РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ СТРАТЕГІЇ КОМЕРЦІАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ
2.1. Обґрунтування доцільності комерціалізації державних підприємств
Держава була і залишається суб'єктом власності, який не можна виключити з
економічного процесу[52]. Існують різні підходи до визначення державної
власності. Ми підтримуємо позицію тих вчених, які вважають, що державна
власність – це система відносин із приводу присвоєння благ, мета якої
реалізація державних, публічних інтересів. У цьому її основна специфічна
відмінність від приватної власності. Державна власність виражає вищу форму
усуспільнення відносин присвоєння благ[48]. Її основними функціями є:
створення матеріальної і соціально-економічної передумов для стійкого
ефективного відтворення всього консолідованого капіталу нації (приватного та
суспільного);
забезпечення самостійності держави в економічних правовідносинах з іншими
суб'єктами власності, у тому числі й іноземних державах;
забезпечення функціонування капіталомістких галузей і виробництв, що не під
силу приватному капіталові;
матеріальне забезпечення сприятливих умов для розвитку усього, у тому числі і
частки підприємництва, забезпечення функціонування некомерційної соціальної
сфери і виробництва суспільних благ;
матеріальне забезпечення національної безпеки;
забезпечення "згладжування" економічних криз та ін.
Перехід економіки України на ринкові засади господарювання викликав
необхідність приватизації значної частини державної власності. За даними Фонду
державного майна[53] України за 1992-2003 рр. форму власності змінили 91623
підприємств, із них 24915 – державні (27,2%), 66708 – комунальні підприємства
(72,8%). Але не всі об'єкти державної власності можуть бути приватизовані.
Держава визначає перелік об'єктів державної власності, які мають для неї
важливе значення і тому не підлягають приватизації. Управління такими об'єктами
здійснюється органами державної влади. Об'єктами державного сектора є державні
підприємства, у яких основні засоби перебувають у державній власності, а
керівники призначаються або наймаються за контрактом державними органами
управління.
Існування державної власності зумовлює виникнення державного підприємництва –
особливого виду підприємницької діяльності, пов’язаної з участю державних
підприємств у виробництві та збуті товарів і послуг. Державне підприємництво
здійснюється в рамках державного сектора. Державний сектор економіки – складова
частина народногосподарського комплексу, підприємства й організації якої цілком
чи частково підпорядковані і керуються відповідними органами держави.
В Україні суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти,
які діють на основі державної власності, а також суб’єкти, державна частка у
статутному фонді яких перевищує 50% або складає величину, яка забезпечує
державі право ухвального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів.
Державні підприємства засновані, як відомо, на власності, що належить державі,
що передає їм дане майно на праві господарського відення або на праві
оперативного управління. Це самостійна господарська одиниця з правами юридичної
особи, яка функціонує на основі державної форми власності в різних галузях
народного господарства[55], що або обслуговують населення – підприємства
паливно-енергетичного комплексу, зв'язку, транспорту, або – забезпечують
внутрішньогосподарські інтереси країни в атомній, нафтовидобувній,
аерокосмічній, ядерній промисловості, що є серцевиною економіки як
найважливішого засобу забезпечення національних інтересів.
Державні підприємства поділяються на два види: державне комунальне, засноване
на власності адміністративно-територіальних одиниць, і республіканське,
засноване на державній власності, а також інших типів підприємств, включаючи
орендне, що не суперечить законодавчим актам України. Підприємства державного,
комунального секторів економіки - підприємства, що діють на основі лише
державної або комунальної власності, а також господарські товариства, державна
або комунальна частка у статутному капіталі яких перевищує п'ятдесят відсотків
чи становить величину, що забезпечує державі або органам місцевого
самоврядування право вирішального впливу на їх господарську діяльність.
Схематично класифікацію державних підприємств України представлено на рис. 2.1.
Рис. 2.1. Державні підприємства України
У державному секторі економіки розрізняють три основні юридичні статуси
державних підприємств: казенні, державні, змішані.
Казенні – це підприємства, де держава є єдиним постачальником капіталу,
діяльність якого пов'язана з забезпеченням надзвичайних національних нестатків
(емісія грошей, випуск наркотичних і біологічних засобів, торгівля зброєю і
т.д.).
Казенні підприємства (станом на 01 січня 2007р. кількість даних підприємств
дорівнювало 50 (див. додаток А) створюються у галузях народного господарства, в
яких:
законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державним
підприємствам;
основним (понад п'ятдесят відсотків) споживачем продукції (робіт, послуг)
виступає держава;
за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаровиробників чи
споживачів;
переважаючим (понад п'ятдесят відсотків) є виробництво суспільно необхідної
продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним
задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;
приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом[56].
Орган, до сфери управління якого входить казенне підприємство, здійснює
контроль за використанням та збереженням належного підприємству майна, і