Формування систем управління в підприємствах електронної торгівлі.

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ
В ПІДПРИЄМСТВАХ ЕЛЕКТРОННОЇ ТОРГІВЛІ
2.1. Дослідження стану розвитку електронної торгівлі в Україні
Одним з найважливіших напрямків переходу українського індустріального
суспільства до інформаційного є розвиток електронної торгівлі. Україна володіє
великими науково-технічними можливостями, однак вона не зуміла досягти високих
темпів зростання своєї економіки. Значною мірою це обумовлено відсутністю
ефективного механізму управління в більшості систем торговельної діяльності
[44, с.4]. Одним із шляхів покращання стану української економіки повинно стати
впровадження електронної торгівлі та формування механізму управління в її
системах.
В Україні значна кількість нових підприємців, які зрозуміли усі переваги
електронної торгівлі та чітко визначили для себе напрямок своєї діяльності –
побудову систем електронної торгівлі або використання вже існуючих. У зв’язку з
тим, що така діяльність для українського підприємництва зовсім нова, процеси
розвитку електронної торгівлі відбуваються повільно і поступово. Такий стан не
повинен довго існувати, адже якщо Україна не матиме своєї елек­т­рон­ної
торгівлі, цю нішу заповнять іноземні компанії, тим більше, що в нас немає
відповідного законодавства щодо електронної торгівлі. Велика вартість
корис­ту­вання Інтернетом, проблеми із законодавчою базою та електронними
плате­жами не сприяють розвитку електронної торгівлі в Україні – це стверджують
іноземні аналітики, котрих цікавить ситуація в Україні [116, с.36].
На жаль, оцінки стану і перспектив розвитку електронної торгівлі в Україні
надзвичайно поляризовані. За даними SpyLOG Ukraine в США, за друге півріччя
2001 року Інтернет-аудиторія зросла на 18%, в Росії приріст становив близько
30% на місяць, а в Україні цей показник дорівнює в середньому 10% на місяць
[143]. В США на кінець 2001 року кількість користувачів перевищила 100 млн., а
в Україні становила лише 2,65 млн. [9, с.15].
Інша британська велика маркетингова корпорація, Taylor Nelson Sofres, ще у
квітні-травні 2001 р. провела дослідження української аудиторії щодо
використання у нас всесвітньої мережі та розвитку електронної торгівлі. Як і
треба було очікувати, за результатами цього дослідження Україна була віднесена
до країн з низьким рівнем розвитку Інтернету, де користувачами є менше ніж 20%
населення. І це ще дуже втішна цифра, якщо враховувати, що кількість цих же
користувачів в Україні становить, за даними Держкомзв’язку на цей період, 700 -
750 тис. осіб (тобто 2% населення).
Представництво однієї з найбільших консалтингових компаній в Україні –
PricewaterhouseCoopers – на кінець 2001 року склало звіт щодо загального стану
електронної торгівлі [116, с.35]. На зміну обнадійливим перспективам щодо
стартапів, капіталізації та глобалізації прийшла практика господарської
діяльності, в якій необхідно знижувати витрати, підвищувати рентабельність.
На кінець 2001 р. в рейтингу E-readiness rankings, який сформували Economist
Intelligence Unit та Pyramid Research, Україна з оцінкою 3,2 бали поділяла
52­­­­­-гу позицію з Румунією, опинившись у категорії країн, які «ризикують
лишитися позаду, оскільки там існують серйозні перешкоди для зростання
електронної торгівлі».
У 2000 р. в тому самому рейтингу Україна отримала оцінку 4,9 бали та потрапила
в «Top 50 електронної комерції», однак, як пише ITC Online, треба вважати, що
сьогодні так сильно погіршився стан справ в окремо взятій країні – просто
рейтинг за 2001 рік обраховувався за новою методикою [139]. Якщо у 2000 р. за
основу було взято економічний рейтинг Economist Intelligence Unit та дані про
телекомунікаційну інфраструктуру компанії Pyramid Research, то у 2001 р. на
підсумкову оцінку вплинуло шість різноманітних факторів. Крім
телекому­ні­ка­цій­ної та Інтернет-інфраструктури, враховувалися бізнес-клімат,
готов­ність до електронних платежів, законодавча база електронної торгівлі, а
також наявність супутніх індустрій та соціальна інфраструктура (тобто середній
рівень освіти та грамотності). Майже за всіма параметрами наша
«недорозвиненість» помітна неозброєним оком. Між тим, «сусіди» України за
рейтингом 2000 року – Перу, Колумбія та Філіппіни – навіть за новою методикою у
2001 р. увійшли вже у TОР 40. Розвиток електронної торгівлі у Росії оцінено у
3,84 бали, що дало змогу їй зайняти 42-гу позицію, хоча у 2000 році вона також
стояла поряд із Україною.
Разом з тим, можна відзначити й деякі позитивні зрушення. За даними
Держкомзв’язку України, темпи розвитку українського сегмента Інтернету
несуттєво поступаються світовим: в розвинених країнах цей показник
стабілізується (50 - 55% за рік), а в Україні продовжує зростати (40 - 45% за
рік).
Аналізуючи звіт PricewaterhouseCoopers, Б. Краснянський, керівник консалтингу
цієї компанії в Україні та Росії, вважає так: «Така зміна пріо­ри­тетів
керівників свідчить про те, що чисті Інтернет-компанії тепер оцінюються
інвесторами за тими самими критеріями, що й компанії традиційної економіки, а
може бути, й жорсткіше, враховуючи зростаючі вимоги до ліквідності вкладів в
умовах спаду. Що стосується перегляду стратегій Інтернет-компаній, на мій
погляд, у найближчий час у менеджерів просто не буде вибору, оскільки такими
будуть очікування більшості великих акціонерів» [116, с.36].
За даними дослідження, проведеного аналітиками компанії Webmergers. com, у 2001
році закрилося 537 більш-менш серйозних Інтернет-компаній, а у 2000-му – всього
225 [117, с.3]. Але аналітики зазначають, що пік банкрутств Інтернет-компаній
вже пройдений: за останні місяці 2001 року кількість закриттів пішла на спад.