Ви є тут

Становлення та ефективний розвиток регіонального ринку аграрної продукції.

Автор: 
Бурковська Алла Валентинівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
0406U004063
129 грн
Додати в кошик

Вміст

Розділ 2
Ретроспектива становлення та сучасний стан
розвитку ринку аграрної продукції регіону
2.1. Ретроспектива, сучасний стан та особливості насичення регіонального ринку
аграрною продукцією
Найважливішою умовою успішного функціонування продовольчого ринку є насичення
його товарами, тобто налагодження виробництва. Формування ринку аграрної
продукції та її виробництво – взаємопов’язані питання. У ринкових умовах рівень
виробництва визначається станом ринку збуту продукції, останній ж, в свою
чергу, диктує обсяги виробництва.
На виконання Указу Президента України від 3 грудня 1999 року „Про невідкладні
заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки” в області
здійснено трансформацію колективних сільськогосподарських підприємств у нові
організаційно-правові структури ринкового типу. Їх кількісний склад та розміри
площ сільськогосподарських угідь за 2005 рік наведені в таблиці 2.1.
За п’ятирічний період майже завершено реформування колективних
сільськогосподарських підприємств. Основними організаційно-правовими формами
стали господарські товариства та приватно-орендні підприємства, частка яких у
площі сільськогосподарських угідь досить суттєво збільшилася. У результаті
цього її розміри по вказаних організаційно-правових групах підприємств у 2005
році досягла відповідно 25 і 16 %% від загальної кількості всіх аграрних
формувань регіону. Значно збільшилась кількість фермерських господарств. Високу
питому вагу у загальній площі сільськогосподарських угідь і у виробництві
посідають господарства населення.
Господарські товариства та приватно-орендні підприємства з включенням
фермерських господарств об’єднані у группу сільськогосподарські підприємства.
Вони разом займають понад 55 % земель сільськогосподарського призначення.
Таблиця 2.1
Розподіл сільськогосподарських підприємств Миколаївської області за
організаційно-правовими формами та площі їх сільськогосподарських угідь у 2005
році
Форми господарств
Кількість господарств
Площа сільгоспугідь
одиниць
тис.га
Господарські товариства
357
0,22
407,6
25,0
Приватно-орендні підприємства
281
0,17
260,4
16,0
Виробничі кооперативи
24
0,02
15,4
0,9
Фермерські господарства
4702
2,8
231,2
14,2
Державні підприємства
27
0,02
50,2
3,2
Господарства
населення
163100
96,8
662,9
40,7
Всього
168500
100,0
1627,7
100,0
Реформування аграрного сектора економіки, створення нових організаційних
структур на засадах приватної власності на землю і майно, збільшення розмірів
особистих селянських господарств внаслідок виходу селян із реформованих
колективних сільськогосподарських підприємств зі своїми земельними і майновими
паями призвели до перерозподілу обсягів виробництва валової продукції між
сільгосппідприємствами (включаючи фермерські господарства) та особистими
селянськими господарствами на користь останніх. Якщо у 1990 році
сільськогосподарські підприємства Миколаївщини володіли більш ніж 90% аграрних
угідь, то у 2004 році – лише 55,7%. Відповідно зменшувалась і їх частка в
загальному обсязі виробленої продукції.
Що стосується абсолютних розмірів площ провідних сільськогосподарських культур,
груп худоби та видів продукції, то їх величини за 1990-2004 рр. наведені в
додатку А. Дані вказаного додатку свідчать, що по більшості сільгоспкультур і
видів худоби чіткої закономірності у зміні немає. Тенденція до поступового
зменшення просліджується лише по площах плодово-ягідних і виноградних насаджень
(по всіх категоріях господарств) та поголів’ю великої рогатої худоби, у тому
числі корів (по сільгосппідприємствах). У 2004 році проти 1990 року і по всіх
категоріях господарств відбулось скорочення як площ більшості сільгоспкультур,
так і поголів’я худоби. Причому, по сільськогосподарських підприємствах такий
стан справ є більш вираженим.
У середньому за 2003-2004 рр. в порівнянні з 2001-2002 рр. практично по всіх
наведених в таблиці видах сільгоспкультур і поголів’я худоби має місце
зменшення, що, звичайно ж, сказується на скороченні пропозиції аграрної
продукції на ринку. Виключенням був лише соняшник, посіви якого в 2003 р. у
зв’язку з загибеллю основної частини площ озимих зернових зросли до 385,5
тис.га.
Упродовж дослідження простежимо, які зміни відбулись за аналізовані нами роки в
розмірах посівних площ зернових культур (додаток Б).
У динаміці по роках аналізованого проміжку часу абсолютно по всіх зернових
культурах єдина тенденція у зміні відсутня. Такий стан справ має місце і по
сільгосппідприємствах, і по всіх категоріях господарств у цілому. Порівнюючи
останній (2004) рік з базисним (1990) роком, бачимо, що по всіх категоріях
господарств посіви основної частини зернових культур за цей період зросли.
Скорочення ж площ мало місце лише по озимій пшениці, овсу та зернобобових. По
сільськогосподарських ж підприємствах у звітному році проти базисного відбулось
скорочення посівів озимої групи (за рахунок пшениці і ячменю), а також овсу та
зернобобових. По дворічних періодах і в сільгосппідприємствах, і в цілому має
місце зменшення загальної площі зернових культур, обумовлене скороченням
посівів озимої групи (у зв’язку з суворою зимою 2002-2003рр.).
Основною зерновою культурою Миколаївщини є пшениця. Вона займає чільне місце у
формуванні фінансового стану сільськогосподарських підприємств, у тому числі і
валютних надходжень від експортних поставок.
За рахунок зерна пшениці значною мірою формуються продовольчі запаси країни та
страхові насіннєві фонди. Вона є базовим продуктом гарантування продовольчої
безпеки країни. Пшениця відіграє важливу роль і в організаційному пом’якшенні
напруги у використанні технічних засобів та