РОЗДІЛ 2
ВДОСКОНАЛЕННЯ ТРАДИЦІЙНИХ МЕТОДІВ СОЦІАЛЬНО – ЕКОНОМІЧНОЇ ОЦІНКИ ТЕХНОЛОГІЧНИХ
ПРОЦЕСІВ НА МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ
2.1. Аналіз основних проблем та обґрунтування напрямків вдосконалення
промислових технологій
В цей час найбільш важливими проблемами народного господарства України є
підвищення якісних характеристик промислової продукції, зниження її
собівартості та підвищення продуктивності праці, суттєве розширення масштабів
технічного переозброєння діючих підприємств, їх оснащення новою
високоефективною технікою, впровадження прогресивних технологій та сучасних
методів управління.
Зменшення матеріаломісткості, підвищення ефективності використання
матеріальних ресурсів, використання прогресивних матеріалів – це одна з
найбільш актуальних задач промислового виробництва. Створення і освоєння нових
матеріалів з високими експлуатаційними характеристиками та стабільними в часі
фізико-хімічними властивостями дозволяє розробити принципово нові товари
підвищеного попиту, які визначають економічне положення відповідних галузей і
країни в цілому.
Впровадження високопродуктивного і прецензійного обладнання, якісно нових
технологічних процесів, які базуються на інноваційному принципі – це основний
шлях до збільшення виробничих потужностей сучасного виробництва. Таке
обладнання і такі технологічні процеси повинні широко використовуватися при
виготовленні наукомісткої продукції, яка відповідає кращим світовим досягненням
і користується підвищеним попитом на світовому ринку.
Місткість світового ринку наукомісткої продукції сьогодні перевищує 2 трлн.
500 млрд. доларів (доля України складає соту частину відсотку, доля Росії –
0,3%). До 2015-2020 року ринок цієї продукції приблизиться до 4 млрд. доларів.
Виходячи з цього, надзвичайно перспективним є напрямок, заснований на стратегій
економічного росту. В його основі – ставка на активізацію конкурентних переваг
української економіки. Наші дослідження показують, що до таких переваг слід
віднести:
рівень освіти;
природні ресурси;
територія та місткий внутрішній ринок;
дешева і в достатній мірі кваліфікована робоча сила;
науково-промисловий потенціал;
наукові школи і конкурентноздатні технології;
вільні виробничі потужності;
досвід експорту високотехнологічної продукції;
виробнича кооперація.
В України, яка має значний відсоток вчених всього світу, іншої достойної
альтернативи немає. В нашої країни є всі дані для того, щоб в найближчі 7-12
років пройти через радикальне технологічне переозброєння. По всім основним
показникам країна має таку ж промислову інфраструктуру, що й розвинуті західні
країні. І тільки по розвитку технологічного середовища (система забезпечення
якості, стандарти, автоматизація розробок, комп’ютеризація виробництва) ми ще
значно відстаємо. Рівень розвитку технологічної інфраструктури – це свого роду
водоподіл між індустріальними і післяіндустріальними країнами, який і
доведеться перебороти Україні. Вже до 2010 року наша країна може претендувати
на 2,5-3 відсотка світового рину наукомісткої продукції, що буде їй приносити
30-36 млрд. доларів на рік, що одночасно забезпечить також соціальний попит на
науку та вищу освіту і приблизно трьохкратний зріст ВВП на душу населення.
Демонструючи роль технології в сучасній економіці можна надати такий приклад
[Александрова]: в автомобільній промисловості Японії продуктивність праці в 3
рази вища, чим в США, в верстатобудуванні – в 11 раз вище, ніж в Англії. Цей
приклад наглядно підтверджує той факт, наскільки виразною і визначною може бути
технологічна перевага навіть в самих високорозвинутих країнах.
Аналіз світового ринку показує, що виробництва наукомісткої продукції
забезпечує всього близько 50 макротехнологій (макротехнологія – це сукупність
знань та виробничих можливостей для випуску на світовий ринок конкретних
виробів: літаків, реакторів, кораблів, матеріалів, комп’ютерних програм та
ін.). Сім найбільш розвинутих країн, які є право власниками 46 макротехнологій,
володіють 80% світового ринку [Александрова]. США отримують від щорічно від
експорту наукомісткої продукції близько 700 млрд. доларів, Німеччина – 530,
Японія – 400. Але й конкуренція на цьому ринку є значною. За останні роки США
не змогли втримати перевагу в 8 макротехнологіях, що призвело до їх втрати і
втрати відповідних ринків. В результаті появився дефіцит платежеспроможного
попиту в 200 млрд. доларів. Причиною такого стану було те, що приблизно15 років
тому європейці сформували спільну програму з метою відібрати частину ринку в
США і Японії. Під неї були перебудовані наукові програми, проведені
фундаментальні наукові дослідження, реструктурована промисловість. Вибір
макротехноогічних пріоритетів повинен здійснюватися на зовсім новому для нашої
країни принципі. Підтримка десятків пріоритетних науково-технічних програм по
всім напрямкам наукових досліджень абсолютно безперспективна. Це сьогодні не
може собі дозволити ні одна навіть сама багата країна. Для того, щоб надати тій
чи іншій макротехнології статус перспективної необхідно співпоставити витрати
на формування по ній бази знань (повної або достатньої) і можливий ефект від
реалізації конкурентної продукції, яка створена на основі цієї технології. Долі
по кожній пріоритетній макротехнології необхідно сформувати національні цільові
програми. Замовлення на їх виконання відповідні міністерства розміщують на
конкурсній основі в наукових організаціях. Такий підхід дозволяє промисловості
отримати взаємозв’язаний комплекс завдань по створенню цільових технологічних
систем. Створюється конкурентне, гармонізоване з світовими стандартами
технологічне середовище. Всі ц
- Київ+380960830922