РОЗДІЛ 2
ОЦІНКА ЕКОНОМІЧНОГО РИЗИКУ ПРОМИСЛОВОЇ
ПЕРЕРОБКИ СОНЯШНИКУ
2.1. Сучасний стан олійно-жирового підкомплексу України
Олійно-жировий підкомплекс України на сучасному етапі представлений двома
основними групами підприємств. До першої групи відносяться олійно-екстракційні
заводи і олійно-жирові комбінати, що входять у галузеву асоціацію
"Укроліяпром". Цехи малої потужності та маслоробки складають другу групу
підприємств (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Переробка соняшнику в Україні різними категоріями підприємств
Найменування показників
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
2001 р.
Перероблено соняшнику на олію в Україні, тис. т
1302
1041
1095
1256
2147
1840
У тому числі:
Підприємствами асоціації "Укроліяпром", тис. т
1164
826
845
969
1687
1540
Питома вага, %
89,4
79,3
77,1
77,2
78,6
83,7
Підприємствами малої потужності, тис. т
138
215
250
287
460
300
Питома вага, %
10,6
20,7
22,9
22,8
21,4
16,3
Саме промислові підприємства асоціації "Укроліяпром" складають основу галузі.
За останні шість років на їхню частку приходилося в середньому 81% загального
обсягу переробки соняшнику в Україні. Незважаючи на зниження в 2000-2001рр.
значну питому вагу в структурі переробки продовжують займати фактично кустарні
підприємства. Сформована ситуація пояснюється, головним чином, трьома
причинами. По-перше, через нестачу оборотних коштів недостатньо
використовуються проектні потужності великих підприємств. Максимальний рівень
завантаженості виробництва 64% було досягнуто тільки в 2000 р. За період з 1996
р. по 2000 р. промислові переробні потужності використовувалися в середньому на
35 %. По-друге, підприємства малої потужності працюють з невеликими партіями
сировини, уникаючи посередників і додаткових витрат. Найчастіше переробляється
соняшник, отриманий з порушенням діючого законодавства. Тому, навіть при
більшій технологічній собівартості, ніж на великих заводах, і меншому відсотку
виходу основної продукції (по оцінках фахівців 37-38 %), соняшникова олія
підприємств малої потужності є рентабельним продуктом і конкурує на ринку з
промисловим. По-третє, здійснення державного обліку і контролю ускладнюється
тим, що функціонування дрібних маслоробок носить або нелегальний приватний
характер, або не виділяється суб'єктом економіки в основний вид господарської
діяльності, а є підсобним виробництвом.
Основу сировинної бази переробних підприємств України складає насіння соняшнику
(табл. 2.2).
Таблиця 2.2
Динаміка і структура переробки олійної сировини в Україні різними категоріями
підприємств за період 1996-2001 рр.
Вид сировини
Обсяг переробки за рік, тис. т
Структура, %
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
2001 р.
Соняшник
1302
1041
1095
1256
2147
1840
98,2
Рапс
18
54
16
44
1,6
Інша сировина
0,2
Усього
1306
1056
1119
1311
2165
1887
100
За останні шість років частка соняшнику в структурі олійної сировини, що
переробляється, склала 98 %. Питома вага інших олійних культур складає 0,2 % і
їхня переробка не характерна для всієї сукупності промислових підприємств.
Відповідне устаткування мають практично чотири комбінати - Ніжинський,
Пологівський, Вінницький і Одеський.
Звуження наукового дослідження з переробки всіх олійних культур до переробки
тільки насіння соняшнику підприємствами асоціації "Укроліяпром" носить
об'єктивний характер і обумовлено сформованою структурою переробки олійної
сировини в Україні.
Важливою складовою характеристики переробної галузі є орієнтація
територіального розміщення виробничих потужностей щодо сировинної бази. Слід
зазначити, що виробництво соняшнику розміщене на території країни нерівномірно,
а сконцентровано, головним чином, у степових, південно-східних областях (рис
2.1).
Рис. 2.1 Територіальне розміщення виробництва соняшнику в Україні
За розглянутий період у степовій зоні України вироблялося 77,2 % усього
соняшнику. На частку лісостепу і полісся приходиться відповідно 22,6 % і 0,2 %
валового збору. Найбільші обсяги виробництва соняшнику стабільно приходяться на
Запорізьку, Дніпропетровську, Донецьку, Одеську і Харківську області.
Регіональна структура виробництва сільськогосподарської культури визначається
комплексом природнокліматичних і економічних факторів. Розрахунок інтегрального
коефіцієнта найбільш сприятливих регіонів для виробництва показав, що саме в
зазначених областях України склалися найкращі умови для виробництва соняшнику
(табл. 2.3).
Таблиця 2.3
Інтегральний коефіцієнт визначення найбільш сприятливих регіонів для
виробництва соняшнику на території України за 1996-2001 рр.
Регіон
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
2001 р.
Автономна
Республіка Крим
0,0606
0,2123
0,2242
0,1692
0,1576
0,1665
Вінницька
1,1264
0,0702
0,0574
0,3270
0,3684
0,3891
Волинська
0,0001
Дніпропетровська
3,9028
3,5524
4,3038
2,8531
3,7378
3,9471
Донецька
2,4214
3,7689
3,1861
2,7543
3,2600
3,4425
Житомирська
0,0022
0,0004
0,0029
0,0034
0,0021
0,0022
Закарпатська
0,0143
0,0008
0,0000
0,0021
0,0042
0,0044
Запорізька
2,9391
4,6476
3,8725
3,7276
3,7526
3,9628
Івано-Франківська
0,0025
0,0012
0,0003
0,0016
0,0014
0,0014
Київська
0,1443
0,0396
0,0633
0,1138
0,0799
0,0844
Кіровоградська
2,3644
1,3701
1,5452
2,2976
2,0212
2,1344
Луганська
1,2291
1,9215
1,5243
1,6880
1,7560
1,8543
Львівська
0,0001
Миколаївська
1,1428
1,8306
1,4326
1,4976
1,4988
1,5828
Продовження табл. 2.3
Регіон
1996 р.
1997 р.
1998 р.
1999 р.
2000 р.
2001 р.
Одеська
2,2325
3,3652
3,2522
3,9986
2,7763
2,9318
Полтавська
3,4761
0,8054
1,0776
1,5411
1,8
- Киев+380960830922