РОЗДІЛ 2
ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ
У СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ВИТРАТАМИ
2.1. Планування у системі координації та контролю за виробничими витратами
У системі загального циклу управління витратами особливе місце посідає функціональна підсистема "планування та прогнозування витрат". Хоча планування та прогнозування поняття схожі і, зазвичай, супроводжують одне одного, проте це не ідентичні категорії. Л.Є. Басовський під прогнозом розуміє "передбачення, що ґрунтується на певних даних. План - це порядок роботи, що визначається на певний період. Прогнозування і планування - умови успішної роботи будь-якої організації" [8, 2].
З позиції системного підходу планування можна розглядати як складну систему, на вході якої знаходиться потік такої інформації, що у "процесорі" системи за допомогою методичного апарату та інструментарію перетворюється на вихідний потік - обґрунтування та рекомендації щодо прийняття управлінських рішень [93, 20].
Система планування витрат ґрунтується на визначенні цілей підприємства та його підрозділів у формі постановки виробничих задач та вибору засобів їх виконання. Плани конкретизуються в кошторисах, які відображають витрати у грошовому виразі. Таким чином, планування витрат полягає у визначенні складу витрат та їх кількісній оцінці [82, 25]. Планування витрат здійснюється для визначення загальної вартості спожитих у процесі виробництва ресурсів (матеріальних, трудових, грошових) та розрахунку очікуваного прибутку. Воно необхідне для контролю за раціональним використанням ресурсів.
Таким чином, план - це кількісний вираз цілей підприємства і розробка шляхів їх досягнення. Плани розробляють як по всьому підприємству в цілому, так і за кожним підрозділом. У системі внутрішнього оперативного управління планові цілі й задачі закріплюються в кошторисах окремих підрозділів та напрямів діяльності організації, нормативах і нормах запасів, витрат, зон обслуговування, лімітів, об'ємних і відносних показників.
Загальну схему процедури планування витрат підприємства зображено на рис. 2.1.
Основні задачі, що вирішуються в процесі реалізації функції планування витрат і визначають послідовність його основних етапів, мають бути такі:
формування та вдосконалення "архітектури" системи планування;
визначення потреби в інформації для процесу планування;
розробка графіку складання планів;
визначення основних планових показників для забезпечення виконання стратегічних цілей та місії організації;
складання окремих кошторисів для підприємства в цілому та окремих центрів відповідальності;
узгодження окремих кошторисів для центрів відповідальності з загальними кошторисами та планами підприємства;
складання плану витрат за елементами витрат;
перевірка запропонованих планів на повноту та реальність їх виконання;
складання загального зведеного плану витрат підприємства.
Складаючи планову калькуляцію, визначають величину прямих і непрямих витрат на виробництво одиниці продукції в плановому періоді. При цьому більшу частку витрат у собівартості продукції становлять прямі матеріальні витрати. Для підприємств машинобудування частка матеріальних витрат у загальній виробничій собівартості складає більше 60% (для АТ "НОРД" - до 70%). Витрати на сировину, матеріали, купівельні напівфабрикати, комплектуючі вироби, паливо, які використовують на технологічні цілі, визначають на основі технологічно обґрунтованих норм витрат на виробництво одиниці продукції, з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих ринкових цін.
Рис. 2.1 Схема процедури планування витрат підприємства [93, 238]
Витрати за статтею "Прямі матеріальні витрати" включають безпосередньо до собівартості окремих видів продукції та замовлень і визначають так [93, 243]
, (2.1)
де - коефіцієнт транспортно-заготівельних витрат;
n, p, z - номенклатура основних матеріалів, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів;
- норма витрат основного матеріалу на одиницю продукції і відходів;
Цмі,Цкі,Цві - ціна основного матеріалу, купівельних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, відходів.
До статті "Прямі матеріальні витрати" належать також вартість палива й енергії, що витрачається відповідно до встановлених технологічних процесів. Вартість палива й енергії під час роботи верстатів і устаткування, які не можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат, включають до собівартості до статті "Загальновиробничі витрати". З витрат на матеріальні ресурси, що включаються до виробничої собівартості продукції, вираховують вартість зворотних відходів.
Витрати за статтею "Прямі витрати на оплату праці" (ЗПв) відносять безпосередньо на собівартість окремих виробів. Для робітників, зайнятих на відрядних роботах, її розраховують так
, (2.2)
де m - кількість операцій у технологічному процесі;
Чмi - подення тарифна ставка за розрядом робіт і-ї операції, грн.;
tмі - штучна норма часу за і-ю операцією, хв.
Заробітну плату основних виробничих робітників за погодинною оплатою праці розподіляють пропорційно трудомісткості окремих виробів. До цієї статті належать також витрати на виплату робітникам додаткової зарплати, нарахованої за працю понад установлену норму, трудові успіхи, особливі умови праці. Вона охоплює доплати, надбавки, гарантії й компенсаційні виплати, передбачені законодавством, премії, пов'язані з виконанням завдань і функцій.
До статті калькуляції "Відрахування на соціальне страхування" включають:
відрахування на обов'язкове державне пенсійне страхування робітників, зайнятих виробництвом продукції, яке здійснюють за ставками до фактичної з