до її повного розсмоктування.
Додому призначали численні полоскання рота 0,05% розчином хлоргексидину.
Щоденне застосування препарату на цьому етапі залежало від тяжкості протікання
пародонтиту. Лікування хворих відкритим способом продовжували до зникнення
симптомів гострого запалення в тканинах пародонту.
Після стихання запалення і в разі хронічного млявого перебігу процесу лікування
хворих на пародонтит вели закритим способом, пролонгуючи дію лікарських
засобів. Повністю усували місцеві подразники, на патологічне вогнище діяли
розчином антисептика, а у пародонтальні кишені вводили біодеградуючу плівку,
аналогічно відкритому способу. У кінці сеансу на слизову оболонку ясен
накладали стоматологічну плівку із вмістом препарату “Віталонг”, що виділяла
біоактивні компоненти як у вогнище запалення, так і в навколишнє середовище,
підвищуючи терапевтичний ефект (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Накладання стоматологічної плівки із вмістом препарату “Віталонг” на
ясна та зуби нижньої щелепи пацієнта
Кількість відвідувань залежала від стану тканин пародонту. За показаннями
проводили хірургічні та ортопедичні втручання, фізіопроцедури.
Пародонтальна хірургія була одним із основних етапів комплексного лікування
захворювань пародонту і проводилась після блокування гострої фази запалення.
Показаннями до кюретажу був легкий ступінь пародонтиту з глибиною клінічної
кишені до 3,5 мм, а з її заглибленням до 5 мм при середній тяжкості – до
кюретажу відкритим шляхом. Хворим на пародонтит важкого ступеня при клінічних
кишенях більше 5 мм доцільними були клаптеві операції у різних модифікаціях
[23, 42].
Важливе значення надавали виявленню та усуненню оклюзійної травми за допомогою
вибіркового пришліфовування зубів [117, 265]. При генералізованій рухомості
зубів проводили їх тимчасове шинування екваторними шинами-капами із
термопластичного матеріалу [193]. Основною шинуючою конструкцією для здовження
стабілізації окремих груп зубів слугували волоконні армовані композитні
матеріали [21, 207]. При необхідності хворих скеровували на ортопедичне і
ортодонтичне лікування.
Одним із найбільш поширених методів фізіотерапевтичного лікування був
електрофорез вітамінів С і Р, фтористого натрію і гліцерофосфату кальцію. Усім
хворим у період реабілітації рекомендували пальцевий масаж ясен.
Загальне лікування проводили одночасно із місцевим. Пацієнтам групи порівняння
призначали гіпосенсибілізувальні засоби, комплекс вітамінів групи С, Р, А і
інші. У другій підгрупі основної групи хворі отримували препарат “Віталонг” у
вигляді курсу лікування впродовж місяця перорально по дві таблетки тричі на
добу або у вигляді порошку в еквівалентній дозі по Ѕ чайної ложки двічі на добу
за 5-10 хв перед споживанням їжі (першу таблетку або Ѕ чайної ложки порошку
натще). В обох підгрупах основної групи рекомендували також препарат “Біотрит
С” по таблетці тричі на добу після споживання їжі.
Виходячи із наших уявлень [274] про те, що ефективність медикаментного
лікування пародонтиту можна оцінити лише в найближчі терміни після проведеного
комплексного лікування, оскільки в подальшому вона нівелюється на тлі
стабілізації процесу в пародонті завдяки хірургічного і ортопедичного
втручаннь, то результати терапії оцінювали у найближчі 10-15 діб. Ефективність
комплексного лікування пародонтиту встановлювали за даними клінічних,
параклінічних та додаткових методів дослідження, які порівнювали до та після
його проведення.
Стан тканин пародонту після лікування характеризували з
- Київ+380960830922