РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ВАРТОСТІ ВЕРТИКАЛЬНО-ІНТЕГРОВАНИХ ПІДПРИЄМСТВ НАФТОГАЗОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ
ЯК ОСНОВА ЕФЕКТИВНОГО УПРАВЛІННЯ
Використання результатів визначення вартості нафтогазових підприємств доходним
та ринковим методами при прийнятті
управлінських рішень
Серед національних вертикально-інтегрованих нафтогазових підприємств, для
визначення вартості та вироблення пропозицій щодо формування системи управління
нею, обрано провідну акціонерну компанію українського нафтогазового комплексу –
«Нафтогаз України» та її дочірні структури. Компанія розробляє стратегію
розвитку нафтогазової галузі України, покликана забезпечувати функціонування та
подальший розвиток нафтової та газової промисловості, здійснювати структурну
перебудову галузі відповідно до ринкових умов господарювання, забезпечувати
потреби промислових і побутових споживачів у паливно-енергетичних ресурсах,
здійснювати транзит нафти і природного газу до країн Центральної і Західної
Європи.
Ще одним аргументом на користь вибору «Нафтогаз України» та його дочірніх
структур є той, що його діяльність суттєво ускладнилася в зв’язку з підвищенням
світових цін на нафту та газ, погіршенням стосунків з головним постачальником
цих енергоносіїв – Росією, нестабільною політичною ситуацією, що вимагає
науково-теоретичного обґрунтування. Компанію створено у травні 1998 року.
Визначальним для нас є той факт, що стратегічні напрямки розвитку НАК «Нафтогаз
України» включають наступні напрямки :
формування потужної вертикально інтегрованої компанії;
нарощування ресурсної бази нафти і газу та збільшення обсягів їх видобутку;
розширення обсягів бурових робіт на нафту та газ в акваторії Чорного і
Азовського морів;
участь в освоєнні нафтогазових ресурсів інших держав (Туркменістан, Узбекистан,
Лівія, Ірак, ОАЕ);
реалізація проекту Євроазіатського нафтотранспортного коридору;
реконструкція та розширення системи магістральних нафто- і газопроводів;
поглиблення переробки природного газу, збільшення випуску скрапленого газу та
інших продуктів переробки;
впровадження сучасних засобів обліку природного газу [285].
Проведений нами аналіз організаційної структури НАК «Нафтогаз України»,
показав, що в річних звітах та інших офіційних документах Компанії
відображається правовий статус підприємств, що входять до її складу.
Вертикальну інтеграцію Компанії, на наш погляд, потрібно зображати за стадіями
виробничих циклів: від наукового обґрунтування організації робіт з розвідки,
буріння, видобутку, зберігання, транспортування нафти і газу, до їх переробки
та реалізації кінцевим споживачам (див. Додаток Д). Там же видно громіздкість
організаційної структури управління, існування потужного центрального апарату,
який повинен вирішувати стратегічні питання, зокрема і зростання вартості в
перспективі, що необхідно як основному власнику – державі, так і всім іншим
учасникам – співвласникам, працівникам та менеджменту.
У деяких підприємствах НАК «Нафтогаз України» вертикальна інтеграція є
достатньо глибокою, але в цілому по Компанії це стратегічне завдання ще не
виконано. Компанія лише в останні кілька років розпочала будівництво та купівлю
автозаправних станцій. Для забезпечення передбачених у «Стратегії розвитку
нафтогазового комплексу України за період до 2030 року та подальшу перспективу»
[285] обсягів видобування вуглеводнів необхідно, щоб приріст запасів
перевищував обсяги видобування в 2-3 рази. Однак саме стан сировинної бази
належить до найгостріших проблем Компанії. Це стосується не тільки кількісного,
але й якісного
аспекту, що характеризується зростанням частки важковидобувних запасів: розміри
відкритих родовищ в освоєних та перспективних районах суттєво не збільшуються.
Ще складнішою проблемою для Компанії з 2005 року стала надмірно висока
залежність від зарубіжних постачальників нафти та газу. Майже 90% нафти, що
переробляється в Україні переважно російського походження, власного газу
вистачає лише для потреб населення. Враховуючи цінову ситуацію на світовому
ринку нафти (в кінці 2005 року ціна грудневого ф’ючерсу на Міжнародній нафтовій
біржі у Лондоні на нафту брент сягнула $60 за барель) [285], російські
компанії, в першу чергу «Газпром», поставили перед НАК «Нафтогаз України»
ультимативні умови щодо різкого зростання цін на зріджений газ (від $50 до
$220-230 за тисячу кубічних метрів). Кризова ситуація була вирішена на початку
2006 року визначенням ціни постачання газу на рівні $95, у 2007 році ціна була
піднята до $130 за тисячу кубічних метрів.
Підсумовуючи вищесказане, можна зробити наступні висновки:
* у найближчій перспективі НАК «Нафтогаз України» може суттєво погіршити
фінансові результати своєї діяльності через несприятливу кон’юнктуру на
світових ринках нафти і газу, високий рівень залежності поставок із Росії,
застарілих технологій переробки;
* в несприятливих умовах зовнішнього середовища підвищуються вимоги до рівня
кваліфікації менеджменту Компанії, який і сьогодні є незадовільним;
* стратегія розвитку Компанії не враховує нову несприятливу цінову ситуацію;
* гострою проблемою також є погіршення стану сировинної бази, розміри родовищ
не тільки в освоєних районах, але й на нових перспективних площах суттєво не
збільшуються;
* «газова війна» з Росією із економічних проблем з грудня 2005 року переросла у
політичну.
Все вище сказане дійсно призвело до різкого падіння ефективності функціонування
НАК «Нафтогаз України» та її структур, що в свою чергу вплинуло на вартісні
показники. В цілому у Компанії та в її структурних одиницях система управління
вартістю не застосовується, приріст вартості у перспективі не зазначається ні в
якості стратегічної мети, ні в оперативних планах. В
- Київ+380960830922