РОЗДІЛ 2
ОСОБЛИВОСТІ МИТНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ ТА ЇЇ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНИХ ЗВ`ЯЗКІВ
2.1. Розвиток основних форм економічного співробітництва між Україною та ЄС
Розвиток процесу економічної інтеграції полягає у лібералізації і синхронізованому відкритті ринків ЄС та України, взаємному збалансуванні торгівлі, наданні на засадах взаємності режиму сприяння інвестиціям з ЄС в Україну та українськими експортерами на ринках ЄС, запровадженні спільного правового поля і єдиних стандартів у сфері конкуренції та державної підтримки виробників. Економічна інтеграція базується на координації, синхронізації та відповідності прийняття рішень у сфері економіки України та ЄС і передбачає ліквідацію обмежень розвитку конкуренції та обмеження застосування засобів протекціонізму, формування основних економічних передумов для набуття Україною повноправного членства у ЄС.
Основними формами економічного співробітництва між Україною та ЄС є торгівля, інвестиційна діяльність та технічна допомога. Торгівля посідає центральне місце у загальній системі економічної взаємодії.
У 90-ті роки відбулися значні структурні зміни у зовнішній торгівлі України. Розвиток зовнішньої торгівлі на початку реформ був вражаючим. В той час, як виробництво ледве шкандибало, зростання експорту відображалось двозначними цифрами. Але з 1997 р. обсяги експорту почали зменшуватись, і цей процес продовжувався до кінця 1998 р. Загальний обсяг імпорту приблизно відповідав у своїй динаміці експорту, проте майже завжди обсяги імпорту перевищували експорт більше, ніж на 1 млрд. дол. США щорічно. Протягом перших років внесок чистого експорту в зростання ВВП був позитивним, але пізніше можна було спостерігати кожного року ефекти як розширення, так і звуження зовнішнього сектора, хоча і в різному масштабі.
Загальні обсяги експорту зростали, хоча експорт до країн колишнього Радянського Союзу (КРС) зменшувався. Важливим кроком у регіональній реорієнтації торгівлі стало в ці роки переспрямування експорту з країн, що колись складали внутрішній ринок Радянського Союзу, на європейський ринок та ринки інших країн. Такий перебіг подій є типовим для більшості країн з перехідною економікою, де експорт починав зростати раніше і швидше, ніж внутрішнє виробництво та частка торгівлі із західними країнами. Між 1992 та 2001 роком Україна збільшила обсяги експорту до країн ЄС більш ніж вдвічі, та все одно рівень експорту до ЄС все ще залишається низьким. Вже в 1988 р. Польща, Угорщина, Чеська та Словацька Республіки (надалі називатимемо їх країнами СЄ-4) кожна окремо експортували стільки, скільки Україна експортувала у 1998 р. На сьогоднішній день кожна з цих розвинутих перехідних країн експортує на 12 - 18 млрд. євро, тоді як для України ця цифра лише 2 млрд. євро.
Таблиця 2.1 -
Торговельні партнери України (питома вага у торгівлі товарами, %)
Найменування
Роки1997
1998
1999
2000
2001
Експорт до:
ЄС-15
12,316,8
18,3
16,2
18,3
колишнього СРСР
57,8
54,3
54,1
40,8
35,1
у т.ч. до Росії
43,1
43,3
38,7
26,2
23,0
Імпорт з:ЄС-15
19,7
21,6
20,3
20,6
21,7
колишнього СРСР
76,3
67,3
67,8
60,4
56,4
у т.ч. з Росії
60,6
52,9
48,0
46,7
48,1
Питома вага країн ЄС у період з 1997 по 2001 рр. зросла: в експорті України з 12,3% до 18,3%, в імпорті - з 19,7% до 21,7% (табл. 2.1).
Основними торговельними партнерами України з країн ЄС у 90-ті роки були Німеччина, Італія, Франція, Австрія, Іспанія, найменші обсяги торгівлі спостерігалися з Люксембургом, Бельгією Швецією. Протягом цього періоду негативне сальдо торгівлі України з ЄС постійно зростало з 502,20 млн. дол. США у 1997 до - 1881,13 млн. дол. США у 2000 р. Лише у 2001 р. негативне сальдо скоротилося до - 1199,26 млн. дол. США.
За даними Міністерства статистики Україні, зрушення у товарній структурі торгівлі України з ЄС були незначні: в імпорті переважали машини та обладнання, в експорті - хімічні продукти та інші товари з низьким рівнем доданої вартості (рис. 2.1, 2.2).
Рис.2.1. Структура експорту України до країн ЄС
Практично ці ж країни займають провідні позиції в українському імпорті. Так, основними експортерами товарів з Європейського Союзу на український ринок сьогодні є Німеччина - 8,56%, Італія - 2,77%, Франція - 2,03%, Нідерланди - 1,09% та Фінляндія - 0,78% (а їх сумарна питома вага в імпорті України складає 16,62%).
Рис.2.2. Структура імпорту України з країн ЄС
Збільшенню експорту з України в ЄС та позитивним зрушенням в його структурі перешкоджають повільні структурні зміни у національному господарстві, розвиток тіньової економіки у зовнішній торгівлі, невисокий рівень конкурентоспроможності українських товарів, наявність обмежень з боку ЄС у так званих "чутливих" галузях (чорна металургія, легка промисловість, сільське господарство).
Зростання обсягів торгівлі з ЄС було досягнуто без будь-яких істотних зрушень у товарній структурі. Відкриття європейських ринків Україна використала для нарощування експорту тих продуктів, які вже у минулому мали високі експортні квоти, спираючись на технологічну базу та ноу-хау радянських часів. З поміж експортної палітри металургії та хімії Україна експортувала до Європи надто вузький асортимент простих виробів з невеликим ступенем обробки. Отже, зростання обсягів продажу цих капіталоємних товарів у ЄС було досягнуто не завдяки нарощуванню їх виробництва, а лише через переорієнтацію поставок з внутрішнього ринку та ринків колишнього СРСР на решту світу.
Але слід відзначити, що незважаючи на зростаючу роль торговельних відносин між Україною та ЄС, Україна має хронічний дефіцит зовнішньої торгівлі. Негативне сальдо України у торгівлі з ЄС постійно зростало впродовж 1997 - 2001 рр., зменшившись лише у 2001 р. порівняно з 2000 р. на 600 млн. дол. Слід зазначити, що торговельний дефіцит з розвиненими країнами - нормальна річ для трансформаційни