РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Для вирішення поставлених задач проведено обстеження у 284 дітей, з яких 267
хворих на ВГ А та біліарну патологію і 17 - практично здорових (контрольна
група). Основну групу складали 150 дітей з різними варіантами перебігу, а також
48 дітей у віддаленому періоді (через 3-5 років після перенесеного
захворювання). До групи порівняння увійшли 69 дітей з патологією жовчовивідної
системи, які не мали в анамнезі ВГ А. В катамнезі (через 1,5-2 роки після ВГ А)
обстежено 39 дітей з різними формами біліарних порушень (ізольованих
холестатичних і комбінованих).
Діти з основної групи були досліджені в періоді ранньої реконвалесценції (1
місяць з початку гострої фази). Хворі цієї групи, які мали біліарні порушення,
проходили клініко-параклінічне дослідження також після проведеної терапії
(стандартної неіндивідуалізованої та комплексної диференційованої). Крім того,
вивчався катамнез дітей, які одержали стандартне або диференційоване лікування.
Діти, які належали до контрольної групи, проходили
клініко-лабораторно-ехоскопічне дослідження одноразово.
Робота виконувалась на базі Обласної дитячої інфекційної клінічної лікарні, а
також у диспансерних кабінетах і КІЗах дитячих поліклінік м.Харкова.
Контрольна група, до якої входили практично здорові діти, комплектувалась у
середніх школах за участю лікарів дошкільно-шкільних відділень дитячих
поліклінік. Група порівняння та група хворих у віддаленому періоді після
перенесеного ВГ А складались з дітей, які спостерігались у диспансерних
кабінетах дитячих лікувальних закладів. Діти в гострому періоді ВГ А були
обстежені під час перебування на стаціонарному лікуванні в ОДІКЛ. Група дітей в
періоді ранньої реконвалесценції після ВГ А формувалась перед випискою з
інфекційного стаціонару та протягом 1 місяця спостереження в ньому.
Катамнестична група була обстежена в умовах ОДІКЛ або диспансерних кабінетів
дитячих поліклінік.
Під ранньою реконвалесценцією розуміють період близько 1 міс. з початку гострої
фази захворювання; пізня реконвалесценція припускає термін 6 місяців після
перенесеного ВГ А.
2.1. Верифікація діагнозу
Діагноз встановлювали на підставі клініко-анамнестичних даних, оцінки
результатів лабораторно-інструментальних досліджень і верифікували за допомогою
маркерної діагностики вірусних гепатитів, ультразвукового дослідження печінки
та суміжних органів (жовчного міхура, підшлункової залози, селезінки, нирок),
біохімічного аналізу крові. Всім дітям була проведена маркерна діагностика ВГ
А, В, С за допомогою імуноферментних тест-систем ЗАТ “Вектор-Бест”
Ніжньогородського НПО “Діагностичні системи”.
При надходженні в інфекційний стаціонар у хворих визначалися наступні маркери –
anti HАV IgM, HBs Ag, anti HCVсум., тобто проводилася скринінгова діагностика
вірусних гепатитів А, В, С. У відділеннях продовжувались більш детальні
серологічні дослідження (у відповідні терміни), а саме – anti HAV Ig G (на ВГ
А); anti HB cor сум., anti HB cor Ig M і cистема HВе Ag/ anti HВе (на ВГ В);
antiHCV Ig M і спектральний аналіз з урахуванням гетерогенності антигену вірусу
гепатиту С – anti HCV cor, anti HCV NS3, anti HCV NS4, anti HCV NS5, а також,
особливо при ациклічному, тривалому перебігу захворювання - anti HDV Ig M і
сум. (для виявлення дельта-агенту).
Обстежувались в подальшому тільки діти з позитивною маркерною діагностикою ВГ
А. Крім того, діти з біліарною патологією, які в минулому перехворіли на ВГ А,
в анамнезі також мали antiHАVIgM+. В середньому ці маркери в крові при ВГ А
знаходяться в достатньому титрі біля 3-х тижнів, потім титри поступово
зменшуються, зберігаючись на низьких цифрах біля 3-х місяців, а при тривалих,
затяжних формах – тримаються довше (до 6 місяців).
При формуванні груп і формулюванні діагнозів ми користувалися Міжнародною
класифікацією хвороб десятого перегляду (МКХ-10, 1997) і класифікацією
Міжнародного конгресу гастроентерологів (Лос-Анджелес, 1994), а також
класифікацією Ж.І.Возіанової (2000) та класифікацією клінічних проявів і
наслідків вірусних гепатитів відповідно до наказу №408 від 12.07.1989. Останні
класифікації дозволяють враховувати вираженість клінічних проявів, циклічність,
тривалість, особливості перебігу та його тяжкість, а також переважаючий
клініко-біохімічний синдром, можливі ускладнення та наслідки.
Відповідно до цих класифікацій серед 150 хворих гострий, циклічний перебіг ВГ А
мали 105 дітей, а 45 дітей – затяжний, ациклічний перебіг.
2.1.1. Ультразвукове дослідження печінки та суміжних органів
Ехографічне дослідження печінки та суміжних органів (жовчного міхура жовчних
протоків, підшлункової залози, селезінки, нирок) у дітей проводилось
ультразвуковим сканером “Тitan” (США, “Sono Site”) натщесерце та після
жовчогонного сніданку; дозволена здатність апарату – 1 мм. Після загальної
оглядової ехографії оцінювався стан паренхіматозних органів (печінки,
селезінки, нирок), підшлункової залози, жовчного міхура, великих судин черевної
порожнини. Під час ехохолецистографії оцінювався стан стінок жовчного міхура,
характер вмісту його порожнини та пристінкового простору, форма міхура та його
розміри.
Кінетико-тонічний стан біліарної системи визначався за допомогою
багатомоментного фракційного ехолокаційного дослідження [117]. При правильній
формі жовчного міхура вимірювали довжину та поперечник з подальшим обчисленням
величини за формулою або за таблицями Є.З.Поляк. При неправильній формі
вимірювали площу жовчного міхура.
Враховуючи велику кількість якісних показників, і для зручності користування ми
ввели оцінку функціонального стану біліа
- Київ+380960830922