Формування ринку інформаційно-консультаційних послуг в аграрному секторі економіки

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ
ФОРМУВАННЯ РЕГІОНАЛЬНОГО РИНКУ ІНФОРМАЦІЙНО-КОНСУЛЬТАЦІЙНИХ ПОСЛУГ В АГРАРНОМУ
СЕКТОРІ ЕКОНОМІКИ
2.1. Сучасний стан аграрного сектору економіки Харківської області
Для економіки Харківської області агарний сектор – надзвичайно важлива ланка,
яка має стійкі та стабільні передумови для досягнення високої ефективності
агропромислового виробництва, а саме родючі ґрунти, вигідне географічне
розташування, сприятливі природнокліматичні умови.
Харківська область розташована на північному сході України, її площа складає
31,4 тис. кв. км (5,2% території України). За цим показником вона посідає
четверте місце в країні, поступаючись лише Одеській, Дніпропетровській та
Чернігівській областям. В області налічується 27 адміністративних районів, 381
сільська рада, 17 міст, у тому числі 7 – обласного підпорядкування, селищ
міського типу – 61, біля 1,7 тис. сільських населених пунктів [223].
Економіко-географічне положення області змінилося з проголошенням незалежності
України – вона стала прикордонною територією. Безпосереднє сусідство області з
паливно-металургійною базою України, індустріальними Донбасом і Придніпров'ям
підвищує її економічний потенціал. До того ж Харківщина має зручне
транспортно-географічне положення на перетині міжнародних шляхів "північ –
південь" і "схід – захід".
Розглядаючи аграрний сектор регіону як відносно самостійну систему, при оцінці
його ефективності необхідно враховувати, що задоволення потреб за рахунок
випуску продукції сільського господарства визначається тими ресурсами, які є в
розпорядженні виробничої системи, і сучасним рівнем їх технологічного
використання й оптимального розподілу з урахуванням здатності конкурувати на
внутрішньому та зовнішньому ринках.
Природно-ресурсний потенціал області складає 4,2% загального потенціалу
України. Виходячи з того, що населення і територія області складають відповідно
6% і 5,2% від чисельності населення і площі країни, забезпеченість природними
ресурсами одного жителя області й одиниці площі дещо нижче, а ніж у середньому
в Україні. Найбільш забезпеченими природно-ресурсним потенціалом є
Балаклійський, Кегичівський, Дергачівський і Харківський райони, найменш
забезпеченими – Красноградський і Дворічанський. Основою природно-ресурсного
потенціалу Харківщини є потенціали: земельних ресурсів (54,7%),
природно-рекреаційний (15,3%), мінеральний (14,1%), водний (11,4%), лісовий
(3,9%) і фауністичний (0,6%) [82].
Сільськогосподарським виробництвом у Харківській області за даними 2004 р.
займаються 584 колективних та державних сільськогосподарських підприємств, 1329
фермерських, 238,6 тис. господарств населення [222].
Головним засобом сільськогосподарського виробництва завжди була і залишається
земля. Склад та структура земельного фонду Харківської області за
землевласниками і землекористувачами станом на 1.01.2005 р. наведено у додатку
Б. У користуванні сільськогосподарських підприємств находилося 45,5% земельного
фонду області; частка громадян, яким надані землі у власність і користування –
28,6%, інших землекористувачів – 25,9%.
У процесі реформування економічних відносин на селі, господарська структура
землекористування в АПК Харківської області зазнала певних зрушень (табл.
2.1).
Порівняно з 1990 р. частка сільськогосподарських підприємств у
сільськогосподарських угіддях області станом на 1січня 2005 р. скоротилася з
98,2% до 56,2%, у тому числі ріллі – з 98,5% до 61,1%. Частка фізичних осіб,
які займаються агровиробництвом, навпаки збільшилася з 1,3% до 36,2%, у тому
числі ріллі – з 1,3% до 35,0%. Значно збільшилася частка
несільськогосподарських підприємств з 0,5% до 7,7% (ріллі – з 0,2% до 3,8%).
При цьому розораність сільськогосподарських земель на початок 2005 р. складала
близько 80%.
Таблиця 2.1
Розподіл сільськогосподарських угідь Харківської області
за складом землекористувачів станом на початок року [194]
Категорія
землекористувачів
Сільськогосподарські угіддя
Рілля
1990 р.
2005 р.
1990 р.
2005 р.
тис. га
тис. га
тис. га
тис. га
Сільськогосподарські підприємства
2257,6
98,2
1359,8
56,2
1848,1
98,5
1178,7
61,1
у т. ч. державні
749,2
32,6
109,5
4,5
605,2
32,3
94,1
4,9
недержавні
1508,4
65,6
1250,3
51,7
1242,9
66,2
1084,6
56,2
Несільськогосподарські підприємства
12,5
0,5
185,3
7,7
4,0
0,2
73,9
3,8
Фізичні особи
30,0
1,3
874,9
36,2
24,2
1,3
676,0
35,0
у т. ч. фермери
205,6
8,5
194,0
10,1
Всього
2300,1
100
2419,9
100
1876,3
100
1928,6
100
В останні десятиліття особливо істотно погіршився і набув загрозливого
характеру стан земель сільськогосподарського призначення. За даними
Харківського філіалу інституту землеустрою 49,65% сільськогосподарських угідь
області еродовані, з них слабо еродовані – 76,05%, середньо еродовані – 19,39%,
сильно еродовані – 4,56% [147].
Інтенсивність використання земельних ресурсів має певну верхню межу,
перевищення якої спричиняє занепад (деградацію) існуючої системи
землекористування. Про це свідчать і показники ефективності використання
земельних ресурсів (табл. 2.2).
Аналізуючи дані табл. 2.2, можна зазначити, що незважаючи на збільшення питомої
ваги сільськогосподарських угідь у загальній земельній площі області у 2004 р.
порівняно з 1990 р. на 3,8%, питома вага площі посівів у загальній площі ріллі
знизилася на 16,3%, а вихід валової продукції в розрахунку на 100 га с.-г.
угідь. – на 33%, при цьому зменшилося: виробництво зерна на 100 га ріллі – на
30,6%, м‘яса на 100 га с.-г. угідь – на 59,4%, молока – на 58%.