Розділ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Вибір матеріалу дослідження
Проблеми вивчення лексико-семантичного складу німецької фразеології, так само
як і її одиниць, залишаються актуальними, незважаючи на велику кількість
досліджень у цій галузі.
Слово є не лише компонентом фразеологізмів, але й основною одиницею мови,
фокусом в якому відображаються всі найважливіші її властивості.
Загальноприйнятим є поділ лексичного складу мови на частини мови на основі
синтаксичних, морфологічних та семантичних властивостей. Трьома найчисленнішими
і провідними класами слів у німецькій мові є іменник, дієслово та прикметник.
Іменник складає біля 50-60 % словникового складу, прикметник – 17 %, дієслово –
25 % [162, с. 21]
Саме іменники, дієслова та прикметники, вжиті в складі фразеологічних одиниць,
та їх лексико-семантичні підкласи є об’єктом нашого дослідження.
Необхідно зазначити, що поділ слів-компонентів на лексико-семантичні підкласи
здійснюватиметься на основі першого значення кожного окремого слова,
зафіксованого в тлумачному словнику Duden [DuU], а не за актуалізованим у
відповідному фразеологізмі значенням, оскільки подібний поділ фразеологічного
значення суперечить самій природі фразеологізму. Крім того, перше значення,
зафіксоване у словнику як головне, здебільшого найтісніше пов’язано з іншими
значеннями слів [64].
Відповідно до завдань дослідження було використано «Немецко-русский
фразеологический словарь» [НРФС]. Він вдвічі менший за обсягом, ніж аналогічний
“Німецько-український фразеологічний словник” В.І.Гаврися та О.П. Пророченко
[34], який поза сумнівом є фундаментальною лексикографічною працею і визначним
досягненням українських мовознавців [80]. Однак для квантитативного аналізу
зручно використовувати словники, що містять основний фразеологічний / лексичний
фонд і відповідають типу словників, які прийнято називати “словниками
середнього обсягу”.
Вибірка з 2200 фразеологічних одиниць, отримана в результаті аналізу кожної
сьомої ФО, становить біля 20 % всього зафіксованого в словнику [НРФС]
фразеологічного фонду і може вважатися достатньо репрезентативною для
квантитативного аналізу лексичного складу сучасної німецької мови, оскільки
загальна похибка вибірки 4,2 % забезпечує об’єктивність висновків. Величина
похибки була вирахувана за формулою, запропонованою В.І. Перебийніс [99].
, (2.1)
де Zp – константа, для 5 % рівня значущості дорівнює 1,96,
N – загальний обсяг вибірки (кількість слововживань),
Р – відносна частота вживання слова.
Величина цієї похибки не повинна перевищувати 33 % при відносності 95 %
(значущості р = 0,05).
Теоретичною основою для лексикографічної систематизації в словнику [НРФС] стала
класифікація фразеологічних одиниць І.І. Чернишової, яка виступає за широке
розуміння обсягу фразеології та поділяє всі фразеологічні одиниці на:
а) фразеологічні єдності, що виникли на основі семантичного переосмислення /
зрушення з вільних словосполучень і для яких характерна семантична цілісність:
наприклад: „j-m den Kopf waschen“,
б) фразеологічні сполучення – результат одиничного сполучення одного семантично
перетвореного компонента при збереженні семантичної самостійності компонентів:
„blinder HaЯ“,
в) фразеологічні вирази – предикативні словосполучення і речення (прислів‘я
(„viele Kцche verderben den Brei“), приказки („da liegt der Hund begraben“),
крилаті вислови („der Wьrfel ist gefallen“), стійкі та відтворювані вигуки й
модальні вислови („das habe ich gern“) з одиничною сполучуваністю компонентного
складу і специфічною різновидністю семантичного перетворення [НРФС, с.
651-656].
Автори зауважують, що в словник частково увійшли також фразеологізовані
утворення і деякі інші види стійких сполучень.
Фразеологічні словники вирізняються з-поміж інших своєю недосконалістю,
оскільки питання дефініції фразеологічної одиниці та обсягу фразеології
залишається відкритим [156]. Окрім того, не завжди вдається дотримуватися
певних принципів організації словника [157].
Для порівняння висновків, зроблених на основі статистичних розрахунків, ми
використовували також словник німецької мови Е. Аґріколи [AG].
Крім того, матеріалом нашого дослідження було обрано 15 художніх творів
німецьких авторів другої половини ХХ століття, оскільки художня проза охоплює
найбільш широкий та різноманітний матеріал. Обмеження художньою прозою
пояснюється тим, що саме вона не має спеціального набору мовних засобів, а
“використовує елементи різноманітних стилів, залежно від “тієї частини
дійсності”, яку вона відображає” [85]. Використані художні твори та їх умовні
скорочення:
Bobrowski J. Lewins Mьhle. – Bobrowski.
Bцll H. Die verlorene Ehre der Katharina Blum. – Bцll 1.
Bцll H. Zur Verteidigung der Waschkьchen. Schriften und Reden 1952-1959. – Bцll
2.
Hecker J. Traum der ewigen Schцnheit. – Hecker.
Kant H. Die Aula. – Kant 1.
Kant H. Das Impressum. – Kant 2.
Kцnigsdorf H. Respektloser Umgang. – Kцnigsdorf.
Nadolny I. Ein Baum wдchst ьbers Dach. – Nadolny.
Schneider R. Schlafes Bruder. – Schneider.
Schrobsdorf A. Die kurze Stunde zwischen Tag und Nacht. – Schrobsdorf.
StrauЯ B. Paare, Passanten. – StrauЯ.
Sьskind P. Das Parfum. Die Geschichte eines Mцrders. – Sьskind.
Walser M. Das Einhorn. – Walser.
Wolf Ch. Kindheitsmuster. – Wolf 1.
Wolf Ch. Nachdenken ьber Christa T. – Wolf 2.
Досліджувалася кожна п’ята сторінка твору, отже 20 % від загальної кількості
текстів. Загальна кількість аналізованих сторінок – 915. Загальна кількість
слововживань біля 274500. Загальна похибка вибірки 2 %, яка забезпечує
об’єктивність висновків, була вирахувана за згаданою вище формулою,
запропонованою В.І. Перебийніс [2.1]
- Киев+380960830922