Розділ 2
теоретичні основи формування цін
на портову продукцію
2.1. Економічна сутність ціни та процесу ціноутворення у портовій діяльності
Засновник вітчизняної економіки транспорту А. Чупров після знайомства с
публікаціями та копіями деяких пояснювальних записок, що були підготовлені
російським видатним управлінцем С. Ю. Вітте для проведення тарифної реформи на
залізничному транспорті, відмічав, що “чем больше будет опубликовано подобных
документов, тем яснее станет и для правительства, и для владельцев железных
дорог, что выработка правильного тарифа столь же серьезная задача, требующая не
меньше подготовки и труда, нежели составление проекта железнодорожного моста
или какого-нибудь приспособления в паровозе” [141, с. 17].
Значний внесок в дослідження питань ціноутворення зробили А. Сміт, К. Маркс,
Д. Рікардо, А. Маршалл, Г. Госсен, К. Менгер та інші. Згодом різні економічні
аспекти ціноутворення досліджували вітчизняні та іноземні науковці П.
Самуельсон [140], В.І. Щелкунов [206], А.Н. Цацулін [180], В.Л. Корінєв [85],
А.Ф. Павленко [116], В.Є. Єсипов [182], І.В. Ліпсиц [98], С.І.Дугіна [32; 33],
Є.А. Уткін [162], В.М. Тарасевич [154] , А. Габор [243], Д.Дейлі [25], М.В.
Марн [105], Дж. О’Шонессі [27], П. Хейне [174], Б. Аткін [165], Т.Т. Негл, Р.К.
Холден [113], М.А. Паукок, А.Х. Тейлор [165] та інші.
Цінові рішення в транспортній сфері оцінювали К. Маркс [104], А. Чупров [201],
С.Ю. Вітте [141], В.І. Дмитрієв, І.В. Кочетов, Н.И. Мискевич [155], Д. Томсон
[159], Є.М. Сич, В.Г. Шинкаренко [208], Ю.Ф. Кулаєв [92], А.І. Бутенко В.Р.
Кучеренко [34], Н.А. Коновалова [84], О.М. Котлубай [87], Л.Є. Ревуцька [132],
Т.В. Ревуцька [133], Л.В. Шульпін, І.В. Міненко [210] тощо.
В той же час дослідженням питань ціноутворення в сфері діяльності підприємств
морського транспорту, та зокрема морських торговельних портів та підприємств
портової діяльності, приділяється недостатньо уваги. Тільки деякі вчені
розглядають зазначені проблеми. Серед них слід відзначити роботи В.Г. Забєліна,
В.І. Чекаловця, В.В. Попова, А.І. Соколова, Л.Д. Ветренко, Е.М. Крамарова, Е.Л.
Лімонова [18; 41; 42; 43; 77; 90; 97; 103; 149; 184; 189; 210]. В сучасних
умовах існує багато проблем ціноутворення в сфері портової діяльності, яким
присвячені переважно публікації іноземних вчених. Вони розглядають ці проблеми
на підставі досвіду європейських, північноамериканських, південноамериканських
та інших підприємств [223; 226; 227; 229; 230; 245; 248; 251; 253; 278].
Існують різні нормативні документи щодо цінової діяльності, які прийняті в
Європейському Союзі [236-239; 261; 270; 271].
Розвиток категорії ціни пов’язують з формуванням та розвитком основних теорій
трудової та нетрудової вартості [209].
Засновниками теорії трудової вартості були У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо, К.
Маркс.
А. Сміт заклав основи розуміння механізму відхилення ціни від вартості товарів.
Він вважав, що природна ціна або вартість товару залежить від заробітної плати,
прибутку та земельної ренти, що необхідні для його виробництва. В той же час
природна ціна не співпадає з ринковою ціною, яка може бути вищою або нижчою.
Вартість визначається витратами виробництва та є мінімальною ціною, за якою
товар може продаватися довгий час. За теорією А. Сміта, ринкова ціна може бути
меншою за вартість, однак така ситуація не може тривати довго. В той же час
існують конкурентні обмеження, що обумовлюють довготермінове втримання ринкової
ціни на рівні, який перевищує вартість товару. Таким чином, ринкова ціна
коливається навколо
вартості товару [147].
Особливістю дослідження А. Смітом процесу ринкового ціноутворення є те, що він
намагався пояснити формування ціни товару на ринку, використовуючи
одночинникову теорію вартості. Згідно даної теорії при формуванні ціни може
розглядатися тільки один виробничий фактор. Ціна в даному разі включає в себе
витрати та нормативну величину прибутку, що відповідає ставці грошової
винагороди відповідно до цього фактору. А. Сміт заперечував можливість
застосування трудової теорії відносних цін [147].
Д. Рікардо вважав, що єдиним джерелом вартості є праця. Однак, за його думкою,
існують деякі товари, вартість яких визначається лише їхньою рідкісністю. Д.
Рікардо довів: корисність – основа вартості, але ступінь корисності не може
бути мірою вартості. Одночасно вчений вважав корисність суттєвою для формування
мінової вартості. Він розрізняв абсолютну та відносну (порівняльну), вартість,
яка є синонімом мінової вартості [135].
Значна заслуга Д. Рікардо полягає у вивченні відносних цін. Він пояснював зміни
відносних цін за допомогою фізичних людино-годин, що приблизно виражало дійсну
величину вартості товару. Даний методологічний підхід до обліку вартості в
значній мірі обумовлений особливостями розвитку суспільної економіки. В ті часи
земля вважалася безкоштовним даром природи, а в процесі оренди або купівлі
засобів виробництва ще не існував загальний суспільний підхід до їх виміру
[135].
Дослідження механізму формування відносних цін примусило Д. Рікардо відійти від
однофакторної теорії вартості та почати вивчати інші фактори виробництва. В
подальшому ці погляди знайшли своє відображення в теорії факторів виробництва,
одним із основоположників якої був Ж. Сей. З позиції ціноутворення сутність
даної теорії полягала в тому, що вартість товарів прирівнювалася до суми цін
ресурсів, витрачених на виробництво цих товарів. При цьому ціна створеного
продукту повинна окупати витрати та забезпечувати хоча б мінімальний дохід
самому підприємцю. Недоліком теорії факторів виробництва є те, що в ній
відсутні чіткі пояснення щодо визначення ціни самих ресурсів. Дана теорія є
своєрідним продовж
- Київ+380960830922