РОЗДІЛ 2
СУЧАСНИЙ СТАН ВИКОРИСТАННЯ РЕСУРСІВ
У СКОТАРСТВІ
Характеристика сучасного стану скотарства
Скотарство – найбільша галузь тваринництва, яка забезпечує населення країни
такими необхідними для життєдіяльності продуктами харчування, як молоко та
м’ясо великої рогатої худоби. Скотарство забезпечує цінною сировиною харчову,
фармацевтичну та легку промисловості [8]. Велику рогату худобу використовують,
як тягову силу, а також отримують цінне органічне добриво, яке має важливе
значення для підвищення родючості ґрунтів [74].
Велика рогата худоба, як вид тварин характеризується рядом біологічних
особливостей, які впливають на господарські та економічні показники.
Характерною особливістю скотарства є його повсюдне розміщення. Це зумовлюється
органічним зв’язком галузей тваринництва і землеробства та використання для
годівлі худоби рослинності природних кормових угідь. В скотарстві порівняно з
такими галузями, як свинарство, птахівництво, використовуються дешеві, а часто
й малоцінні корми. Якщо для виробництва свинини потрібно не менше 60 %
концентрованих кормів у раціонах, то для виробництва продукції скотарства
достатньо 20-30 %. Основне стадо в скотарстві використовується 7 ? 10 років, що
зумовлює довготривале використання вкладених на його формування коштів, тоді як
у свинарстві період повного обороту коштів, затрачених на формування основного
стада, не перевищує 4 ? 5 років [29].
За роки незалежності нашої держави ситуація яка склалася в сільському
господарстві та і в самі галузі скотарства несприятлива, у зв’язку із слабкою
адаптованістю її та і всього тваринництва до умов ринкової економіки. Донедавна
Україна була одним з найбільших виробників сільськогосподарської продукції у
колишньому Радянському Союзі, у дореформений період галузь розвивалася на
основі розширеного відтворення. Зовсім інші явища спостерігаються в Україні у
післяреформений період [75]. Відбувся спад виробництва продукції скотарства,
який зумовлюється, з одного боку скороченням поголів’я тварин, а з другого –
зниженням їх продуктивних якостей (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Індекси виробництва молока і м’яса в усіх категоріях господарств України та
областях Лівобережної частини Лісостепу, % [55, 76]
Області
1990=100
1991
1995
1996
1998
2000
2002
2003
2004
2005
Виробництво молока
Україна
91,4
70,5
64,6
56,1
51,6
57,7
55,7
55,9
56,0
Харківська
89,4
63,9
59,3
47,8
42,5
51,8
49,2
44,1
44,6
Полтавська
95,8
72,2
62,9
49,9
44,7
52,8
49,7
51,1
57,3
Сумська
88,4
70,1
64,7
52,8
46,8
49,9
48,6
49,0
48,6
Виробництво м’яса всіх видів
Україна
92,5
52,6
48,5
39,2
38,2
37,8
39,6
36,7
36,6
Харківська
89,1
48,8
48,4
38,1
37,0
42,0
46,2
43,7
41,9
Полтавська
95,6
54,2
47,1
36,0
29,9
24,5
24,8
18,6
17,9
Сумська
96,3
58,9
51,4
47,1
43,9
42,8
42,3
39,7
36,7
Від корів одержують 99 % загальної кількості молока. Виробництво його в усіх
категоріях господарств України з 1990 р. по 2005 р. скоротилося на 10,8 млн т,
або в 1,8 раза, м’яса – 2,7 раза. Хоча в 2005 р. в цілому по Україні порівняно
з 2004 р. відбулася деяка позитивна тенденція, але ситуація залишається
складною. В областях Лівобережної частини Лісостепу відбувалися подібні
тенденції. Найбільший спад виробництва молока в 2005 р. порівняно з 1990 р.
відбувся у господарствах Харківській області – на 55,4 %, а виробництво м’яса ?
у Полтавській області, майже в шість разів.
В Україні в усіх категоріях господарств найбільшу питому вагу загального
виробництва м’яса займає яловичина і телятина. В 2005 р. доля її виробництва
становила 35,2 %, свинини – 30,9 %, м’яса птиці – 31,1 % (рис. 2.1).
Конина, кролятина, баранина та козлятина в загальному виробництві м’яса в
Україні займає досить незначну частку. Питома вага яловичини та телятини у
1990 р. 2005 р.
1 – баранина і козлятина; 2 – м’ясо птиці; 3 – кролятина; 4 – свинина;
5 – конина; 6 – яловичина і телятина
Рис. 2.1. Структура виробництво м’яса в усіх категоріях господарств
України, % [55]
2005 р. порівняно з 1990 р. зменшилася на 10,2 %, а м’яса птиці збільшилася на
14,9 %, і воно є основним потенційним конкурентом в сучасних умовах
господарювання для яловичини і телятини.
В Україні яловичину в основному одержують за рахунок використання надремонтного
молодняку і вибракуваної дорослої худоби молочних і комбінованих порід.
Розвиток спеціалізованого м’ясного скотарства в нашій країні відбувається на
низькому рівні. В Україні на 100 молочних корів припадає лише одна м’ясна, тоді
як у США, Канаді, Франції – 250-300 гол. Частка яловичини, одержаної у світі
від м’ясної худоби, становить 54,0 %, а в Україні лише 1,8 % [77]. Потенціал
м’ясної продуктивності провідних молочних і комбінованих порід незначно
поступається спеціалізованим м’ясним породам. За дослідами, проведеними В.Г.
Рижковим і Л.В. Минько, було встановлено, що кормові ресурси при виробництві
яловичини в молочному скотарстві використовуються більш ефективно ніж у
м’ясному [78]. Але за виходом м’яса і його якістю м’ясні породи значно
перевершують молочні [79]. В Україні за період з 1990-2005 рр. виробництво
м’яса великої рогатої худоби в усіх категоріях господарств зменшилося з 1985,6
до 561,8 тис. т або в 3,5 раза. Таку ситуацію можна пояснити тим, що в
господарствах України простежується скорочення поголів’я великої рогатої
худоби, а особливо корів, що негативно позначається на його виробництві. Крім
того, наявна велика рогата худоба використовується не раціонально, реалізується
на м’ясо з недостатньою живою масою (рис. 2.2).
кг
Рис. 2.2. Середня вага однієї голови великої