РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЯ ФОРМУВАННЯ КІЛЬКІСНИХ ОЗНАК МАЛИХ ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ
ПРОМИСЛОВОСТІ
2.1. Світовий і вітчизняний досвід встановлення критеріїв малих підприємств
Термін критерій походить від грецького „criterion”, що означає засіб для
дослідження, міркування. На думку авторів роботи [322, с. 276] критерій - це
ознака, на основі якої дається оцінка діяльності або визначення параметрів на
перспективу. На наш погляд [56], більш точно критерій можна визначити як
основну відмінну ознаку, що дозволяє нам виявити достовірні дані щодо
будь-якого об’єкту. Він має виразити глибинну сутність, якісну сторону
функціонування підприємства, принципи і підходи до його аналізу і управління
ним.
Встановлено, що потреба у визначенні критеріїв для віднесення підприємств до
малих форм господарювання зумовлена необхідністю систематичних спостережень за
розвитком малого бізнесу і малого підприємництва та прийняттям відповідних
рішень щодо політики державної підтримки цих суб’єктів ринкових відносин.
На рис. 2.1 нами відображено низку системних загроз, що обумовлюють нестійкість
розвитку малого підприємництва, а відтак і потребу у певній державній
підтримці.
Крім зазначених об’єктивних чинників, значного впливу у нечітко сформованій
ринковій економіці також набувають специфічні інституційні чинники, зокрема -
громадська думка стосовно підприємництва та ставлення до підприємців з точки
зору суспільно-масової свідомості, ставлення держави до цього сектора
економіки.
За оцінками експертів Світового банку, тільки у країнах що розвиваються, існує
майже 50 визначень малих підприємств. У різних країнах використовують різні
класифікаційні ознаки (критерії) віднесення підприємств до розряду малих [188,
с. 7]. На думку П.А. Мягкова такі критерії мають формальний характер і можуть
бути у випадку необхідності змінені [213, с. 12].
Рис. 2.1 Загрози, що обумовлюють нестійкість малого підприємництва
Л.Л Цимбал зазначає, що у світовій науці склалися кількісний, якісний і
комбінований підходи віднесення підприємств до різних сфер бізнесу, в т.ч.
малого [321].
Багато чисельні дослідження показали, що найбільш часто застосовуваними
кількісними критеріями є середня чисельність зайнятих на підприємстві
працівників, щорічний грошовий оборот, обсяги валової продукції, обсяги продаж
та величина активів.
В табл. 2.1 розглянуто в узагальненому вигляді деякі кількісні критерії та
означено сутність проблем їх використання:
Таблиця 2.1
Кількісні критерії для класифікації підприємств за розмірами [263]
Найменування критерію
Сутність проблеми використання
Кількість зайнятих
Кількість зайнятих в різних галузях не допускає порівняння на основі різної
інтенсивності праці та доданої вартості (наприклад, торгівля, послуги,
виробництво).
Робоча сила, що зайнята частково, а також висока частка понад нормованих годин
членів родини, які допомагають, буде зареєстрована як повноцінна робоча сила.
Балансова вартість основних фондів
Відноситься перед усім для підприємств з великою часткою основних фондів.
В сфері послуг, торгівлі, транспорті переважно навпаки – обіговий капітал грає
більшу роль.
Власний капітал
Потреба і структура капіталу різна між підприємствами різних галузей та навіть
між фірмами різних галузей.
Обіг
Може розглядатися тільки як відносний критерій із-за різної величини вартості,
що створюється.
Інфляція може спотворювати цю величину.
Прибуток
Таємниця при сплаті податків.
Використання цього показника може з різних причин може призвести до
суперечливих результатів.
Сегмент ринку
Особливо проблематично обмеження ринку.
На думку В.А Подсолонко та Т.Л. Миронової [235] при найбільшій розповсюдженості
вище означених показників розкид думок про кількісні параметри таких критеріїв
надзвичайно широкий у межах однієї і тієї ж країни, не говорячи вже про різні
країни. В.Н. Парсяк вважає, що кількісні критерії спрощують класифікацію
підприємств. І в цьому полягає їх позитивна якість, але й водночас недолік [
225, с. 35].
Про обмеженість кількісних критеріїв свідчить і той факт, що показник
чисельності „працює ” тільки для підприємств із подібним асортиментом
продукції, що випускається, критерій величини вартості основних активів вимагає
обліку цін та технічної оснащеності, показник обсягу виробленої продукції важко
застосувати в умовах непорівнянності різних видів продукції.
Уже неодноразово згадуваний З.С. Варналій вважає, що не менш важливе значення
мають якісні критерії, а саме: правова незалежність, єдність права власності та
безпосереднього управління підприємством, характер відносин між власником та
найманими робітниками, повна відповідальність за результати господарювання,
невеликий ринок збуту, переважно сімейне володіння тощо [35]. Л.Л. Цимбал додає
ще таку якісну ознаку, як характер фінансування, що здійснюється переважно за
рахунок власних коштів та невеликих банківських кредитів [321, с. 80]. В.С.
Миронова якісні критерії поділяє на декілька груп:
I. Характер виробничого процесу:
1. обмеженість масштабів використовуваних засобів виробництва та технологічних
процесів;
2. невелика номенклатура продукції, що виробляється;
3. спрощена система збуту продукції;
II. Специфіка системи управління:
особливе значення ролі керівника в житті підприємства;
компактність управлінської команди та багатофункціональність менеджерів;
відсутність громіздких управлінських структур;
неформальний характер планування та контролю.
III. Стан окремих компонентів (кадри, фінанси, тощо):
особливий, персоніфікований характер відносин між власником та робітниками;
гнучкість та схильність до нововведень;
невеликий обсяг використовуваних фінансових ресурсів;
низька капітал
- Київ+380960830922