Ви є тут

Приватно-державні джерела фінансування розвитку автомобільних доріг регіону

Автор: 
Вдовенко Юрій Станіславович
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2008
Артикул:
0408U005162
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА СУЧАСНОЇ ПРАКТИКИ ФІНАНСУВАННЯ РОЗВИТКУ АВТОМОБІЛЬНИХ ДОРІГ
2.1. Аналіз сучасного стану автомобільних доріг та системи фінансування їх
розвитку
Загальною економічною передумовою застосування ПДД в автодорожньому
господарстві є роль транспорту як однієї з найбільш важливих інфраструктурних
галузей економіки та його вплив на функціонування всього народногосподарського
комплексу. Доведено, що рівень розвитку транспортної системи держави – одна з
найважливіших ознак її технологічного прогресу і цивілізованості
[5,45,55,71,94,95,101-103,169,174,184].
В умовах сталого розвитку економіки, який зберігається протягом останніх років,
та необхідності реалізації комплексу завдань щодо інтеграції в європейську і
світову економіку потреба у високорозвинутій транспортній системі для України
швидко зростає. У цьому контексті варто зауважити, що обсяги ресурсів і робіт
для приведення автотранспортних комунікацій України у відповідність до
міжнародних стандартів є досить значними, а терміни – надзвичайно стислими. На
основі встановлення реальних потреб необхідно забезпечити не лише розвиток
пріоритетних напрямів, але й не допустити подальшу руйнацію існуючої
автодорожньої мережі [200].
На даний час основу автодорожньої системи України складає мережа автомобільних
доріг створена за часів Радянського Союзу в умовах централізованого управління
дорожнім господарством, яка не зорієнтована на інтенсивний розвиток зовнішньої
торгівлі та значне зростання кількості автомобільного транспорту, зокрема, в
приватному секторі.
Особливості перехідного періоду також не сприяли розвитку мережі автодоріг,
оскільки з початку 90-х рр. ХХ століття розпочався період зміни товарної
номенклатури та процес переорієнтації напрямків перевезень і, відповідно, зміни
попиту на окремі види транспорту. Виявилися незатребуваними провізні можливості
вантажного транспорту, оскільки транспортна інфраструктура у Радянському Союзі
була зорієнтована на обслуговування великих підприємств, в основному оборонного
комплексу, за умови їх кооперації та планування максимального зростання випуску
продукції.
За децентралізації виробництва і управління, матеріально-технічного постачання,
утворення великої кількості малих та середніх підприємств, розширення
самостійності регіонів і розвитку міжнародної торгівлі значно збільшилась
кількість прямих транспортних зв’язків регіонів між собою та з іншими країнами.
Істотно вплинула на роботу автодорожньої системи переорієнтація зовнішньої
торгівлі щодо доставки вантажів і пасажирів у держави далекого зарубіжжя, а
також створення нових митних переходів [56].
Одним із найбільш вагомих аргументів, що спонукають до нагальної розбудови
дорожньої мережі є підвищення інтенсивності руху на основних автомобільних
магістралях та істотне збільшення за останні роки кількості АТЗ у власності
громадян [177].
У перспективному плануванні розвитку автодорожніх мереж необхідно виходити з
того, що концептуальні питання створення та функціонування
транспортно-дорожнього комплексу будуть визначати ринкові відносини,
найважливішими елементами яких залишається продовження роздержавлення,
демонополізації, цивілізованої конкуренції, забезпечення рівності структур усіх
форм власності та розширення сфери застосування приватного капіталу [125].
Реалізація завдання розбудови автодорожньої мережі до рівня європейських
стандартів вимагає комплексної оцінки сучасного стану автодорожнього комплексу
[70,103] через зміст таких основних агрегованих категорій, як власність,
організаційна структура, структура тарифів, стан платежів та бюджетного
фінансування (рис. 2.1).
Рис. 2.1. Загальна характеристика сучасного стану автотранспортної системи
України
Для об’єктивного визначення найбільш прийнятного механізму розвитку
автодорожнього господарства необхідно розглядати дві складові від стану і
взаємодії яких залежить належне функціонування всієї системи – автомобільні
дороги та АТЗ. Відповідно, у дослідженні вивчені дві групи передумов, які є
аргументами до застосування АДК: перша пов’язана безпосередньо зі станом
автодорожньої мережі, а друга з розвитком автомобільного транспорту [32].
До першої групи відноситься:
* необхідність розбудови автошляхів, які відносяться до МТК;
* необхідність покращення стану інших автомобільних доріг державного значення,
подальша руйнація яких впливатиме на економічну безпеку держави;
* необхідність реконструкції шляхів обласного та місцевого значення, стан яких
негативно впливає на розвиток регіону і міжрегіональних відносин.
Україна об’єктивно знаходиться в епіцентрі транспортно-інтеграційних процесів,
оскільки має беззаперечні переваги завдяки вигідному геостратегічному
розташуванню та наявності мережі автомобільних доріг на напрямках основних
товарних потоків між Європою та Азією, Балтійським та Чорним морем. Варто
підкреслити, що коефіцієнт транзитності України є одним з найвищих у Європі
[116,194].
Високий транзитний статус є вагомим чинником міжнародного співробітництва
України, який дозволяє виступати сполучною ланкою між різними країнами світу та
забезпечує тісну взаємодію з ними. Багато країн (Польща, Німеччина, Угорщина,
Австрія, Нідерланди, Литва, Латвія тощо) з відносно невеликою територію,
використовуючи географічне положення, перетворили надходження від транзиту на
суттєву статтю своїх доходів [51].
На сучасному етапі розвиток української економіки у значній мірі залежить від
експорту товарів та послуг і сприятливої зовнішньої кон’юнктури [41]. Експорт
транспортних послуг є суттєвою складовою експортного потенціалу України.
Транзитні перевезе