РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИРОБНИЦТВА
ПРОДУКЦІЇ ТА ЕКОНОМІЧНА ОЦІНКА СТАНУ І
РОЗВИТКУ СКОТАРСТВА У ПРИМІСЬКІЙ ЗОНІ ПОЛТАВИ
2.1. Загальні риси розвитку скотарства та рівень виробництва
продукції галузі
Незважаючи на негативні тенденції розвитку тваринництва в останні роки, скотарство залишається основною тваринницькою галуззю як України в цілому, так і Полтавської області зокрема. Зона Лісостепу, в якій розташована остання, має сприятливі умови для ведення скотарства. Розведенням великої рогатої худоби займаються майже всі крупні сільськогосподарські підприємства.
Для продовольчого задоволення міського населення виробництво молока традиційно концентрується поруч із містами, як правило, на обмежених територіях (у приміських зонах). Це сприяє скороченню втрат продукції, праці та засобів при транспортуванні. В умовах науково-технічного прогресу межі збуту молока, яке є малотранспортабельним і непридатним до тривалого зберігання продуктом, розширюються, але економічна доцільність наближення його виробництва до місць споживання за інших рівних умов зберігається. Це актуально також для м'яса великої рогатої худоби: оптимальною вважається відстань доставки тварин на забій не більше 40-50 км. [53 с. 139] Згідно даних співробітників інституту аграрної економіки УААН при перевезенні великої рогатої худоби на відстань 300 км втрати живої ваги становлять 4,2%, 160 км - 3,9 і 20 км - 1,2%. [113 с. 195]
У недалекому минулому навколо міста Полтави функціонувала мережа спеціалізованих господарств молочного й молочно-м'ясного напрямків. При цьому м'ясне скотарство в приміській зоні не набуло розповсюдження; ресурси яловичини та телятини формуються за рахунок молочного скотарства.
Основну кількість продукції скотарства в обласний центр завжди постачали господарства трьох адміністративних районів - Полтавського, Диканського й Котелевського. Крім названих регіонів, були й залишаються постачальниками окремі сільськогосподарські підприємства Чутівського, Решетилівського, Новосанжарського, Машівського, Великобагачанського, Кобеляцького, Зіньківського та Шишацького районів.
Зазначимо, що останнім часом значно скоротилася кількість аграрних підприємств, що постачають неперероблену продукцію скотарства в м. Полтаву. Особливо це стосується м'яса великої рогатої худоби. Так, найбільше переробне підприємство міста - Полтавській м'ясокомбінат у 1995 році співпрацював з 243 сільськогосподарськими підприємствами, а к 2000 року їх кількість скоротилася до 139 (на 42,8%). Така негативна тенденція пояснюється незадоволеністю товаровиробників цінами закупівлі. І як наслідок - пошуки інших каналів реалізації: обмін по бартеру, реалізація працівникам у рахунок оплати праці, переробка у власних цехах із наступною реалізацією кінцевої продукції. Що стосується молока, то переважна більшість приміських господарств залишається його постачальниками в обласний центр.
Протягом останніх років близько 50% загального обсягу молока вироблялося в особистих господарствах населення. Незважаючи на це, розвиток скотарства в зазначених господарствах суттєво не впливав на формування ринкових ресурсів молока і м'яса великої рогатої худоби, що можна пояснити тим, що підсобні господарства населення не є підприємствами товарного типу й орієнтовані на споживання продукції всередині господарства. Крім того, система закупівлі продукції у населення викликає нарікання і потребує змін.
Так, заготівельними організаціями приміської зони в 1997-2001 рр. щорічно закуповувалось від населення в середньому 2490 тон молока, що складає 9,1% загального обсягу закупок. По м'ясу великої рогатої худоби цей показник становить 1743,3 тон (28,5%). Динаміка реалізації продукції скотарства населенням приміської зони заготівельним організаціям за останні 5 років наведена у додатку А.
Слід зазначити, що збільшення обсягів виробництва в особистих господарствах населення в останні роки не компенсувало його скорочення в аграрному секторі.
Попре скорочення обсягів виробництва, скотарство продовжує залишатися однією з важливих галузей аграрного виробництва, яке дозволяє забезпечувати надходження реальних грошей протягом всього року. Але незважаючи на те, що галузь є джерелом постійного поповнення обігових коштів господарств, виручка від продажу продукції скотарства протягом 1995-2000 років не покривала витрат на виробництво (табл. 2.1).
В структурі витрат на товарну продукцію сільськогосподарських підприємств приміської зони молоко й м'ясо великої рогатої худоби в 1995-2001 рр. займали в середньому 32,0%. При цьому скотарство забезпечувало в середньому 23,5% обсягу грошових надходжень від реалізації.
Негативні процеси, що відбулися в агропромисловому комплексі, значно вплинули на стан галузі. Кон'юнктура ринку, низькі ціни на продукцію скотарства призвели до спаду виробництва та зниження забезпечення споживчого ринку молоком і м'ясом, обсяг споживання яких досяг нижньої критичної межі. Саме нерентабельність галузі зумовила зниження обсягів її виробництва. Починаючи з 1991 року загальною тенденцією у формуванні ринкових ресурсів продукції скотарства є нестабільність при стійкому спаді виробництва. Лише в 2001 році спостерігається позитивна тенденція до збільшення обсягів виробництва як молока, так і м'яса великої рогатої худоби. Тенденцію в русі показників виробництва продукції галузі в територіальному розрізі за останнє десятиліття характеризують дані таблиці 2.2.
Таблиця 2.1
Динаміка окремих результативних показників економічної ефективності
виробництва продукції скотарства в досліджуваних підприємствах
Показники
Роки1995199619971998199920002001Середньорічна чисельність працівників тваринництва, чол.
в т. ч. працівників скотарства:
чол.
%
8408
5293
62,9
8256
5385
65,2
6948
4751
68,4
5771
4230
73,3
5698
4021
70,6
4812
3407
70,8
4772
3393
71,1Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.
в т. ч. реалізованої продукції ск
- Киев+380960830922