Ви є тут

"Інтеграція України до світового господарства в контексті процессу транснаціоналізації"

Автор: 
Лисенко Ксенія Вікторівна
Тип роботи: 
Дис. канд. наук
Рік: 
2006
Артикул:
3406U000524
129 грн
Додати в кошик

Вміст

РОЗДІЛ 2
ІНТЕГРАЦІЯ УКРАЇНИ ДО СВІТОВОГО ГОСПОДАРСТВА В КОНТЕКСТІ ПРОЦЕСУ
ТРАНСНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ
2.1. Аналіз процесу транснаціоналізації світової економіки
Міжнародні корпорації останньої чверті XX ст. є найважливішим елементом
розвитку світової економіки і міжнародних економічних відносин. Їхній бурхливий
розвиток в останні десятиліття відбиває загострення міжнародної конкуренції,
поглиблення міжнародного розподілу праці. Міжнародні корпорації з'являються як
безпосередні учасники всього спектра світогосподарських зв'язків.
Транснаціональні корпорації утворюють найбільш активний і динамічно розвинутий
сектор світової економіки. Сучасні ТНК на додаток до існуючого міжнародного
обміну товарами і послугами створили міжнародне виробництво, що поєднує
міжнародну сферу послуг і міжнародну фінансову сферу, сприяє перетворенню в
основному локальних (міжкраїних, регіональних) міжнародних економічних відносин
у глобальні.
Розширення позицій ТНК визначається багато в чому перебудового, що відбувається
в них, результати якої виміряються на рівні світового ринку “індексом
транснаціоналізації”, що розраховується, як відношення закордонних активів і
загальних активів фірм, закордонних і загальних продажів, а також числа
зайнятих у закордонних філіях до загальної зайнятості на всіх об'єктах. З
урахуванням такого індексу ЮНКТАД склав перелік 100 найбільших ТНК, а також
особливо перелік 50 ТНК країн, що розвиваються, причому місце кожної ТНК у
“табелі про ранги” визначено розмірами їхніх закордонних активів.
При знайомстві з даними, приведеними в табл. 2.1, варто мати на увазі їхній
оцінний характер. Зокрема, дані по деяких країнах не цілком порівнянні з даними
по інших країнах (наприклад, США і Японії).
Таблиця 2.1
Загальна чисельність і розподіл материнських корпорацій за країнами базування
(1) та кількість їх іноземних філій (2) [101, с. 32]
(1)
(2)
Промислово розвинені країни
36 380
93628
Західна Європа
26 161
61 902
Європейський союз
22 111
54 862
Японія
3967
3405
США
3470
18608
Країни, що розвиваються
7 932
129 771
Африка
30
134
Латинська Америка і Карибський район
1 099
24 267
Південна, Східна і Південно-Східна Азія
6 242
99522
Східна Азія
449
1 948
Центральна і Східна Європа
196
53260
Увесь світ
44 508
276 659
На початку XX ст. відмітною рисою складу суб'єктів міжнародних операцій була
висока питома вага серед них союзів монополістів, операційне об'єднання
капіталів різних країн у межах картелів, трестів, синдикатів та ін. Зараз
транснаціональні монополії виявилися в галузі контролювати ринки в
індивідуальному порядку. Типовим для сучасної ТНК стає існування її у формі
концерну з єдиною власністю, що дозволяє реалізовувати в його межах єдину й
абсолютну управлінську владу.
Така відособленість виявляється не тільки в ядрі ТНК - материнської компанії в
країні базування, але і виступає для менеджменту як ідеал у відношенні її
закордонної мережі. Однак тут цей принцип удається витримати далеко не завжди.
Крім конкуренції, що часом змушує ТНК йти на акціонерні компроміси зі своїми
суперниками, у тому числі і місцевими, у приймаючих країнах існує
законодавство, що регулює структуру власності їхніх філій і обмежуюче в ній
закордонну частку визначеною межею.
Найбільш типовими для закордонної мережі ТНК стали тепер компанії спільного
володіння, а також неакціонерні форми взаємовідповідності, такі як ліцензійні,
управлінські, орендні угоди, промислова кооперація, підряди, франшиза,
інжиніринг, консалтинг та ін. Іншими словами, навколо кожної ТНК створюється
господарська зона різних форм власності, що складається з закордонних
підприємств із варіючим ступенем акціонерного і неакціонерного контролю. Тому в
даній роботі замість загальноприйнятої категорії “транснаціональна корпорація”
використовується термін “транснаціональна компанія”.
Перехід ТНК від одногалузевої спеціалізації до багатогалузевої організації
виробництва в Західній Європі почався трохи раніше, ніж у США, і на першому
етапі охопив відносно більше число великих компаній. Так, до початку 70-х рр.
питома вага ТНК, що зберегли в себе одногалузеву спеціалізацію виробництва,
серед найбільших компаній у країнах Західної Європи була у півтора рази меншою,
ніж у США.
Особливості багатогалузевої експансії західно-європейських ТНК значною мірою
визначаються специфічними умовами концентрації капіталу і виробництва в
регіоні. Обмеженість внутрішнього ринку кожної окремо взятої з країн Західної
Європи загострює проблему надмірності капіталу в них, а незавершеність процесу
економічної інтеграції регіону перешкоджає спробам згладити протиріччя
розширеного відтворення монополістичного капіталу за допомогою експорту товарів
і тим самим стимулює перелив надлишкового капіталу або за рубіж, або в інші
сфери виробництва.
Велика диверсифікованість операцій найбільших монополій, вертикальна інтеграція
приводять до того, що самі великі з них поширюють свій вплив на економіку в
цілому. Частка великих компаній (з кількістю зайнятих понад 500 чоловік) у
провідних західно-європейських країнах у знову створюваній щорічно вартості
продукції обробної промисловості, сумі продажів і в капіталовкладеннях
коливається в межах від 50 до 80 %. У той же час ці компанії складають тільки
2-4 % загальної кількості. Рівень монополізації експортних галузей і малих
країн Західної Європи значно вище, ніж у великих, однак наявність великої
кількості дрібних підприємств в інших галузях знижує середній рівень
монополізації економіки в цілому. У США питома вага великих компаній у доданій
вартості й обороті буде меншою, якщо враховува