РОЗДІЛ 2
ДОСЛІДЖЕННЯ МЕХАНІЗМУ ІНТЕГРАЦІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ ДО СВІТОВОГО ВАЛЮТНОГО РИНКУ
2.1. Аналіз динаміки та тенденцій розвитку світового валютного ринку
В другій половині XX в. валютно-фінансова інтеграція перетворилася в одну з найважливіших тенденцій розвитку світової валютної системи. Першопрохідниками в цій справі стали західноєвропейські країни. У 1950 р. сімнадцять держав створили Європейський платіжний союз, що уже до кінця десятиліття дозволив їм перейти до повної конвертованості національних валют і налагодити ефективну систему взаємних розрахунків. Тим самим валютно-фінансова інтеграція заявила про себе як про винятково ефективний інструмент рішення колективних задач того або іншого регіону.
У сучасному світі вироблені три основних моделі регіональної взаємодії у валютній сфері. Умовно їх можна позначити як західноєвропейський, латиноамериканський і африканський.
Валютні ринки забезпечують своєчасність здійснення міжнародних платежів і розрахунків, страхування валютно-кредитних ризиків, диверсифікації валютних резервів. Значні коливання курсових співвідношень роблять світовий валютний ринок важливим місцем проведення спекулятивних операцій. Сучасні міжнародні валютні ринки склалися на основі розвитку та взаємозв'язків національних ринків. З погляду організації ринкового простору, де здійснюються операції купівлі-продажу іноземних валют, міжнародні валютні ринки є глобальною телекомунікаційно-комп'ютерною мережею, що з'єднує банки та брокерські компанії різних країн. Саме на цій основі відбувається швидкісна передача інформації про курси валют, попит та пропозицію, стан банків, новини в економіці та політиці, що забезпечує миттєві валютні трансакції. За масштабами операцій валютний ринок багаторазово перевищує інші компоненти світового фінансового ринку. Як уже зазначалося, обсяг щоденних операцій тут у середньому сягає 1,5 трлн дол. і зростає на 10% щорічно. Хоча на валютному ринку торгують усіма видами валют, операціям з доларом належить тут провідне місце. Трансакції на валютному ринку можуть здійснюватися як партнерами всередині однієї країни, так і партнерами, що перебувають у різних країнах [71].
Основна частина міжнародних валютних операцій припадає всього на три міста - Лондон, Нью-Йорк, Токіо. Торгівля валютою опосередковується головним чином найбільшими банківськими установами. У світових фінансових центрах 3/4 торгівлі валютою ведеться 10-11 % банківських інституцій [7, с. 55].
Формування світового ринку, розвиток регулярних міжнародних економічних зв'язків, поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків, посилення концентрації банківського капіталу стали важливими передумовами виникнення у XIX столітті та подальшого розвитку валютних ринків.
Це доводиться наступними даними, операції на міжнародних валютних ринках у 90-х роках XX століття швидко зростали і у 2001-2002 роках щоденний обіг міжнародних валютних ринків досягав від 500 млн. до 4 трлн. дол. США, з них 20% припадало на азіатський ринок, 40% - на європейський і 40% - на американський. Також, станом на початок 2003 року розмір золотовалютних резервів країн світу оцінювався у 2,4 трлн. дол. США, з яких 64,5% складали доларові активи. За два роки - з 2000 по 2002 - частка долару у структурі резервів центральних банків світу знизилась на 3%, а євро - збільшилась на 2,8% [71, с.124].
Однак на початку 90-х років 20-го століття спостерігалось погіршення ситуації на світовому фінансовому рину, яке було викликане лібералізацією міжнародних ринків капіталу. Як показав аналіз, глобалізація світової економіки не призвела до збільшення питомої ваги країн з ринками, які формувались, у світових потоках капіталу. Так, для порівняння, у 1991 р. валовий приток іноземного капіталу у країни, які розвиваються, і країни з перехідною економікою дорівняв валовому притоку на ринок США, то у 2001 р. іноземні інвестиції на американському ринку були у 4 рази вище (табл. 2.1.). За 1995-2001р.р. сумарний обсяг прямих іноземних інвестицій, які поступило до США, склали 1200 млрд. дол. США, що дорівнює обсягу усіх інвестицій, які було направлено до ринків, які формувались [112, с.8].
Таблиця 2.1-
Динаміка валового притоку іноземних інвестицій із-за кордону, млрд. дол. США
19911992199319941995199619971998199920002001СШАПрямі23,219,851,446,157,886,5105,6178,2301,0287,7158,0Портфельні57,572,0111,0139,4237,5367,7385,6269,4354,8474,6540,3Інші30,178,9119,7120,5170,4131,8267,956,9158,0262,0197,2Усього110,8170,7282,1306,0465,7586,1759,1504,4813,81024,2895,5Велика БританіяПрямі16,54,84,78,221,727,437,474,787,8119,953,9Портфельні18,216,243,647,058,868,043,535,3181,0259,255,2Інші18,596,4191,4-10,8106,2254,4328,497,2100,6426,1319,9Усього53,2129,1251,646,9186,7349,7409,2207,2369,4805,2428,9ЄврозонаПрямі--------208,1378,6110,1Портфельні--------279,2270,0270,1Інші--------208,2328,6221,6Усього--------695,6977,1601,8Ринки, які формуютьсяПрямі39,448,771,197,4126,7148,4180,7175,5199,6187,6213,9Портфельні26,643,7101,791,221,779,556,631,248,230,49,6Інші35,274,411,9-13,8104,852,589,922,7-74,3-68,92,3Усього101,2166,8184,8174,9253,2280,5327,3229,4173,5149,0225,8
Як видно з таблиці 2.1. приток іноземних інвестицій на ринки, які формувались, збільшився з 100 млрд. дол. США у 1991 р. до 330 млрд. дол. США у 1997р., у 1998р. скоротився на 100 млрд. дол. США, у зв'язку з фінансовими кризами на азіатському, російському, бразильському ринках, а у 2000р. склав 150 млрд. дол. США. Для найкращого розуміння наведеного матеріалу таблиці 2.1 інтерпретоване на рисунках в Додатку В1.
Аналіз статистики Банку міжнародних розрахунків також надає змогу дійти висновку, що після азіатської кризи відбулось переорієнтація потоків к