РОЗДІЛ 2
Стан та оцінка функціонування ринку СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ
Ринок основних видів сільськогосподарської продукції
Становлення економічної незалежності України об’єктивно вимагало формування в
нашій державі економічних відносин ринкового типу. Ринкові перетворення
забезпечували її участь у світових економічних процесах і розв’язанні проблем
міжнародного поділу праці, сприяли реструктуризації української економіки, а
також розкриттю внутрішніх резервів підвищення рівня задоволення попиту на
матеріальні блага, у тому числі продовольчі товари, які належать до товарів
першої необхідності, і споживачі не можуть зменшити попит на них. З огляду на
це, сільське господарство, яке є основним осередком їх виробництва і
постачання, займає особливе місце не лише в агропромисловому комплексі, а й в
усьому народному господарстві. У сільському господарстві виробляється близько
98 продуктів харчування, як товарів життєвої необхідності. Майже 100 % харчової
і близько 75 % текстильної продукції одержується із сільськогосподарської
сировини. У загальному роздрібному товарообороті 75% займають товари, вироблені
безпосередньо в сільському господарстві або із сільськогосподарської сировини,
в тому числі на продовольчі товари припадає близько 50 % [32, с.60].
В умовах переходу до ринку держава, як ніколи, повинна орієнтуватися хоча б на
такий рівень власного виробництва продовольчих товарів, який би міг забезпечити
мінімальні науково обґрунтовані норми споживання важливих продуктів населенням,
оскільки орієнтація на збільшення частки імпорту на ринку може підривати
стійкість внутрішнього ринку, а звідси і всю аграрну економіку.
Необхідність дослідження формування ринку сільськогосподарської продукції,
стану і перспектив розвитку обсягів виробництва продукції сільського
господарства та її асортименту, поліпшення її якості і конкурентоспроможності
тощо є незаперечною. Однак, на нашу думку, актуальними можуть стати дослідження
й іншого характеру, і зокрема вивчення проблеми організованого регулювання
попиту і пропозиції певних видів продукції. За умови надлишку окремих видів
продукції в якомусь регіоні може здійснюватися її перерозподіл у ті, де є її
нестача, виходячи при цьому з балансу потреб і забезпеченості у ній зазначеного
регіону.
Абсолютна більшість продуктів харчування, сировини та інших матеріальних благ,
що виробляються в сільському господарстві, є результатом виробничої діяльності
підприємств, організацій, ферм, особистих селянських господарств тощо.
Використовуючи власні та ресурси з інших галузей народного господарства, вони
здійснюють виробництво продукції і постачають її на ринок. Ефективною їх робота
буде лиш тоді, коли на одержаний продукт, як результат господарської
діяльності, будуть затрачені незначні ресурси і буде створено можливість
забезпечення особистих, колективних і соціальних інтересів.
Ринок сільськогосподарської продукції охоплює всі галузі, підприємства,
організації та інші структури, що забезпечують виробництво, переробку
сільськогосподарської продукції та її рух до споживача. При цьому, якщо одні
учасники підпорядковані основним вимогам ринку у питанні, що виробляти і
скільки, то інші занепокоєні, за якою ціною і кому продавати.
Складовою ринку є насамперед товар, який вироблений для продажу. Його рух
забезпечує ринковий механізм, основними елементами якого є ціна, попит і
пропозиція. Між ними існує тісна взаємозалежність. Пропозиція формує попит
через асортимент вироблених товарів і їх ціну, а попит визначає обсяг і
структуру виробництва і цим самим впливає на нього. Досягнення рівного
співвідношення між попитом і пропозицією є своєрідним індикатором
збалансованості суспільного виробництва і обміну у сфері матеріальних благ. Це
співвідношення впливає на відхилення ціни від вартості товару. Якщо попит
перевищує пропозицію, то ціна на товари зростає і таким чином стимулює їх
виробництво. У разі ж зниження попиту і зростання пропозиції ціни на товари
знижуються відносно їх вартості і це є сигналом до зменшення обсягів
виробництва продукції. Обмінні процеси, які відбуваються між учасниками ринку,
регулюють його кон’юнктуру шляхом виробництва необхідної кількості продовольчих
товарів і таким чином збалансовують задоволення фізіологічних потреб людей.
На ринку сільськогосподарської продукції, як правило, існує попит, який
задовольняється грошима. Він визначається як платоспроможний попит і є формою
вияву та задоволення потреб, забезпечених грошима покупців, які можуть і мають
намір заплатити за необхідні для них товари. Із підвищенням попиту пов’язане
поняття місткості ринку, що означає найбільш можливий обсяг реалізації
продукції за певного рівня платоспроможного попиту, пропозиції та цін. Чим
вищий платоспроможний попит населення, тим місткішим є ринок, легше
розв’язується проблема реалізації продукту. Якщо платоспроможний попит
перевищує пропозицію, а виробничі структури не забезпечують оптимальної
кількості певного продукту, то врегулювати цей процес необхідно державі,
використовуючи різні важелі й методи.
Розвиток у сільському господарстві товарного виробництва означає існування
ринку особливого роду, оскільки кінцевим результатом такого виробництва є не
лише продукти харчування, придатні до споживання в натуральному вигляді, а й
продукція, що є сировиною для переробних галузей і з якої будуть виготовлені
кінцеві продукти для споживання.
Україна в цілому володіє значним природним потенціалом розвитку
сільськогосподарського виробництва. Вона має значну площу угідь з родючими
ґрунтами. На її території вип
- Київ+380960830922