Формування музичних здібностей молодших школярів на уроках музики

РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ ФОРМУВАННЯ МУЗИЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ НА УРОКАХ МУЗИКИ
2.1. Методика дослідно-експериментальної роботи
Особливістю проведеного дослідження був тривалий підготовчий етап, який безпосередньо передував власне експериментальній роботі, спрямованій на вивчення конкретних явищ і фактів та визначення залежностей між педагогічними впливами та їх результатами в умовах уроку музики.
Аналіз теоретичних знань та власні практичні спостереження дали підставу припустити, що ефективність формування музично-слухових, музично-естетичних здібностей та здібностей до музичної діяльності зростатиме за умови їх цілісного розвитку та залучення учнів до такої музичної діяльності на уроці, яка вимагає вияву всього комплексу цих здібностей. Ми виходили з того, що музичні здібності - це складний динамічний комплекс, в якому немає головних і другорядних елементів, і які розвиваються в тісному взаємозв'язку. Основною рушійною силою формування музичних здібностей є суперечності, що виникають між наявним рівнем їх розвитку і його невідповідністю зростаючим потребам і змісту музичної діяльності.
Завдання розвитку музичних здібностей дітей в реальних умовах загальноосвітньої школи є принциповим для нашого дослідження і визначає його своєрідність. Перевага надавалась педагогічним методам, адже дослідження мало моделювати умови роботи вчителя-практика. Виняток складає лише проведення контрольних замірів музичного розвитку дітей, при яких використовувалися й психологічні методи діагностики.
Експериментальна робота ґрунтувалась на педагогічній моделі, яка включала, згідно обраної наукової проблеми, визначення мети - розвиток музичних здібностей як основи музичної освіти дітей; завдань - формування музично-слухових, музично-естетичних здібностей, здібностей до музичної діяльності, як цілісного явища; змісту - система музичних знань, досвід музичної діяльності та ціннісного ставлення до творів музичного мистецтва, власна музично-творча діяльність як результат задоволення потреб і бажань музично-образного самовираження; засобів - високохудожні музичні твори та доцільний допоміжний музично-дидактичний матеріал; педагогічних впливах, основаних на сучасних педагогічних технологіях, оптимально організованій музично-навчальній діяльності; методів - активізації музичної діяльності, ігрові та навчальні методи, створення пошукових ситуацій тощо; форм навчання - колективна, групова, індивідуальна; критеріїв визначення рівнів сформованості музичних здібностей.
Основу методики дослідження склали методи двох рівнів - теоретичного та емпіричного. До першої групи увійшли методи аналізу, синтезу та конкретизації теоретичних висновків. Вони дали можливість пізнати методологічні засади розвитку музичних здібностей, проаналізувати теоретичні здобутки в означеній галузі наукових знань, скласти уявлення про сутнісні чинники процесу формування та розвитку музичних здібностей.
Другу групу склали методи тестової діагностики, педагогічного спостереження, вивчення результатів педагогічної діяльності, педагогічний експеримент, які дозволили скласти уявлення про стан розвитку музичних здібностей учнів початкових класів, узагальнити передовий педагогічний досвід, постійно коригувати процес формування здібностей та активно впливати на перебіг такого складного й мінливого явища, як цілісний розвиток музично-слухових, музично-естетичних здібностей та здібностей до музичної діяльності.
Методика дослідження мала цілісний характер, тому методи обох рівнів використовувалися в тісному діалектичному взаємозв'язку.
Були також визначені основні методи музичного навчання та виховання: словесно-інформаційні, словесно-евристичні, наочно-інформаційні, практично-репродуктивні, практично-евристичні, а також проблемно-пошукові, індуктивно-дедуктивні, організації та стимулювання художньо-творчої діяльності.
Означені методи ґрунтувалися на загально-типологічних та диференційовано-типологічних підходах до організації музично-освітньої діяльності дітей. Сутність першого полягає в опорі на загальнотипологічні (спільні) характеристики музичності класу, сутність другого характеризується диференційованим підходом до учнів з урахуванням основних типів музичності (емоційно-образний, раціональний, репродуктивний). Це дозволило визначити оптимальний зміст та характер музичної діяльності для кожного типу зокрема і класу в цілому, точніше спрямовувати педагогічні впливи на дітей, задовольняючи їх потреби в музично-творчому самовираженні, самоствердженні та самореалізації; створювати ситуації успіху, викликати емоційну захопленість різноманітною музичною діяльністю.
Окрім того, ставилось завдання відбору найдоцільніших методів діагностики та розвитку музичних здібностей і доступних способів фіксації результатів музично-освітньої роботи, які б могли бути використані вчителями музики. Це спонукало до поєднання експериментальної й практичної роботи, адже систематизація й оцінка такого матеріалу давали можливість глибше й точніше виявити особливості процесу формування музичних здібностей.
Одним із завдань констатуючого дослідження було з'ясування рівнів розвитку музичних здібностей дітей за визначеними критеріями. Такими критеріями стали:
1. Емоційний і пластичний відгук на музику.
2. Вияв слухової уваги.
3. Здатність виразно й емоційно виконувати музику.
4. Наявність улюблених творів, вибірковість музичних інтересів.
5. Інтерес до різних видів музичної діяльності: сприймання, виконання, творчості.
Критерії, за якими додатково визначалися рівні розвитку музичних здібностей дітей на наступних етапах початкової шкільної музичної освіти були такими:
1. Уміння розуміти музику й насолоджуватися нею.
2. Усвідомлення зв'язків музики з життям.
3. Оригінальність суджень про музику.
4. Уміння аналізувати й інтерпретувати твір.
5. Потяг до музичної творчості.
6. Вияв ціннісного ставлення до музичних творів.
Звичайно, отримати повну картину роз