РОЗДІЛ 2
АНАЛІЗ ПРІОРИТЕТІВ ПОЄДНАННЯ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ ТА ЕКОНОМІЧНИХ СКЛАДОВИХ НАУКОВО-ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ
2.1 Аналіз організаційно-правових форм розвитку та управління науковим потенціалом в сучасних умовах
В Україні інноваційна діяльність традиційно розвивалася у великих науково-дослідних інститутах, науково-виробничих об'єднаннях. Єдність інноваційного циклу намагалися реалізувати через створення на підприємствах власних науково-дослідних проектно-конструкторських підрозділів, об'єднанням науково-дослідних інститутів у межах науково-виробничих та промислових підприємств. У процесі приватизації науково-виробничих об'єднань, науково-дослідні інститути, що входили до їх складу та промислові підприємства стали самостійними акціонерними товариствами. При цьому кількість науково-дослідних підрозділів на підприємствах з 2000 по 2004 рік скоротилась на 1,4%. Отже, в останні роки із процесу відтворення нововведень зникають елементи, необхідні для забезпечення його безперервності.
Нові умови господарювання вимагають використання нових технологій, які в свою чергу передбачають запровадження економічно більш ефективних форм організації інноваційного процесу при найефективнішому поєднанні науки, виробництва та ринку. Тісна інтеграція сприяє прискоренню циклу розробки нового виробу, його проходження від моменту виникнення ідеї до появи продукту на ринку.
Для поліпшення ситуації необхідно швидко розвивати мале підприємництво в науці та технології. Закордонний досвід показує, що цей виробник дуже динамічний та вимагає невеликих капіталовкладень. Саме мале підприємництво, як правило береться реалізовувати нові ризикові ідеї. Крім того, в малому бізнесі найчастіше саме виробник нового знання стає учасником перетворення своєї ідеї в товар. Як зазначає В.Денисюк "такі підприємства, незважаючи на обмеженість ресурсів у галузі розробки нововведень, у змозі успішно конкурувати з великими компаніями у швидкості здійснення інновацій"[52]. Проте, малі інноваційні підприємства дуже нестійкі, мають досить короткий життєвий цикл, недостатність спеціальних навичок для пошуку відповідних партнерів, з якими можна було б надійно укласти вигідні угоди і тому повинні користуватися суттєвою підтримкою держави, включаючи цільове фінансування з бюджету (гранти, державні замовлення тощо), стимулювання приватного капіталу до фінансування їх діяльності, податкові, амортизаційні пільги та ін..
Одним з напрямків політики переходу на структурно-інноваційний шлях розвитку та створення ефективного науково-технічного потенціалу регіонів є створення технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів, кластерів тощо.
Технопарки організуються на спеціально підготовлених територіях зі спеціально обладнаними будівлями та спорудами, які надаються інноваційним і обслуговуючим їх фірмам для проведення та завершення досліджень, доведення їх до технологій і дослідних зразків, комерційної реалізації розробок на ринку високотехнологічної продукції. Існують різні види технопарків (табл. 2.1)
Таблиця 2.1
Види технопарків за спеціалізацією
Види технопарківСпеціалізація Наукові паркиСтворення інтелектуального продуктуРозробка нових ідейСтворення наукових приладівТехнологічні паркиРозробка та впровадження нових технологійПромислове виробництво наукоємної продукції У технопарках розташовані сучасні засоби комунікації, є можливість користуватися маркетинговими, бухгалтерськими, фінансовими, юридичними послугами. Також, у технопарках виникають так звані "бізнесові мережі", які є необхідною умовою для суттєвого підвищення ефективності підприємництва. Сьогодні у світі нараховується більше 3000 технопарків, у тому числі більше 300 у Європі, 140 у США [42,с.17], 70 у Росії [10]. В Україні законодавчо визначено 8 технопарків, проте реально діють лише 3 [72], у яких започатковано 44 інноваційних та 9 інвестиційних проектів, для реалізації останніх залучено близько 10 млн.дол. США іноземних інвестицій [205, с.48].
Технопарки сприяють забезпеченню потреб внутрішнього ринку, зменшують залежність від імпорту, високими темпами нарощуються обсяги постачання на експорт високотехнологічної конкурентоздатної на світовому ринку продукції, створюють нові робочі місця і надають можливості для реалізації ученими і висококваліфікованими спеціалістами України свого інтелектуального потенціалу.
Протягом 2000-2004 років обсяг випуску технопарками інноваційної наукомісткої продукції склав 3,4 млрд. грн. (близько 11% усієї інноваційної продукції України). Високими є темпи зростання виробництва технопарками інноваційної продукції (39% за 2004 рік). В 2000-2001 роках обсяг реалізованої інноваційної продукції технопарків становив 176 млн.грн., в 2002 році - 607 млн. грн., в 2003 році - 1284 млн. грн., за 2004 рік - понад 1787 млн. грн. На зовнішньому ринку технопарками реалізовано інноваційної продукції на 581 млн. грн.
Реалізація інноваційних та інвестиційних проектів технопарків має значну соціальну ефективність. Для їх виконання технопарками створено 2218 нових робочих місць. У 2000-2001 роках виконавцями проектів технопарків використовувалося 2836 робочих місць (створено нових - 314), у 2002 році - 21804 (нових - 610), у 2003 році - 15421 (623), в 2004 році - 12965 (нових - 823).
Усього за час дії спеціального режиму інноваційної та інвестиційної діяльності до бюджетів та державних цільових фондів технопарками перераховано понад 252 млн. грн. (в 2000-2001 роки - близько 10 млн. грн., у 2002 році -35, 5 млн. грн., у 2003 році - 90 млн. грн., 116,5 млн. грн).
Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спеціального режиму інвестиційної та інноваційної діяльності технологічних парків" від 11 травня 2004 р. N 1702-І V з 1 січня 2005 р. мали бути зареєстровані ще сім нових технопарків: "Агротехнопарк" (м. Київ), "Еко-Україна" (м. Донецьк), "Наукові і навчальні прилади" (м. Суми), "Текстиль" (м. Херсон), "Ресурси Донбасу" (м. Донецьк),