РОЗДІЛ 2
Матеріали і методи дослідження
Експериментальні дослідження виконані на 510 білих статевозрілих лабораторних щурах масою 120 - 180 г. Тварин утримували в умовах віварію на постійному режимі харчування без обмежень у споживанні води та їжі. Для виконання дослідів тваринам внутрішньоочеревинно одноразово або повторно протягом 7 діб вводили даларгін (ЗАТ "БИОЛЕК", м.Харків) у діапазоні доз від 0,1 мг/кг до 1 мг/кг у об'ємі 0,5 мл розчинника на 100 г маси тіла тварин. Контрольним тваринам в аналогічному об'ємі вводили розчинник (дистильована вода).
Для вивчення впливу даларгіну на показники діяльності нирок інтактних тварин поміщали в обмінні клітки, пристосовані для реєстрації кількості випитої води, спожитого зерна та виділеної сечі. Три перші доби перебування тварин у клітках були адаптаційними, наступні три доби реєстрували контрольні показники питної збудливості, спожитого зерна, виділеної сечі. Після одноразового введення даларгіну слідкували за вказаними показниками впродовж 3 діб. Для вивчення впливу даларгіну при повторному введенні тваринам щоденно впродовж 7 діб внутрішньоочеревинно вводили даларгін і спостерігали за змінами добового діурезу та екскрецією основних електролітів у динаміці експерименту. По закінченню введення препарату за тваринами вели спостереження та реєстрували аналогічні показники також протягом 3 діб. Упродовж всього досліду тварин щоденно зважували. Розраховували відносний діурез (відсоткове відношення добового діурезу до кількості випитої води за добу).
У наступних серіях дослідів досліджували вплив даларгіну на функціональний стан нирок після одноразового та повторного введень препарату за умов збільшення рідини в організмі (на моделі гіпергідратації організму). Через 30 хв після одноразового чи останнього повторного введення даларгіну тваринам у шлунок через зонд вводили питну воду кімнатної температури в об'ємі 5% від маси тіла.
Після об'ємної стимуляції тварин поміщали на 2 год в індивідуальні клітки для збирання сечі, в якій визначали концентрацію креатиніну та основних електролітів. Для визначення аналогічних показників у плазмі крові проводили евтаназію тварин під ефірною анестезією, кров забирали гепаринізованим шприцем і центрифугували при 3000 об./хв протягом 10 хв.
Для оцінки змін осмо- та волюморегулюючої функцій нирок під впливом синтетичного лей-енкефаліну, були проведені розрахунки швидкості клубочкової фільтрації, канальцевої реабсорбції та інших показників за загальноприйнятими формулами ?210, 257?. При цьому використовували метод, розроблений на підставі вивчення кліренсу (очищення) речовин, які виділяються з організму лише шляхом фільтрації в клубочках і не підлягають реабсорбції і секреції в канальцях. Як відомо, такою речовиною (індикатором) є креатинін. Тому його екскреція є показником змін клубочкової фільтрації. Канальцеву реабсорбцію рідини досліджували розрахунковим способом, враховуючи показники клубочкової фільтрації та діурезу.
Клубочкову фільтрацію та канальцеву реабсорбцію визначали за формулами:
GFR= (U : P) х V; R% =(( К-1) : К) х100;
R=GFR-V, де:
GFR - швидкість клубочкової фільтрації в мл/хв;
U - концентрація креатиніну в сечі в ммоль/л;
Р - концентрація креатиніну в плазмі крові в ммоль/л;
V - діурез у мл/хв;
R % - канальцева реабсорбція у відсотках;
К - концентраційний індекс креатиніну;
R - абсолютна канальцева реабсорбція іонів натрію в мл/хв. Реабсорбцію іонів натрію вивчали, використовуючи показники фільтраційного заряду цього електроліту та його екскреції.
T R / Na = F Na - U Na V; F Na = P Na GFR;
R Na % = 100 - U Na V 100 / F Na, де:
TR/Na - абсолютна реабсорбція іонів натрію в мкмоль/хв;
FNa - фільтраційний заряд іонів натрію в мкмоль/хв;
UNa - концентрація іонів натрію в сечі в ммоль/л;
V - діурез у мл/хв;
GFR - швидкість клубочкової фільтрації в мл/хв;
RNa % - відносна реабсорбція іонів натрію у відсотках.
Концентрацію креатиніну (ммоль/л) у плазмі крові визначали на спектрофотометрі СФ-46 при довжині хвилі 590 нм за методом Фоліна у модифікації Є.Б.Берхіна ?152?.
Концентрацію креатиніну в сечі досліджували за методом Фоліна.
Концентрацію білка в сечі визначали за методом Міхєєвої А.П., Богодарової І.А. ?152?.
В окремих серіях дослідів гострих експериментах досліджували вплив даларгіну на структуру хроноритмів екскреторної та іонорегулюючої функції нирок. Для цього тваринам через рівні проміжки часу (4 години) внутрішньоочеревинно вводили даларгін, контрольним тваринам - розчинник. Індукували діурез 5% водним навантаженням. Збір сечі та забір крові здійснювали з 4-годинним інтервалом впродовж доби (800,1200, 1600, 2000, 2400, 0400). Статистичну обробку результатів досліджень проводили методом "Косинор-аналізу". При цьому визначали та аналізували зміни характеристик мезору (середнього рівня досліджуваного показника), амплітуди (різницю максимального відхилення і мезору), акрофази (момент часу, в який визначається максимальне значення показника), та форми кривої циркадіадного ритму [74].
Для дослідження впливу даларгіну на показники діяльності нирок при різному фоні мінералокортикоїдної активності у щурів були створені моделі гіперальдостеронізму та блокади альдостеронових рецепторів. Для підвищення фону мінералокортикоїдної активності тваринам протягом 4 днів підшкірно вводили 0,5% олійний розчин дезоксикортикостерону ацетату - ДОКСА (завод "Фармадон", м.Ростов-на-Дону, Росія ) в дозі 10 мг/кг. На цьому фоні вивчали вплив багаторазового (7 днів) введення даларгіну на функціональний стан нирок.
Зниження мінералокортикоїдного фону досягали шляхом 4-денного ентерального введення тваринам через зонд спіронолактону (фірма Гедеон Ріхтер, Угорщина) у дозі 20 мг/кг на 1% зависі крохмалю. Після цього вивчали вплив тривалого (7 днів) введення даларгіну на екскреторну та іонорегулюючу функції нирок на фоні зниженої мінералоко
- Киев+380960830922