РОЗДІЛ 2 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ НА СЕЛІ
2.1. Економічні умови формування та розвитку підприємництва в аграрному секторі
Розбудова демократичного суспільства і ринкова трансформація економічної системи в Україні органічно пов'язані із зростанням підприємницької активності в усіх сферах національної економіки. Підприємництво матеріалізує споконвічне прагнення людини до самостійності та самовідповідальності, реалізує свободу економічного вибору і потенціал людської особистості. В сучасних умовах вирішення проблем економічного і соціального розвитку посилює пріоритетність розвитку підприємництва, насамперед малого бізнесу, що повинно стати стержнем усієї економічної системи країни.
Підприємництво, без сумніву, виконує визначальну роль у реалізації завдань перехідного періоду. При цьому успішна трансформація адміністративно-командної економіки у соціально-спрямовану ринкову економіку неможливо без діяльності підприємців, які обумовлюють відповідні зміни як на мікро-, так і на макроекономічному рівні. Одним з перспективних шляхів створення конкурентного ринкового середовища є розвиток малого бізнесу, під яким розуміють самостійну, систематичну господарську діяльність малих підприємств будь-якої форми власності та громадян-підприємців (фізичних осіб), яка проводиться на власний ризик та з метою отримання прибутку.
Для нашої країни це явище відносно нове, в той час як у світовій практиці накопичений вагомий досвід розвитку цієї виключно потрібної справи, її підтримки з боку держави. У розвинених країнах уся система управління малими підприємствами базується на мотиваційних засадах, які дозволяють розкрити і ефективно використати їх економічний потенціал.
Малий бізнес має значні переваги на відміну із середнім та великим бізнесом, такі як мобільність, керованість, гнучкість, здатність швидко реагувати на зміни ринку, відносно невеликі експлуатаційні витрати. На думку окремих економістів, малий бізнес "за умов вузької спеціалізації і використання новітньої техніки, виступає як дійовий конкурент, що підриває монопольні позиції масштабних корпорацій". В розвинутих країнах саме ця риса малого підприємництва відіграла суттєву роль в послабленні й врешті подоланні притаманної великому капіталу тенденції до монополізації та сприяла створенню належного конкурентного середовища.
Мале підприємництво як самостійний і незамінний елемент ринкової економіки істотно впливає на структурну перебудову економіки країни, робить певний внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, роздрібного товарообігу, сприяє економії та раціональному використанню ресурсів, посилює здорову конкуренцію та усуває монополізм в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує ефективно діючі стимули інноваційних процесів та високоефективної праці, створює прошарок підприємців-власників.
До функцій, які покладаються на малі підприємства, належить активізація структурної перебудови економіки, створення додаткових робочих місць, реалізація свободи економічного вибору, забезпечення конкуренції на ринку шляхом наповнення його товарами, які мають найбільший попит. Малі підприємства оперативно реагують на зміну споживчого попиту, вони здатні з мінімальними витратами здійснити диверсифікацію виробництва та забезпечити швидку окупність витрат. Малому бізнесу притаманні цілеспрямованість та наполегливість у здійсненні поставленої мети, пошук нетрадиційних рішень, готовність ризикувати, орієнтація на потреби конкретного ринкового сегменту. Малий бізнес відкриває простір для вільного вибору громадянами шляхів і методів забезпечення власного добробуту і зростання життєвого рівня суспільства в цілому.
Мале підприємництво є основою розвитку країн з ринковою економікою, найбільш масовою і гнучкою формою ділового життя. Адже в секторі малого підприємництва задіяний значний потенціал національних ресурсів. Якщо для нашої країни малі підприємства - це відносно нове явище, то у розвинутих країнах вони уже утворили певну систему, становлення якої відбувалося відносно тривалий період. Набувають значного поширення такі підприємства також в країнах з перехідною економікою, особливо в Центральній Європі.
Проте підтримка малого бізнесу стала пріоритетом економічної політики розвинутих країн відносно недавно: до 70-х років минулого століття переважала концепція домінуючої ролі великомасштабного бізнесу. Малим підприємствам відводилася другорядна роль, вони ідентифікувалися з периферійними та технологічно відсталими сферами економічного життя. Лише кризові явища 70-х років довели, що великомасштабний бізнес не є панацеєю від економічної нестабільності, і малі підприємства мають свої конкурентні переваги, а отже повинні займати належне місце в економічній системі.
Практично кожна країна має свої узаконені критерії ідентифікації малих підприємств. Головним чином, це чисельність працівників, але в деяких країнах, наприклад США, в окремих галузях критерієм прийнято обсяг товарообігу (табл. 2.1).
Чисельність працівників для віднесення підприємства до категорії малих визначається в Україні у відповідності із Законом "Про підприємства в Україні", де передбачена максимальна кількість працівників для малих підприємств у розрізі окремих галузей.
Кількість працівників не є ідеальною критеріальною ознакою малих підприємств, оскільки: а) сфери діяльності і галузі виробництва суттєво відрізняються за трудомісткістю; б) підприємства можуть залучати тимчасових працівників, а також таких, що працюють не повний робочий день (part-time employment); в) практика бізнесу не виключає можливість перевищення нормованої тривалості робочого дня взагалі не встановлюється. Це вимагає застосування додаткових ознак малих підприємств, якими можуть виступати: вартість власного капіталу, організаційно-правова форма підприємства, зовнішні інвестиції та структура капіталу, вид діяльності, грошові потоки, використання найманої праці, сегмент ринку тощо.
Таблиця 2.1
Чисельність пра